Клас Дводольні. Родини Жовтецеві, Макові, Гречкові

Лекція №5 Систематичний огляд рослин класу Дводольні. Видова діагностика лікарських рослин.

План:

1. Клас Дводольні. Родини Жовтецеві, Макові, Гречкові.

2. Клас Дводольні. Родини Бобові, Селерові, Пасльонові.

3. Клас Дводольні. Родини Розоцвіті, Губоцвіті, Айстрові.

4. Клас Дводольні. Родини Капустяні, Ранникові, Валеріанові.

Клас Дводольні. Родини Жовтецеві, Макові, Гречкові.

Родина ЖОВТЕЦЕВІ – RANUNCULACEAE

Близько 2000 видів, трав'янисті і дерев'янисті, на­земні і водяні; вітро- і комахозапильні; містять алкалоїди чи серцеві глікозиди, отруйні. Поширені в помірних і холодних областях, гірських районах тропіків і субтропіків.

Діагностичні ознаки родини (Мал. 1):

Мал. 1 Діагностичні ознаки родини Жовтецеві.

1. Підземні органи (1) різноманітні: стрижнева або мичкувата коренева система, столони (рутвиця), коренебульби (пшінка), бульби (гімносперміум), кореневища (горицвіт, чемерник) тощо.

2. Листки почергові, супротивні або в прикореневій розетці (2), прості, без прилистків, цілісні або розрізані, сидячі чи черешкові, часто з піхвою; характерні водяні продихи – гідатоди (3).

3. Квітки поодинокі або в суцвіттях типу монохазій (4), китиця, волоть.

4. Квітколоже (5) опукле, розташування частин квітки спіральне або геміциклічне.

5. Квітки правильні чи неправильні, двостатеві, зрідка одностатеві. Оцвітина проста (6), частіше віночкоподібна (Р^Со_4,5,6) або подвійна (7) (Са_3,5,6,∞ Со₅-₇).

6. Чашолистки опадають (жовтець, горицвіт) або залишаються при плодах (чемерник). Іноді чашолистки пелюсткоподібні (чемерник), зрідка утворюють шпору (дельфіній, со­кирки) або шолом (8) (аконіт).

7. Пелюстки у більшості випадків жовті. Характерні специфічні нектарники (9) у вигляді шпори (дельфіній, сокирки), лійки (чемерник), ріжків (чорнушка), медоносної ямки, прикритої (жовтець) або не прикритої (пшінка) лусочкою тощо.

8. Тичинки вільні, численні, розташовані по спіралі (квітки геміциклічні), можуть бути фертильними, сте­рильними або нектароносними.

9. Гінецей апокарнний, як виняток - монокарпний (сокирки); іноді плодолистки частково зростаються (чорнушка, чемерник).

10. Плоди (10) - складні листянки або горішки, як виняток - однолистянки(сокирки)або ягоди (воронець колосистий). Часто плоди і насіння з різними пристосуваннями для їх розповсюдження.

Горицвіт весняний - Adonis vernalis. В Україні росте на степових ділянках, схилах, узліссях у степовій та лісостеповій зонах, Ялті, Криму та півдні Полісся. Потребує охорони.

Отруйна багаторічна рослина! Кореневище потовщене, багатоголове, темно-буре. Листки почергові, напівстеблообгортні, тричі пальчасто-перисто-розсічені на вузьколінійні загострені сегменти. Квітки поодинокі, верхівкові, великі. Оцвітина подвійна: чашечка з 5 вільних, опушених, опадаючих чашолистків; віночок з 6-20 вільних, довгастих, слабкозубчастих, золотаво-жовтих пелюсток без медоносної ямки. Квітка ациклічна: усі частини розташовуються по спіралі. Плід - багатогорішок; горішки з гачковидним носиком.

Формула квітки: _* Са₅Со₁₂-_2Q А_∞ G _∞

Використовують траву.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Входить до переліку видів лікарських рослин, запаси яких дуже обмежені.

Хімічний склад: серцеві глікозиди, серед яких переважають адонітоксин і цимарин, флавоноїди, сапоніни.

Дія: кардіотонічна, діуретична, заспокійлива.

Застосування: настій трави, сухий екстракт, адонізид, адоніс-бром та інші препарати при вегето-судинній дистонії, нервово-психічних, інфекційних і ниркових хворобах з явищами серцевої недостатності, при ревматичних болях. Настій входить до мікстури Бехтерева, сума серцевих глікозидів є компонентом препаратів кардіовален, адонізид, кардіофіт. У гоме­опатії використовується свіжа рослина при серцевій недостатності з аритмією, серцебиттям, набряками.

Застереження. Препарати використовуються з обережністю, за призначенням та під наглядом лікаря.

Сокирки польові - Consolida regalis

Отруйна, однорічна рослина! Росте як бур'ян серед польових культур, медонос. Коренева система стрижнева. Стебло, галузисте, опушене. Листки багаторазово розсічені на вузьколінійні сегменти, Приквітки шилоподібні, маленькі, синьо-фіолетові. Суцвіття - розлога волоть із рідкоквіткових китиць. Квітки й однолистянки покриті рідкими притиснутими волосками. Плід - однолистянка, насіння довгасто-тригранне, поперечно-борозенчасте.

Вик ористовують траву, квітки, насіння,

Хімі чний склад: усі органи містять флавоноїди та отруйні курареподібні алкалоїди. Квітки також містять антоціановий глікозид дельфіній, маніт, аконітову кіслоту. Насіння отруйне, містить алкалоїди, жирну олію.

Дія: трави - сечогінна, квіток - протизапальна та відхаркувальна, насіння - пригнічує центральну нервову систему, інсектицидна.

Застосування: трава входить до складу сечогінного і послаблюючого зборів. Народна медицина рекомендує настій трави від глистів, головного та зубного болю, при циститі, дисменореї, гіпертонії, запаленнях легень, плевриті, кон'юнктивіті, при захворюваннях шкіри, як кровоспинний засіб тощо. Настій квіток – при запаленні очей, а з порошку насіння готують мазь від корости.

Застереження. Насіння отруйне, використовується з обережністю. Препарати протипоказані при захворюваннях, що супроводжуються зниженням тонусу м'язів, у разі порушень діяльності легень, серця, печінки, нирок.

Родина МАКОВІ - PAPАVERACEAE

Близько 700 видів одно-, дво- і багаторічних комахозапильних трав, розповсюджених у помірній зоні. Декоративні, медоноси, харчові, лікарські.

Діагностичні ознаки родини:

1. Для більшості характерні молочники з отруйним молочним соком, що містить алкалоїди.

2. Листки почергові, без прилистків, прості, зазвичай сильно розчленовані, рідше - цілісні.

3. Квітки поодинокі або в суцвіттях - китиця, волоть, несправжній зонтик тощо.

4. Чашечка з двох рано опадаючих чашолистків.

5. Пелюстки у двох колах. Іноді квітки махрові.

6. Тичинки зазвичай багаточисленні, вільні, розташовані колами.

7. Гінецей утворений двома або багатьма зрослими плодолистками.

8. Приймочка маточки сидяча, зав'язь верхня.

9. Формула квітки: * Са₂ Со_{2+2,3+3,4+4,6+6} А_{(3) ∞+(3)} G _{(2), ( ∞)}

10. Плід - коробочка округлої (мак) або стручкоподібної (чистотіл, мачок) форми, рідше - горіх.

11. Насіння з олійним ендоспермом.

Чистотіл звичайний - Chelidonium majus

Рослина отруйна! Багаторічна рослина, що росте в лісах, садах, тінистих місцях як бур'ян. Молочний сік отруйний, жовтогарячий. Кореневище коротке; коренева система стрижнева, галузиста. Пагони прямостоячі, стебла розгалужені, ребристі, розсіяно-волосисті. Листки перисто- і ліровидно-розсічені на округлі, глибоко надрізані або нерівномірно-опукло-зубчасті сегменти. Зверху листки яскраво-зелені, знизу - сизуваті. Прикореневі листки довгочерешкові, з піхвою, верхні - почергові, сидячі. Квітки зібрані по 4-5 у несправжні зонтики. Чашолистки дуже опуклі, швидко опадають. Пелюстки жовті, округлі чи обернено-яйцевидні, розташовані навхрест. Коробочка стручковидна, лінійна, одногнізда, відкривається від основи до верхівки двома стулками. Насіння чорне, блискуче з гребінчастим принасінником.

Використовують траву, корені.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Запаси сировини чистотілу в Україні великі. Обсяги заготівель необмежені при суворому дотриманні правил збирання.

Хімічний склад: отруйні алкалоїди, органічні кислоти, сапоніни, флавоноїди, дубильні речовини, ефірна олія, аскорбінова кислота, каротиноїди тощо.

Дія: антибактеріальна, фунгістатична, бактеріостатична, протистоцидна, жовчогінна, глистогінна, вітрогінна, проносна.

Застосування: використовують настій трави, сік свіжої трави, сік коренів. Соком припікають кондиломи, лікують папіломатоз, початкові форми червоної вовчанки. Препарати застосовують при захворюваннях печінки та жовчного міхура, туберкульозі, злоякісних пухлинах. Трава входить до складу кількох сумішей, що використовуються як жовчогінний засіб, при патологічному клімаксі, злоякісних новоутвореннях тощо. В народній медицині соком виводять бородавки. Латекс, настій і настойку застосовують як болетамувальний та спазмолітичний засіб при катарі шлунка, кишок, проносі, порушенні травлення, при діатезі, сифілісі, малярії тощо. Гомеопатичною есенцією із свіжих коренів лікують хвороби легень, печінки, нирок.

Застереження. Потрібна обережність при використанні. Передозування спричиняє нудоту, блювання, параліч дихального центру. Зовнішнє використання протипоказане хворим на бронхіальну астму, стенокардію, епілепсію, невралгію.

Родина ГРЕЧКОВІ -POLYGONACEAE

Близько 800 видів, частіше одно-, дво-, багаторічних трав, чагарників і ліан, що розповсюджені здебільшого в помірній зоні.

Мал. 2 Діагностичні ознаки гречкових

1. Листки почергові, прості, черешкові або сидячі.

2. Плівчасті прилистки зростаються в розтруб (1), що охоплює стебло.

3. Квітки дрібні, двостатеві, зрідка одностатеві, у колосовидних, китицеподібних, волотевих суцвіттях або зібрані в пазушні пучки (2).

4. Оцвітина проста, із 4-6 вільних або зрослих у різному ступені квітколистків, що залишаються і розростаються або не розростаються при плоді (3).

5. Тичинок 3-9, в одному чи двох колах.

6. Гінецей псевдо-монокарпний, утворений 2-4 плодолистками.

7. Зав'язь верхня, одногнізда, з одним насінним зачатком.

8. Формула квітки: * Р₍₃-₆₎А_{6-9, 3+3} G _(2-4)

9. Плід псевдомонокарпний горіхоподібний, дво-, чотири-, найчастіше тригранний, іноді крилатий.

10. Анатомічні ознаки - анізоцитні продихи (4), секреторні залозки (5), схизогенні секреторні вмістища (6). у паренхімі - кристали оксалату кальцію зірчастої форми - друзи (7),

11. Епідерма - з пучковими волосками (8).

Гірчак звичайний (спориш звичайний) -Polygonum aviculare

Росте уздовж доріг, канав, у дворах, на забур'янених місцях, пасовищах, у посівах. Однорічник довжиною 10-60 см. Коренева система стрижнева, малогалузиста. Стебла слабкі, роз­простерті або висхідні, галузисті від основи. Листки від еліптичних до лінійно-ланцетних, тупуваті або загострені, біля основи звужені в короткий черешок, сірувато-зелені; розтруби довгасто-загострені, майже до основи прозоро-сріблясті. Квітки по 2-5 у пазухах листків. Оцвітина глибоко 5-розсічена, у нижній частині зелена, у верхній - біла чи рожева.

Формула квітки: * Р^Со₍₅₎А₈G ₍₃₎

Горішки довжиною 2-3 мм, не висунуті або дещо видаються з оцвітини, крапчасто-горбкуваті, майже чорні, матові, тригранні, вузькі, вдавлені.

Використовують траву.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Природні ресурси в Україні великі, заготівлі не лімітовані.

Хімічний склад: полісахариди, пектин, флавоноїди, кумарини, дубильні речовини, органічні кислоти, сапоніни, лігнановий глікозид авікулін, вітамін С, каротин, розчинні сполуки кремнієвої кислоти, залізо тощо.

Дія: діуретична, антимікробна, протизапальна, в'яжуча, кровоспинна, заспокійлива, метаболічна, протиалергічна, загальнозміцнююча.

Застосування: настій трави при хронічних захворюваннях сечовивідних шляхів, ослабленні фільтраційної функції ниркових клубочків і появі в сечі великої кількості солей щавлевої кислоти, при кровотечах, розладах діяльності шлунково-кишкового тракту, печінки. Препарати зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до зсідання, знижують артеріальний тиск, поглиблюють дихання, виводять з сечею токсичні продукти обміну, надлишок іонів натрію і хлору, тонізують м'язи матки і зупиняють кровотечі. Трава входить до складу препаратів марелін і фітоліт, збору за прописом Здренка (симптоматичного засобу при злоякісних новоутвореннях) та загальнозміцнюючої лікувально-профілактичної суміші. Зовнішньо - при ексудативному діатезі, вугрях, фурункулах, дерматиті. У народній медицині - при захворюваннях дихальних шляхів, набряках різного походження. Ошпарену траву споришу прикладають до заднього проходу при геморої і випаданні прямої кишки. У гомеопатії використовують есенцію зі свіжої трави споришу.

Застереження. Препарати споришу протипоказані при гострих запаленнях нирок і сечового міхура.

Гречка їстівна (г. звичайна, г. справжня) -Fagopyrum sagittatum (F.esculentum)

Культивується як однорічна, харчова, дієтична і медоносна рослина. Стебло висотою 30-70 см, червонувате; листки трикутно-серцевидні або стріловидні, злегка м'ясисті. Суцвіття - щитковидна волоть. Квітки - рожеві, диморфні: одні - з короткими стовп­чиками, довгими тичинками, інші - з довгими стовп­чиками, короткими тичинками (явище гетеростимії). Самозапиленню запобігає також те, що тичинки і маточки дозрівають у різний час.

Формула квітки: * Р^Со_5-8A₅₊₃G ₍₃₎

Горішки гостро-тригранні, до половини висунуті з оцвітини.

Використовують насіння, квітки, верхівки пагонів.

Хімічний склад: квітки і пагони містять дубильні речовини, рутин (біля 2,5 %) та інші флавоноїди; насіння багате на білок, крохмаль, цукор, органічні кислоти, вітаміни (В,, В₂, Р, РР), макро- і мікроелементи.

Дія: загальнозміцнююча, антибактеріальна, протистоцидна, глистогінна, вітрогінна, проносна, жовчогінна.

Застосування: отримують препарати рутин, аскорутин, урутин, рутамін та інші, які виявляють Р-вітамінну активність - підтримують еластичність, функціональні властивості судин, попереджують атеросклероз. їх рекомендують при гіпертонії, геморагічних діатезах, ревматизмі, ендокардиті, крововиливах в сітківку ока тощо. Настій квіток та збори з квітками гречки діють як відхаркувальні засоби. З насіння виробляють крупи - цінний дієтичний продукт, показаний при недокрів'ї, захворюваннях шлунково-кишкового тракту і нирок, розладах нервової системи. В народній медицині настоєм квіток лікують бронхіт, а розтерте сухе листя використовують як присипку.

Застереження. Протипоказано вживати рутин та препарати на його основі при підвищеному зсіданні крові.

Щавель кислий (щ. домашній) - Rumex acetosa (R. domesticus) Розповсюджений майже повсюдно. Росте на луках, узліссях, у посівах. Культивується.

Багаторічна дводомна рослина. Стебло до 1 м висотою. Листки на смак кислі; прикореневі - довгочерешкові, зі стріловидною основою; стеблові - майже сидячі. Квітки одностатеві, рожеві або червонуваті, зібрані в циліндричні волоті. Внутрішні листочки оцвітини при плодах розростаються.

Формули квіток:

*Р^Са₃₊₃А_з+зG ₍₃₎

Горішок тригранний, довжиною до 1,7 мм, загострений, чорно-коричневий, гладенький, блискучий; грані злегка опуклі, ребра гострі, світліші, з невеликою облямівкою.

Використовують прикореневе листя, корені, траву.

Хімічний склад: пуринові та фенольні сполуки, органічні кислоти, вітаміни, білки, ліпіди, солі заліза, калію тощо.

Дія: антимікробна, протизапальна, в'яжуча, кровоспинна, діуретична, травна.

Застосування: при набряках, для стимулювання перистальтики кишок, діяльності печінки і жовчного міхура, зміцнення капілярів, при запаленнях ясен, шкіри тощо. Свіжий сік - жовчогінний засіб, порошок з коріння, настій трави з корінням у великих до­зах - проносні засоби, а у малих - в'яжучі. Зі свіжого молодого листя готують зелені борщі, окрошку, салати, що рекомендовані при діабеті та ожирінні. Плоди використовують як корм для домашньої птиці.

Застереження. Надмірне вживання щавлю кислого може призвести до порушень сольового обміну і діяльності нирок. Не рекомендується приймати при ревматизмі, подагрі, запаленнях шлунка, туберкульозі.