Первісне суспільство поділяється на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт)

енеоліт, бронзовий і ранній залізний віки. Найважливішими рисами первісної

доби були перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, існування

роду як господарської одиниці, який поділявся на великосімейні виробничі

колективи, спільної власності громади на землю.

Палеоліт, або давній кам'яний вік (3 млн.–10 тис. р. тому), був найдовшим

періодом. Характерні риси періоду:

- знаряддя праці еволюціонували від палки-копалки і примітивних кам'яних

знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин), складних знарядь з вкладками,

списометалки,

- поширилось використання кістки і рогу. Кількість типів знарядь досягла 100;

- головними заняттями населення були збиральництво, загінне полювання,

рибальство;

- людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь;

- з'явилися постійні житла.

У мезоліті – середньому кам'яному віці (9–8 тис. до н.е.):

- утвердилися сучасні післяльодовикові природнокліматичні умови,

- великі звірі вимерли. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами,

птахами;

- поряд із збиральництвом і полюванням одним з головних занять було

рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені гарпуни, лук, стріли, рибальські голки,

плетені сітки, тенета. Займалися річковим збиральництвом (ловля раків, молюсків);

- зроблено перші спроби приручити диких тварин (собака, бик і свиня);

- виник найдавніший транспорт – водний (колоди, плоти з них, човни,

видовбані з стовбурів дерев);

- високий рівень виготовлення мікролітів. З'явилися макроліти – кам'яні

знаряддя для обробки дерева, зокрема сокири;

- відбулися виснаження мисливських ресурсів, криза привласнюючого і

зародження відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва;

- зародилося землеробство і виникли перші постійні поселення, племена.

Неоліту - новому кам'яному віку (7–4 тис. до н.е.) притаманне:

- утвердження галузей відтворюючого господарства. Цей процес отримав

назву "неолітична революція".

Причини переходу до відтворюючого господарства:

1) зменшення мисливських ресурсів,

2) зростання населення;

3) достатній технічний рівень знарядь праці, зачатки знань;

4) сприятливі природні умови.

5) остаточно завершилося формування техніки обробки каменю (шліфування,

пиляння, свердління);

Мідний вік, або енеоліт (4–3 тис. до н.е.):

- відтворююче господарство стало домінуючим,

- орне землеробство з використанням тяглової сили бика;

- сирцева архітектура;

- поховання в межах поселень і в житлах;

- поділ праці на скотарство і землеробство;

- мальований посуд;

- зародилося прядіння і ткацтво, з'явився ткацький верстат;

- виник наземний транспорт – лижі, віз, сани;

- розвинена система обміну призвела до розшарування населення,

міжплемінних сутичок, виникнення городищ.

Бронзовий, який охопив 2 – 1 тис. до н.е. Визначальними рисами цього

періоду були:

- існування відтворюючого господарства,

- швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства;

- виділення скотарських племен;

- високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та

бронзоливарного;

- виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи;

- обмін набув постійного та регіонального характеру. Обмінювалися мідь,

бронза, золото, бурштин, фаянс, сіль;

- встановлюються патріархальні відносини;

- частіше будуються малі житла для однієї сім’ї;

- з’явився парус.

Ранній залізний вік 1 тис. до н.е.:

- характерними були співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід

від мотики до сохи та плуга. З'явилися залізні серпи, плужні лемеші,

- розвивалися ремесла, особливо ковальство, ювелірна справа, гончарство;

- удосконалення знарядь праці, розширення виробництва їх з металу;

- поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло;

Виробництво додаткового продукту, виникнення приватної власності

призвело до розкладу первісного ладу, розпаду родової общини створило економічні

умови для виникнення держав. Перші з них утворилися на Стародавньому Сході

(Єгипет, Індія, Месопотамія) на зламі неоліту і бронзової доби.