Навчального закладу та школи

Дошкільний вік – унікальний період у психічному розвитку дитини. Порівняно з наступними віковими етапами становлення особистості, він позначений саме тим, що забезпечує загальний розвиток – основу для подальшого набуття спеціальних знань та навичок, засвоєння різних видів діяльності. Формуються не лише ті якості психіки, що на загал характеризують поведінку дитини, її ставлення до довкілля, а й такі, що проектуються на майбутнє і виявляються у важливих психічних новоутвореннях.

Саме тому проблема наступності стає однією з найважливіших у роботі психологів, вихователів дитячих садків, вчителів початкових класів.

Основним завданням працівника психологічної служби навчального закладу є забезпечення можливостей для індивідуального, особистісно-орієнтованого підходу до кожного вихованця, учня, визначення особливостей розвитку дитини, відповідність віковим нормативам, прискорення чи причини можливих відхилень, відставання, проведення відповідної психолого-педагогічної профілактики та корекції. Цим практичний психолог сприятиме підвищенню ефективності та психологічної культури освітньо-виховного процесу у навчальному закладі.

Визнання обов’язковості дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку вимагає трансформації старих та пошуку нових підходів до розв’язання комплексних завдань, одним з яких є забезпечення наступності та перспективності між дошкільною та початковою ланками освіти. Щодо забезпечення взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку Листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19 серпня 2011 р. № 1/9-634 (далі –Лист №1/9-634) визначено основні напрями взаємодії навчальних закладів, зокрема наступні:

· взаємодія колективів навчальних закладів;

· взаємодія дітей;

· взаємодія педагогів та батьків;

· взаємодія психологічних служб.

Взаємодія колективів загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів передбачає відповідно до листа 1/9-634:

· укладання угоди про співпрацю навчальних закладів;

· складання плану спільних заходів відповідно до завдань, що необхідно розв’язати на тому чи іншому етапі роботи;

· проведення спільних заходів.

· Угода про співпрацю навчальних закладів стане запорукою налагодження тісних взаємовідносин між колективами та орієнтиром для подальшого складання плану спільних заходів. Угоди про співпрацю варто укладати у письмовій формі.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. План спільних заходів колективів загальноосвітнього та дошкільного навчальних закладів варто складати щороку.

Працівники психологічної служби (практичні психологи) дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів мають брати участь у визначенні основних заходів спільного плану.

Практичному психологу школи, яка заключила договір про співпрацю з дошкільним навчальним закладом варто відвідати майбутніх першокласників у дитячому садку, поспілкуватися з психологом, вихователями цього садка визначити психолого-педагогічні особливості підготовки дітей до навчання у школі.

В рамках проведення педагогічних нарад практичним психологам дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів необхідно провести лекторій про психологічні особливості розвитку дітей старшого дошкільного віку і молодшого шкільного віку.

Фахівці визначають дошкільне дитинство наступними віковими періодами розвитку: молодший дошкільний вік (4-й рік), середній дошкільний вік (5-й рік), старший дошкільний вік (6-й рік, у деяких дітей ще й кілька місяців 7-го року життя). Провідною діяльністю дошкільного дитинства стає гра, під час якої діти дошкільного віку опановують інші види діяльності, виникають важливі новоутворення у психічній та особистісній сферах, відбувається інтенсивний інтелектуальний розвиток дитини, формується готовність до навчання у школі. Істотною особливістю дошкільного віку є виникнення різноманітних стосунків дитини з однолітками, утворення дитячої спільноти. Власній внутрішній позиції дошкільняти стосовно інших людей властиві розвиток усвідомлення власного Я і значущості своїх учинків, величезний інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності, стосунків.

І.Ю. Кулагіна визначає дошкільне дитинство, як період творчості. Дитина дошкільного віку творчо засвоює мовлення, у неї відбувається формування творчої уяви. Дошкільник має особисте логічне мислення, що підлягає динамиці образних уявлень. Саме в цей період розвитку відбувається первісне становлення особистості. Емоційно-вольова сфера характеризується ускладненням та усвідомленням власних переживань, збагаченням новими почуттями та мотивами. Дитина здатна емоційно передбачати наслідки своєї поведінки, самооцінки. Центральними новоутвореннями цього віку є підпорядкування мотивів та самосвідомості.

Одним з важливіших показників розвитку дитини старшого дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. Дослідники визначають психологічну готовність до школи, як рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для опанування навчальної діяльності.

Психологічна готовність до шкільного навчання складається з наступних компонентів: мотиваційного, інтелектуального, емоційно-вольового та особистісного. Розглянемо кожний із зазначених компонентів докладніше.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Важливість даного компоненту обумовлена входженням дитини до нової діяльності, яка суттєво відрізняється від ігрової обов’язковістю, систематичністю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів. Зазвичай внутрішня позиція школяра обумовлена внутрішніми та зовнішніми мотивами. Внутрішні мотиви характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; зовнішні, або соціальні, що виявляються у бажанні займатися суспільно значущою діяльністю. Готовою до шкільного навчання вважається дитина, яку школа приваблює не своєю атрибутикою (форма, портфель, зошити тощо), а можливістю одержувати нові знання.

Інтелектуальний компонент – даний компонент визначається рівнем розвитку пізнавальних процесів, їх орієнтованість на зону найближчого розвитку дитини. Інтелектуальний компонент визначається розвитком наочно-образного мислення, вмінням виділяти навчальну задачу, словниковим запасом, світоглядом, спеціальними вміннями майбутнього школяра. Дитина має володіти здатністю до планомірного сприйняття, аналізу, синтезу, узагальнення, певним обсягом пам’яті. Однак мислення дитини залишається переважно образним.

До емоційно-вольового компоненту належить вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв’язання навчальних задач. Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо у дитини формується довільність психічних процесів; спостерігається позитивне ставлення до навчання у школі; зменшуються імпульсивні реакції та вияви тривожності.

Особистісний компонент виявляється у розвитку комунікативних навичок: умінні спілкуватися з учителем, однолітками, у сформованості внутрішніх етичних норм; усвідомлення дитиною своєї внутрішньої позиції, статевої належності. У дитини розвинені навички самообслуговування, вміння підпорядкування обставинам, вміння поступатися, якщо це необхідно, своїм бажанням.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення й оцінки оточення з оцінкою ставлення значимої дорослої людини. У дошкільному віці відбувається формування самооцінки дитини, на це необхідно звернути увагу при психолого-педагогічному супроводі дитини шестирічного віку, адже, як визначають дослідники, дітям, у яких занижена самооцінка, набагато важче адаптуватися до нових умов, а діти, які мають високий рівень розвитку самооцінки, почуваються у класі впевнено, активно, сміливо, таким дітям легше довести власну точку зору.

Таким чином, у період старшого дошкільного віку відбуваються важливі зміни у психічному розвитку дитини, а саме: сприйманні, пам’яті, мисленні, уяві. Провідною діяльністю дітей старшого дошкільного віку є гра. Саме в ній проявляються найбільші досягнення дітей цього вікового періоду — формування першооснов світогляду, внутрішніх етичних норм, довільної поведінки, розвиток творчої уяви, адекватного особистого самоусвідомлення, становлення емоційної сфери, розвиток мовленнєвого спілкування.

Поряд із грою розвиваються й інші види діяльності дошкільників (рухова, мовленнєва, образотворча, конструктивна, музична, трудова тощо), закладаються основи навчальної діяльності. У дітей формується самооцінка, розвивається здатність аналізувати й осмислювати власні дії, виникає супідрядність мотивів, триває становлення вольових дій та емоційної сфери. Водночас діти цього віку потребують постійної підтримки, допомоги, заохочення, поради з боку дорослих, які можуть бути співучасниками різних видів дитячої діяльності.

Досліджуючи психологічну готовність дитини до навчання в школі, психолог дошкільного навчального закладу враховує такі показники розвитку дитини дошкільного віку: