Батьківщина - Південна Америка. Поширена по всій Україні. Культивується як декоративна рослина і медонос.
Листки непарноперистоскладні, листочки овальні, гострі на верхівці, зісподу сірувато-зелені. Прилистки видозмінені в колючки або відсутні.
Квітки зібрані в пониклі пазушні китиці. Вісь суцвіття без залозок і щетинок. Чашечка дзвоникувата, червонувата, клейка. Віночок білий або рожевий, запашний. Андроцей двобратній. Зав'язь на гінофорі. Біб багатонасінний, розкривний, довгасто-лінійний, злегка вигнутий, сплюснутий, звужений до верхівки і основи, з криловидним черевним швом і коротким носиком, темно-жовтий, голий.
Використовують квітки, кору.
Хімічний склад: квітки містять цукри, органічні кислоти, флавоноїд робінін, ефірну олію, у складі якої переважає піперонал. У корі є дубильні речовини, ефірна олія, стерини, отруйний альбумін робін.
Дія: гіпоазотемічна, відхаркувальна, протизапальна, жарознижуюча, спазмолітична, кровоспинна, діуретична, послаблююча.
Застосування: настій квіток та препарат фларонін приймають при циститі, пієлонефриті, нирковокам'яній хворобі, кашлі, грипі, шлункових болях і кровотечах. Квітки входять до трав'яної суміші, що вживається при циститах. Ефірна олія білої акації застосовується в парфумерії, косметиці, ароматерапії. Настій кори приймають при шлунково-кишкових виразках, запорі, підвищеній кислотності шлункового соку.
|
|
Застереження. Треба пам'ятати, що кора отруйна і повинна прийматися строго дозовано.