2015-09-06
3205
БОБОВІ (МЕТЕЛИКОВІ) -FABАСЕАЕ (LEGUMINOSAE)
Підродина бобові об'єднує понад 17 тис. видів; життєві форми різноманітні. але переважають трави. Діагностичні ознаки родини:
Мал. 3. Діагностичні ознаки родини Бобові
1. Коренева система (1) стрижнева, з бульбочками азотофіксуючих бактерій.
2. Листки (2) почергові(інколи супротивні), складні, зрідка npості з прилистками (3).
3. Іноді частини листка видозмінюються у вусики (4) або колючки (5).
4. Квітки з приквітками, зазвичай зібрані в китицю (6), головку, зонтик чи колос.
5. Квітки зигоморфні, з подвійною оцвітиною
6. Чашечка (7) п'ятизрослолиста, залишається при плоді.
7. Віночок (8) метеликовий, пристосований до запилення комахами, складається з 5 пелюсток: непарної, найбільшої - вітрила, або прапора (8а) двох бічних весел, або крил (8б), і двох пелюсток, що зростаються верхівками або однією стороною і утворюють човник (8в). У човнику розміщується монокарпний гінецей (9) і андроцей (10) з 10 тичинок. Вони вільні чи однобратні - зрослі в неспаяну вгорі трубку, або частіше - двобратні, коли одна тичинка вільна, а 9 зростаються приблизно до середини в косо- або прямо зрізану трубку.
|
|
|
8. Формула квітки: ↑Ca(5)Co1+2+(2) А(9)+1; (10),10G1
9. Плід - біб (11), звичайно сухий, соковитий, з багатьма або кількома насінинами, прикріпленими до стулок; розкривається, не розкривається або розпадається на членики. Інколи біб однонасінний, шкірястий, має вигляд горішка (конюшина).
10. У насінині поживні речовини - крохмаль, цукор, жирна олія - містяться у великих сім'ядолях.
Буркун жовтий (б. лікарський) - Меlіlotus officinalis
Поширений по всій території України. Росте на лугах, узліссях як бур'ян на пустирях, уздовж доріг.
Трав'яниста дворічна рослина висотою 50-200 см, гарний медонос. Стебла галузисті. Листки трійчасті, середній листочок з черешком, бічні - майже сидячі. Прилистки шиловидні, цілокраї чи дрібнозубчасті. Квітки маленькі, жовті, запашні, зібрані в багатоквіткові пазушні китиці. Чашечка дзвоникувата, човник тупий. Андроцей двобратній. Боби дрібні, пониклі, нерозкривні, голі, поперечно-зморшкуваті, із 1-3 насінинами.
Використовують траву, квітки.
Стан природних ресурсів та їх охорона. Сировинні ресурси в Україні великі, повністю достатні для задоволення попиту.
Хімічний склад: трава містить кумарини, ефірну олію, похідні пурину, ліпоїди, білок, органічні кислоти.
Дія: відхаркувальна, пом'якшувальна, седативна, зне болююча, протизапальна, вітрогінна, антикоагулянтна, протисудомна, кардіотонічна, діуретична.
Застосування: настій трави - при стенокардії й тромбозі коронарних судин. Трава входить до складу лікувальних сумішей при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках, ревматизмі, наривах, пухлинах суглобів тощо. Сировина йде на виготовлення зеленого витяжного пластиря, входитьдо складу кардіопротекторного засобу "Кардіофіт". У народній медицині використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, запаленнях молочних залоз, як засіб, що стимулює виділення молока у матерів-годувальниць. Зовнішньо - для компресів, примочок при фурункулах, герпесі, тріщинах заднього проходу, для пом'якшення та розсмоктування затвердінь, абсцесів; мазь — при простуді і порізах. Молоде листя та суміш сухого листя й суцвіть рекомендовані для вітамінних салатів, супів, окрошок. приправ, компотів. Настій квіток на олії прискорює дозрівання фурункулів. У парфумерії - фіксатор запахів; у тютюновому виробництві - віддушка; у харчовій промисловості - при виготовленні напоїв, пива. У гомеопатії свіжі верхівки трави - при тромбофлебітах, застійних явищах у легенях, яєчниках.
|
|
|
Застереження. При тривалому вживанні різко гальмується зсідання крові, виникають кровотечі.
Горох посівний -Pisum sativum
У дикому стані не зустрічається. Основна зернобобова культура, відмінний корм, зелене добриво.
Однорічник. Стебло чіпке, циліндричне або чотиригранне, порожнисте, майже голе, розпростерте або лазяче, 50-200 см завдовжки. Перистоскладні листки з великими, напівсерповидними прилистками та верхівковими розгалуженими вусиками. Листочків 2-3 пари, вони зелені, або сизо-зелені від воскового нальоту, яйцевидні, цілокраї. Квітоноси короткі, несуть до 4-х великих квіток. Віночок білий, рідше крила рожеві. Стовпчик 3-гранний. Боби довжиною 3-15 см, циліндричні, прямі або вигнуті. Стулки зазвичай із внутрішнім пергаментним шаром. Насінини округлі, гладенькі чи зморшкуваті, світло-жовті, зелені або бурі.
У їжу використовують зріле насіння, з якого готують супи, каші, начинки, а нестиглі боби і насіння консервують та заморожують.
Використовують траву, плоди.
Хімічний склад: трава містить білки, коричні кислоти, флавоноїди, тритерпенові сапоніни {гліциризин), лектини, стерини, кумарини, вітамін С, аспарагін тощо. Насіння містить до 27 % повноцінного білка, близько 50 % крохмалю, 0,6-1,5 % жиру, вітаміни А, В, В2, Е, РР і С, каротин, інозит, гуанідин, холін, солі калію, фосфору і марганцю.
Дія: сечогінна, гіпоглікемічна, гіпоазотемічна, антиоксидантна, гепатопротекторна, протизапальна.
Застосування: насіння використовується при нирковокам'яній хворобі, цукровому діабеті. З сухого насіння готують супи і каші. Зелений горошок (свіжий, консервований, заморожений) корисно вживати хворим на анемію, робити маски для оздоровлення шкіри обличчя. З горохового борошна роблять припарки до наривів, чиряків, примочки і маски для очищення і оздоровлення шкіри. Сухий екстракт трави і препарат піфламін - гепатопротектори. Відвари трави сприяють виведенню солей і розчиненню каменів у нирках.
Застереження. Протипоказано вживати горох при подагрі, гострих нефритах, загостренні запальних процесів шлунка і кишечника, при хронічній недостатності кровообігу.
