Факторів

Небезпека для людини, це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов'язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля – основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

• рівня соціального і духовного розвитку особистості;

• ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.

При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу «все впливає на все», тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і неживе.

Небезпеки існують у просторі і часі і реалізуються у вигляді потоків енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через які окремі об'єкти не страждають від певних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості самих об'єктів.

Існують різні системи класифікації – за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо.

Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину: природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

Природні джерела небезпеки – це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

Техногенні джерела небезпеки – це небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, злочинність, тощо. Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

Більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Наприклад,

• природно-техногенні небезпеки – смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

• природно-соціальні небезпеки – химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;

• соціально-техногенні небезпеки – професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути

• фізичні, в т.ч. енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо);

• хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища);

• біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми);

• соціальні (збуджений натовп людей);

• психофізіологічні.

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в курсах «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі») поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Небезпеку для людини за певних умов можуть завдати явища, процеси і об’єкти. Але слід зазначити, що наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину.

Для реалізації небезпеки необхідно, щоб виконувалося наступні три умови:

• небезпека повинна реально існувати і діяти у чітко визначений час (параметр часу);

• людина мусить знаходитися в зоні дії небезпеки (просторовий параметр);

• людина не має достатньо ефективних засобів захисту від небезпеки.

Прояв енергії або речовини, яким характеризується небезпека, можна виразити через сукупність факторів впливу на людину. Залежно від виду небезпеки фактори впливу різні. Це можуть бути шум, вібрація, електромагнітне та радіоактивне випромінювання, електричний струм, тощо. Але весь діапазон можливих значень величини будь-якого фактора впливу можна поділити на інтервали за наступними показниками:

• оптимальне значення – відповідає безпечним і комфортним умовам життєдіяльності;

• граничне значення – максимально допустимому рівню впливу;

• порогове значення – характеризує початок уражаючої дії;

• екстремальне значення – відповідає смертельному наслідку.

Сполучення вказаних значень для кожного фактору утворює шкалу впливу. Значення, що відповідають раціональним умовам життєдіяльності, знаходяться між оптимальними і граничними значеннями. Негативний вплив фактору починається при перевищенні гранично допустимого рівня (ГДР) значень. Інтервал значень від граничного до порогового пов’язаний з виникненням накопичувальних біологічних ефектів і являє собою інтервал шкідливих факторів впливу. При перевищенні порогового значення фактор відноситься до розряду вражаючих.

Розподіл факторів на вражаючі, небезпечні та шкідливі досить умовний. Один і той же фактор (наприклад, електричний струм певної сили) може спричинити загибель людини, викликати травму, захворювання, або зовсім не завдати ніякої шкоди. Це залежить від здатності організму до протидії несприятливому чиннику. Але для того, щоб виключити незворотні біологічні ефекти в організмі, необхідно негативні фактори нормувати, обмежувати гранично допустимими рівнями або гранично допустимими концентраціями. Так, наприклад, обмежують вміст нітратів у харчових продуктах, рівень іонізуючого опромінення організму тощо.

Гранично допустимий рівень (ГДР) або гранично допустима концентрація (ГДК) – це максимальне значення фактору, яке, впливаючи на людину не викликає у неї фізіологічних і генетичних змін а також психологічних порушень (зниження інтелектуальних і емоційних можливостей). При сумарній дії кількох негативних факторів однієї природи (наприклад, при забрудненні повітряного середовища отруйними речовинами) використовують рівняння:

,

де – концентрації кожної речовини в повітрі, мг/м³;

– гранично допустимі концентрації цих речовин, мг/м³.

Незалежно від виду небезпечних факторів існують загальні принципи захисту від їх негативного впливу на людину:

ü захист часом (наприклад, зменшити час впливу іонізуючого опромінювання на людину);

ü захист відстанню (наприклад, зменшити шкоду електромагнітного поля високої напруги можна відстанню);

ü штучним зниженням рівня, концентрації небезпечного фактору (нормування шкідливих речовин);

ü використання індивідуальних засобів захисту;

ü медикаментозна профілактика.

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх. Сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже всіх живих організмів на Землі, в тому числі людини, може бути причиною захворювань шкіри. Приваблива дитяча іграшка може виділяти шкідливі речовини, а пасажир, який мирно куняє в кріслі салону літака, може виявитися терористом.

Слід також знати, що одне джерело небезпеки може призводити до різного роду небезпечних ситуаційна останні породжують різні вражаючі фактори. У свою чергу, вражаючі фактори можуть спричиняти утворення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпек. Наприклад, газова плита на кухні становить загрозу отруєння, пожежі та вибуху. Отже, вона може розглядатися як джерело небезпеки. Коли ж через якісь обставини будуть залишені відкритими конфорки, і газ, що заповнив приміщення, вибухне, з'являються інші джерела небезпеки та інші небезпечні фактори, а саме: елементи будівлі, що руйнується, полум'я, чадний газ тощо.

Сучасне життєве середовище, навіть побутове, не кажучи вже про виробниче, містить багато джерел небезпек. Це і електрична мережа та електроапаратура, система водопостачання, медикаменти, отруйні та пожежонебезпечні речовини, балкони, що знаходяться на висоті, мисливська чи інша зброя тощо. Для того, щоб виникла реальна небезпечна ситуація, необхідна причина або умова, своєрідний «пусковий механізм», при якому потенційна небезпека переходить у реальну. Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада «джерело небезпеки — причина (умова) — небезпечна ситуація».

ІНША ЛЕКЦІЯ Методи оцінки імовірності небажаної події

Можна виділити такі методи визначення імовірності небажаної події:

ü інженерний (спирається на статистику, розрахунки частоти прояву небезпек, імовірнісний аналіз безпеки);

ü модельний (базується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо);

ü експертний (ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів);

ü соціологічний (соціометрична оцінка), котрий базується на опитуванні населення та працівників.

Найчастіше для визначення надійності технічних систем на стадії проектування і створення нової техніки застосовують модельний метод. Проводять експеримент: скільки годин дана технічна система (наприклад, насос) буде працювати безвідмовно (напрацювання на відмову). Якщо із 10 насосів 9 пропрацювали безвідмовно 1000 годин, значить надійність такого типу насосу 0,9. Стосовно впливу небезпек на людину цей метод застосовується лікарями-науковцями при розробці нових типів лікарських засобів.

Інженерний (статистичний) метод визначення ризику загибелі людини розглянемо на такому прикладі.

За даними статистичної звітності 2004 р. у м. Полтаві від нещасних випадків, отруєнь і травм у побуті загинуло 434 осіб, серед яких 11 дітей віком від 0 до 14 років.Визначимо загальний і груповий ризик загибелі людини в Полтаві, знаючи, що загальна кількість жителів міста 310 тисяч, в тому числі дітей до 14 років 15 тисяч.

смертей/рік.

смертей/рік.

смертей/рік.

Отже, ризик загибелі дорослого вдвічі вищий, ніж дитини.

Приклад 2. Визначити, в якому місті (Полтаві чи Кременчуці) жити безпечніше, якщо у Кременчуці в 2004 р. загинуло у побуті 386 осіб, а кількість жителів Кременчука 231 тисяча.

.

Отже, безпечніше жити у м. Полтаві.

Метод експертних оцінок менш точний, його застосовують при неможливості проведення експерименту і відсутності статистичних даних. Для цього звертаються до фахівців у певній сфері діяльності – експертів із запитанням: яка імовірність тієї чи іншої небажаної події (імовірність відмови насоса в нашому прикладі). Експертів має бути не менше 10 осіб. Опитування повинно проводитися таким чином, щоб вони не бачили один одного і не знали відповідей один одного (для виключення можливого психологічного фактору і одержання найбільш об’єктивної інформації). Одержані дані обробляються методами математичної статистики і в результаті отримуємо реальну величину імовірності, якій можна довіряти.

Соціологічний метод. В основі соціологічного методу дослідження ризику лежить суб’єктивна концепція ризику. Саме через суб’єктивний характер оцінки небезпеки соціологічний метод, як правило, малодостовірний і більш-менш надійний лише за умови, коли респонденти добре знайомі з тією чи іншою небезпекою, ступінь ймовірності якої їм пропонується оцінити. Тому для одержання достовірних даних при соціометричній оцінці важливо, щоб респонденти чітко усвідомлювали хто є «діючою особою» ризику (окрема особа, група, соціальна організація), де (в якій сфері) проявляється ризикована діяльність, що впливає (які саме фактори) і як впливає на вибір альтернативних варіантів.

Вибір – ризикувати чи не ризикувати – залежить в багатьох випадках від того, добровільно людина приймає це рішення, чи під примусом. Добровільний ризик – це спорт, альпінізм, паління, алкоголь, їзда на автомобілі, в той час як недобровільним (вимушеним) ризиком часто можуть бути екологія, харчування, хірургічне втручання, цивільна авіація тощо. Відомо, що люди схильні приймати рішення з добровільним ризиком в сотні й тисячі разів ризикованіші, порівняно з діями, що пов’язані з ризиком вимушеним. Часто (особливо у молоді) ризик, ототожнений з небезпекою для власного здоров’я, розглядається лише як перемога над самим собою, як переборення страху. За даними ООН, наприклад, імовірність передчасно померти через добровільне викурювання однієї пачки цигарок за добу більш ніж у 100 разів перевищує ймовірність загинути від раку через вимушене надлишкове опромінення поблизу АЕС.

Так, наприклад, було проведене соціологічне опитування трьох груп громадян США: жінок, студентів і бізнесменів. Їм пропонувалося розташувати 30 можливих факторів, які призводять до передчасної загибелі людей у порядку зменшення їх небезпеки для людини.

В результаті опитування з’ясувалося, що найнебезпечніші з точки зору громадськості фактори, що загрожують здоров’ю і життю людей, далеко не завжди є такими насправді. Жінки і студенти на 1 місце поставили атомну енергетику, а бізнесмени – вогнепальну зброю. Насправді ж, атомна енергетика займає в переліку статистичних даних факторів, від яких гинуть люди у побуті, 20 місце. На 1 місці стоїть паління, на 2 місці – алкоголь, на 3 – автотранспорт, на 4 – вогнепальна зброя.

Чому ж така розбіжність між статистичними даними і соціологічним опитуванням? Вона пояснюється різним психологічним сприйняттям добровільного ризику і вимушеного. Багато людей залюбки йдуть на великий ризик заради розваги, займаються небезпечними видами спорту (слалом, дельтапланеризм, альпінізм) вважаючи, що життя було б неповноцінним без присмаку небезпеки. І паління, і швидка їзда на автомобілі теж належать саме до категорії добровільного ризику. Отже, це одна з причин, чому ці види ризику люди знаходять цілком допустимими. Більше того, існує думка, що свобода ризикувати власним життям є невід’ємним елементом прав людини. А примушення до такого ризику – є навпаки, зазіханням на права людини щодо її безпеки. Наприклад, проживання в екологічно забрудненому районі – ризик вимушений. Тому громадськість дуже ворожо сприймає ризик по вимушеності (атомна енергетика), особливо, коли немає засобів захисту від неї і суть небезпеки мало зрозуміла. Очевидно, саме тому жінки і поставили атомну енергетику на перше місце серед усіх небезпек. З іншого боку, те, що добре відомо, перестає викликати страх (цигарки, наркотики, їзда на мотоциклі тощо). Взагалі, сучасні городяни більше бояться коня на пасовищі, ніж автомобіля, що на великій швидкості рухається повз них.

Якщо переконати громадськість про переваги, скажімо, атомної енергетики і її відносну безпеку над тією шкодою, яку вона завдає населенню через невелике, але таки надлишкове радіаційне опромінення, можна вести мову про перехід ризику із категорії «примусовий» в категорію «добровільний». Але для цього треба проводити відповідну роботу з населенням шляхом публікацій статей у засобах масової інформації, виступів на телебаченні провідних вчених, організації «круглих столів» тощо. Зрозуміло, що це потребує часу, коштів, підготовки, ініціативи з боку державних структур. Але без подібної роботи марно сподіватися на одержання підтримки і розуміння з боку широких верств населення.