2015-09-06
1464
1. Теорія субстрату (А.Мейє). – завойовані народи вносили свою вимову,впливали;Пояснює пересув приголосних впливом переможеної мови “субстрату” на мову, що перемогла. Народи, які прийняли й засвоїли той індоєвропейський діалект, що йому пізніше судилося стати германською мовою, зберегли свої попередні артикуляційні навички й тенденції.
2. Теорія вождів – вожді розмовляли не чітко і їх вимову наслідували;
3. Психологічна (Якоб Грім) - пересув пов’язаний зі схильністю германців до зміни місць проживання. Дзвінкі (слабкі) звуки перетворювалися на глухі (сильні) як прояв сміливості й гордості давніх германців.
4. Географічна (Г.Мейер, Г.Остхоф) - Зміна артикуляції спричинена особливостями проживання давніх германців у гірських районах Скандинавії.
5. Теорія “найменшого зусилля”. Вважається, що при збільшенні частоти вживання фонеми зменшується її “складність”, фонема як наслідок змінюється й перетворюється на іншу. Отже, збільшення кількості зімкнених призвело до їх пересуву (дзвінкі перейшли в глухі).
Також виокремлюють «глотальну теорію», згідно якої існував лише 2 пересув.На думку прихильників цієї теорії, найбільш архаїчними системами приголосних є системи в германських мовах, вірменській і хетській. У германських мовах відбувся лише другий (верхньонімецький) пересув приголосних.
