Закон К. Вернера. Чергування приголосних у сучасній німецькій мові за цим законом

Зіставивши індоєвропейські та германські форми, вчені помітили винятки з першого пересуву приголосних. Їх пояснив датський науковець Карл Вернер у 1877 р. (закон Вернера).Дослідивши чергування наголосу, він сформулював таке правило: індоєвропейським глухим проривним p, t, k, усередині слова після ненаголошеного складу або в кінці слова після голосного в германських мовах відповідали дзвінкі проривні – b, d, g. Напр.:

Після перенесення наголосу на кореневий склад, дзвінкі, що виникли за законом Вернера, фонологізувалися. Після фонологізації певні фонеми внаслідок одзвінчення якісно змінилися. Так, індоєвропейський фрикативний s при подзвінченні за законом Вернера модифікувався в германських мовах у дзвінкий *z, а потім (за винятком готської) у позиції між голосними перетворився на r. Це явище відоме в лінгвістиці як закон ротацизму. Напр.: лит. custos ‘сторож’, гот. huzd ‘скарб’, двн.-англ. hord, двн.-сакс. hord, horth, двн.-сакс. hort.

У сучасній німецькій мові граматичне чергування приголосних спостерігається в парах слів і формах сильних дієслів: darben - bedürfen, heben - die Hefe, schneiden - schnitt-geschnitten, Schneider - Schnitter, ziehen - zog - gezogen, war - gewesen, verlieren - Verlust, frieren - Frost.

Західногерманське подвоєння приголосних (гемінація)

Гемінація – подвоєння приголосних, якої зазнавали в германських мовах насамперед зімкнені, рідше щілинні приголосні в позиції перед сонантами

Західногерманське подвоєння приголосних.

У мовах західногерманської групи фонеми j та w у позиції після приголосного асимілювалася з цим приголосним. Подвоєння також відбувалося перед сонорними r, l, рідше m, n. Гемінація не спостерігалась, якщо попередній голосний був довгим. Пор.: гот. saljan ‘продавати’, двн.-англ. sellan, двн.-фр. sella, двн.-в.-нім. sallan; проте: гот. dōmjan ‘судити’, двн.-англ. dēman.