2015-09-06
1853
Найвиразнішою особливістю германського консонантизму є значна кількість фрикативних фонем при порівняно малій кількості проривних, тоді як для індоєвропейської мови-основи характерним було якраз зворотне явище: дуже велика кількість проривних при незначній – фрикативних
Індоєвропейська та германська системи приголосних мали таке співвідношення:
| Місце артикуляції | Індоєвроп. приг. | Герман. приг. |
| Губні | p,b,bh | p, b, f |
| Зубні | t,d,dh | t, d, Þ |
| Задньоязикові: чисті лабіовелярні | k, g, gh kw,gw, gwh | k, g, x kw, gw, xw |
Крім того, в спільногерм. мові і в зх. ареалі індоєвроп. були ще приг. – ларингальний Н, фрикативний s, сонати j, w, r˳, l˳, m˳, n˳ (девочки, кружочки под буквами).
Сонорні приголосні у германських мовах.
Германські сонорні r, l, m, n і «півголосні» j, w на ранньому етапі розвитку герм. мов не відрізнялися від відповідних індоєвропейських фонем і внаслідок подвійності свого характеру функціонували і як голосні (складотворчі), і як приголосні.
У загальногерманській мові нескладові сонорні j, u, m, n, r, l зберігаються без змін, а складові j, u, m, n, r, l змінюються: j і u розвиваються в голосні, m, n, r, l втрачають словотвірну ф-цію, оскільки перед ними розвивається голосний u: um, un, ur, ul; напр. bnd перетворюється в bund-.
