Сцена і

В воскресный день вся молодежь деревенская гуляет в жидовской корчме. Орендарь Лейба подносит некоторым пиво и мед. Жена его, Хайло, сидит у печки на подмостке и смотрит с своими детьми на гуляющих, стараясь под такт музыки подтаптывать младшее дитя свое. Войт пьяный спит на прилавке за столом.

Музыка играет, мужчины поют, а девушки танцуют под песню

Ой, де ж ти була, моя нечужая?

За валом брала льон, таки не гуляла.

Ой, де ж ти була, забарилася?

На дирявім мосту провалилася.

Ой, хто ж завалив? — Да козак Северин.

Ой, хто ж рятовав? — Запорожець Іван.

Ой, чи він, чи не він — да не ходи мимо двір,

Мимо мої ворота — да не суши живота.

Таки буду ходить, таки буду любить;

Або тобі, або мені да на світі не жить.

Ой, ти ж, дівчино, ти ж моя мати!

Дай мені вечеряти хоть посеред х’ати.

Я ж не топила, я ж не варила;

Пішла по воду, відра побила.

Бо на ринку була і горілку пила,

І розсади накупила, і весь город засадила;

І капуста моя, і качаннячко —

Вірнеє з козаком жениханнячко... /182/

На улицю не ходжу і дома не всиджу;

Як прийдеться, куди-небудь... підкопаюсь в хижу.

Войт

(под конец песни, впросонках, лежа на своем месте, кричит)

Га, га, га, на панщину — хлопці й чоловіки молотить, жінки до конопель, а дівчата прясти! ей, га, да зараз, чи чуєте?

Сим криком он остановил музыку и поющих. Девушки ж в суматохе одна за другою прячутся в угол к печке с криком.

Ох, моя Масю, що це такеє!

Мужчины

(ободряя их)

Да цитьте, дівчата, це п’яний війт, йому і сниться про панщину.

(И подошедши к девушкам, начали помеж собою шутить насчет испуга и хохотать)

Войт

(проснувшись от своего крика, привстал, облокотился одной рукой на стол, а другой протирая себе глаза, осматривается)

Ба, де це я? ага, у навіженого Лейби! нівроку!.. Аж голова не на своїм місці. Нічого казать, добру за сина горілку ма. Гим...

(Задумывается)

Лейба

(унимая хохот гуляющих, сам с улыбкою подходит к войту).

Сцо, сцо, пах, тобі з, пане війте, цудилось? Гирсте, як зе нас твоя з милосць злякав.

Войт

(смотрит на него)

Гим, злякав! Лейбо, не знаєш, бачу, ти мене... що ж, /183/ коли б ти хоч раз побув на панщині... а то, мабуть, не чув ще мого гвалту?

Лейба

(с притворным удивлением). Не цуф? де то з, пах, не цуф!

Войт

(в удовольствии и с улыбкою),

А коли ж це було?

Лейба

Коли з, пах, було!

(Почесывая себе голову и сдвигая плечами)

Азе з задний бозий за день — цуть, цуть на зорі, сце ми, пах, зидки спимо, а васа, пах, милосць на панщину гвалтує... Ховай бозе! аз синк ходиром ходить, хоць до знахарки йти з переполох вилифать.

Войт

(в удовольствии поглаживая свои усы)

Да воно-бо без того не обійдеться. Хто б двадцять рік війтовав би? Кугуш, покійний був, да й не потрапив. Макогін був, да й загув... А Панько Кий найшовся... Громада поважає, і пани люблять.

Меж гуляющими

Як собака цибулю.

И увеличился хохот.

Лейба

(с усмешкою)

Так зе, так зе, пах, пане війте. Коли з і мені в дворзу трафляється бувать, то тільки з і мови, сцо про пана Панька, дазе його мосць душі не цує...

Войт

(не замечая шуму гуляющих)

Нігде правди діти — недурно я тебе панові хвалив; /184/ мовляв, що такого правдивого орендаря нігде не було й не буде.

(Помолчал немного и с гримасою)

Ну ж, вип’єм?

Лейба

(пожимаясь и почесывая под ярмолкою своєю)

Я з сам, пах, тільки з сцо хотіф...

(Оборотившись к жене)

Хайло, Хайло! Кіма гир цум вассер!

(Опять к войту)

Самой, пах, сабасковой — гіт, а не горілка; во всім світі нема, пах, луцої.

Хайло

(ставши и идя в комнату, всердцах)

А гира шварцюр. Трасця маму вашій з війтом...

(Воротившись же оттуда и поднося вино, качая головою, с улыбкой к войту)

На здоров’я з, пах, Панькові. Ци добре з, пах, спалось?..

Войт

(с нетерпением)

Гаразд. Давай лишень швидше!..

Хайло отходит.

Лейба

(потчевая войта)

Гирсте, я, пах, знаю з, сцо пан Панько добрий цоловік; він целяді не помісає гулять. Азе з казуть, — у вас, пах, сьогодні неділя з?

Войт

(выпив рюмку вина и поморщившись немного)

Гим, а я ж що тут за притика?

(Смотрит на гуляющих, которые в продолжение его /185/ разговора с жидом. между собою шутили и смеялись, качая головою)

Гай, гай, скільки вас тутечка, мов києм нагнано. А як на панщину, то й за третім разом не виженеш і половини...

(Увидев Гриця)

Ба, без Гриця ніде не обійдеться!..

Гриць

(подходя к нему)

Змолоду тільки нам, пане війте, й погулять.

(Подносит стакан пива)

Чи не можна, дядьку, і од мене ж випить?

Войт

(берет от Гриця стакан)

Для чого тільки, може, на горілку не гаразд буде?

Гриць

І, дядьку! люди кажуть: доброму животу, мов на камінь — що не скинь, то змелеться.

Войт

Да й то правда.

(Выпивает)

Дякувать тобі, синашу Грицю!

(Увидев Василя)

Тебе, Василю, мабуть, підмовлено гулять? штука, а не Гриць! А батько дома?

Василь

Поїхав з Грицевим у ярмарок.

Войт

Нічого казать, статечні люди, без чарки ніколи не випустять. Не так, як сучого сина Борщ або Овчар, хоч десять раз в день забігай...

(Присматриваясь на гуляющих) /186/

Ба й Петро, й Павло, й Андрій, й Іван, й Семен, і скільки їх тутечка; а дівчат, дівчат, що й не перелічиш: Галя, Любка, Христя, Настя, Стеха, Ївга, Катря, і-і, ну, ну!

Галя

(с усмешкой)

Трошки менше, як панотцеві здається...

Войт

(грозясь пальцем на Галю)

Бач, яка цікава, мов машинка!.. да гуляйте ж, гуляйте, я вам не забороняю.

Галя

А хіба ж вам, панотче, змолоду й забороняли гулять?

Войт

Ні, Галю, ні! я і сам був охочий до танців; що і тепер як подивлюсь на танці, то аж жижка дрижить. Нехай легко згадається Домасі...

(в сторону и сдвигая плечами)

а тепер в нінащо пустилась... самі пани стережуться... а про нашого брата нічого й казать...

(К гуляющим)

Либонь, оцю співали?

(Поет, вставая с места)

А в пана, пана,

Собака п’яна,

Лежить на санях,

В червоних штанях.

Гриць

Он куди дядько заїхав...

Войт

(берет за руку орендаря и ведет его в другую комнату)

Ну, про мене. Ходім, Лейбо, погуторим! /187/

Лейба

(пожимаясь)

Ніцого з з тобою, пах, робить.

(Уходят).

Между тем Гриць просит музыкантов заиграть, которые, настроив инструменты, заиграли, а девушки начали танцевать под песню

мужчин.

А ще сонце не заходить,

По улиці Грицик ходить,

По улицях й вечорницях,

По хороших молодицях.

(Повторяет музика)

Покинь тую негідницю,

Возьми й мене робітницю;

Я ж робити мастериця,

З себе гарна й білолиця.

(То ж).

Й мені мати заказала,

Щоб я хлопців не кохала;

А я ж хлопців любить буду,

До їх гулять ходить буду.

(То ж музика повторяет)

(Перемена музики и танцующих под песню):

Вийди, Грицю, на вулицю,

І ти, Коваленку;

Пожартуєм, попустуєм

З вами помаленьку.

Гандзю, Гандзю кучерява,

Під решетом ночувала;

Як решето подереться,

Гандзя лиха набереться.

Чого ж вража кудла бреше?

Аж до мене милий чеше;

Вийду ж з хати подивиться,

Щоб в годину не змилиться.

Чоловіче Воропаю, /188/

Де ж я тебе поховаю?

Заховаю під вербою,

Чим накрию? — пеленою.

Заховаю на могилі,

Щоб по тобі вовки вили!

Музыка и танцующие перестали уже, а жидовка Хайло, шатая дите свое, исковерканным голосом и произношением поет:

Цоловіце з Воропаю з,

Де з я тебе з поховаю з?

Поховаю з на могилі з

Сцоб по тобі з віфки фили з.

И поднялся хохот и шум с жидовской песни.

Гриць

Ай, Хайло удала! за це треба ж лишній стакан пива випить. Принеси ж, да холодного!

Хайло

(встала и идет с ключами в дверь)

Зараз, зараз, пах, Грицю!

А здесь мужчины начали упрашивать девушек, чтоб еще они запели что-нибудь.

Гриць

Дівчата, заспівайте ви ще якую пісню! Котора з вас мене любить?

Девушки, смеясь и шепча между собою, не решаются ни одна из них визваться петь.

(И подошедши Гриць к Гале)

Зділай милість, заспівай хоч ти, Галю!

Галя

(не отговариваясь, начала петь)

Ой, їхав, їхав, їхав,

Чом до мене не заїхав?

В мене хата і кімната,

Постіль біла переслата.

За каждым куплетом музыка играет, а Христя танцует с Галею. Ой, їхав, да й проїхав. /189/

А до мене не заїхав;

В мене горщик варенушки

Й варенички на закуску.

Ой, проїхав — не діждався,

Хто ж на тебе сподівався;

Чи так хлопці добрі роблять,

Що чорнявих обіходять?

Ой, ти їхав, а я спала;

Ой, ти свиснув, а я встала;

Да забула попитати,

Чого їздиш коло хати?

Бодай же ти не вернувся,

Що умовоньку забувся.

А щоб їхать біля милой,

Треба зайти на годину...

По окончании.

Все

Ай, дівчата! ай, дівчата!

Гриць

Одна другій не видасть!..

В это время Хайло ему приносит пива, и он начал угощать Галю и Христю, кои за каждым прихлебыванием отговариваются: «Ну-бо, Грицю, далебі, що голова буде боліти».

(Оставивши девушек угощать, Гриць подходит к товарищам)

Нічого на дурницю і время тратить.

(Стал повносить)

Нуте, братдя, дівчат діло танцювать, а наше ще й випить...

(Обносит круговую, в том числе и музыкантов потчевает)

Войт

(выходя из другой комнаты и шатаясь)

А мені, Грицю!.. Гляди, не забувай, то й я, може, потанцюю... /190/

Гриць

(окончивши всех, подносит и войту)

Зводьтеся, дядьку! тільки цур, пане війте, показать своє удальство!

Войт