2015-09-06
202
Явление 1-е
Сцена представляет: вблизи деревянный домик окошками на сцену. Ночь. Юрко скрипник, неся за поясом скрипку, выходит с противоположной стороны.
Юрко
(разглядывая).
Що це за нечиста мати! Любка була там укупі з дівчатами, все сумувала та сумувала, а далі, мов навіжена, де й ділась! Чого ж би то се? Там же її дядько і тітка. Хіба-разві при парубках та дівчатах соромиться /348/ мене? Так заграю ж лиш їй хоч тут. Вона, мабуть, тепер дома. Чи не вигляне хоч у вікно. Бо тепер, кажуть люди, празник.
(Играет на скрипке по шелковым струнам и, поглядывая на окно, припевает. Дуэт)
Вийди з хати, дівчино,
Потанцюєм, рибчино!
Гоп-гоп-гопо-поп, }
Потанцюєм, рибчино! } дважді
Явление 2-е
Любка
(подняв окно и смотря на Юрка с пренебрежением)
Танцюй собі на біду,
Я до тебе не піду!
Так-так, таки-так, }
Я до тебе не піду! } дважды
Юрко
Ой, як вийдеш на танець,
Куплю тобі й обідець.
Гоп-гоп-гопо-поп,
Куплю тобі й обідець.
Любка
(так же в окно).
Цур тобі з тим танцем,
Пек тобі й з обідцем!
|
|
|
Так-так, таки-так,
Пек тобі й з обідцем!
Юрко
Подивись лиш на мене,
То й полюбиш ти мене.
Гоп-гоп-гопо-поп,
То й полюбиш ти мене! /349/
Любка
Я від тебе відвернусь,
До Івашка пригорнусь,
Так-так, таки-так,
До Івашка пригорнусь!
Юрко
А я чому й не козак,
Як обкрутнуся от так!
Гоп-гоп-гопо-поп,
Як обкрутнуся от так!
(Кружится глупо, притопывая ногами)
Любка
Крутись собі на біду,
Я до тебе не піду!
Так-так, таки-так,
Я до тебе не піду!
(Поспешно задвигает окошко)
Явление 3-е
Юрко
(один; разинув рот, глядит на задвинутое окошко; потом, кивая головою, говорит)
Оце так, за моє жито та мене й бито! За мене подавала рушники, та ось якої мені відспівує, а якогось Івана вже почитує — се з біса гарно!.. Що ж мені тепер робити?
(Задумывается)
Та вже ж побачим.
(Уходит) /350/
Явление 4-е
Сцена представляет: в самом конце театра под лесистою горою видно селение и свет сквозь окна, от которого отсвечивается церковь. Пред селением течет река и извилиною своєю среди сцены образует полуостров; по краям оного кое-где кустарники, сквозь которые видны Юрко и несколько сидящих стариков. К полуострову от селения проведен мосток. С одной стороны полуострова стоит пустая полуразвалившаяся изба; с другой — дуплистый дуб. Посреди полуострова пылает костер; вокруг него пляшущий и поющий хоровод юношей и девиц в цветочных венках. Пред костром на некотором возвышении стоит кумир, или чучело из древесных ветвей зеленых, обвитое цветами и обвешанное вышитыми ширинками; у подножия его стоят два большие глиняные кубка.
Хор хоровода
Купала на Івана
Купався Іван
|
|
|
Та в воду впав,
Купала на Івана! Гув!..
(Возвышенным и протяжним тоном)
Купала на Івана
З води рятували,
Вогнем зогрівали,
Купала на Івана! Гув!..
Купала на Івана
Квітчали квітками,
Шитими хустками,
Купала на Івана! Гув!..
Купала на Івана
Від меду упився,
Пивом похмелився,
Купала на Івана! Гув!..
Из хоровода при каждом восклицании «Гув!..» юноши и девушки, взявшись за руки попарно, прыгают через огонь, и опять стройным чередом оставляют круг хоровода. Юрко Палывода под кустарником аккомпанирует на скрипке. /351/
Явление 5-е
Те же и Любка. Вышед из-за дуплистого дуба с веселым видом в Ивановой ленте, с венком на голове, который, снявши с себя, полагает на верх чучела. Потом, выждав пение хоровода, одна поет:
На Івана Купала
Я Івана дождала.
Прийшов Іван
На Івана Купала!..
Явление 6-е
Те же и Юрко с скрипкою выбегает на сцену протав Любки и в ожесточении кричит.
Та доки ж ти будеш мене мордувати?
Хочет схватить ее, но Любка, повторяя хоровое «Гув!..», перескочила через костер и, смеясь, говорит.
Любка
От тепер же я пройшла і скрізь вогонь, то і скаженого підсліди не страшно.
Прячется за чучело. Юрко вслед за нею, но, зачепившись за полено костра, упал. Громкий хохот хоровода.
Явление 7-е
Те же и чучело, устроенное пред костром, пошатнулось и разорвалось. Оттуда выходит Феська (мнимая ведьма, из мертвых ожившая). Трубит в кулак диким и осиплым тоном. Костюм ведьмы Феськи: на голове ее из серпанка (род жидкой кисеи) белый наметок, повязанный по очипку с перевязью на лбу и с подбородком; над ушами вверх торчит две завязки в виде полубантов; из того же серпанка от затылка до поперека, по седым волосам мотаются два конца. Она одета в длинную белую рубашку. На спине ее горб. Вид старухи самый безобразный. Хоровод остановился в изумлении и ужасе.
Одни из хоровода
Ох, ненько, се Феська відьма! /352/
Другие из хоровода
Де оце вона взялась?
Все вместе
Та втікаймо відсіль! Се нам халепа!
Хоровод разрывается, чтобы бежать в это время.
Явление 8-е
Из пустой избы вдруг выскакивают домовые с черными лицами в черной одежде с хвостиками в руках, с визгом и завыванием преследуют бегущий хоровод, из которого иные с мостка падают в воду, иные прячутся под мосток. Между сим Юрко, барахтавшийся подле костра, увидев общую тревогу, лежит, притворившись мертвым.
Феська трубит так же вторинно.
Явление 9-е
К Феське сбегаются домовые, и вовкулака из дуплистого дуба вылезает к ней на четвереньках в зверином костюме — в черном тулупе, вывороченном шерстью вверх.
Феська (к притворившемуся Юрку)
Що че, шючій шину, ти ждумав? одного ока жбув на вечорничях та ще жа дівчатами гарчюєш. Ти не був ще на тім швіті так, як я, то й не жнаєш, що там роблять таким шупоштатам, як ти. От тепер попереду покуштуй вогню чи шмашний!
(Потом, обратившись к вовкулаке и домовым)
Вожміть лишень його, хлопчі, поперед божого гніву та вкиньте його у шей бушурманицький вогонь, щоб він, шупоштат, більше не мудрував та не мутив білим швітом.
Вовкулака подымается на дыбы, и домовые вместе с ним берут лежащего Юрка; размахивают пред костром, чтобы его бросить в огонь. /353/
Юрко
(барахтается на руках у них)
Тітусю, дядинко, матусю моя рідна! Та що оце? Та за що се? У чім я перед тобою проступився?
Феська
(грозя пальцем)
А що, шючій шину! Оче тобі жа те, не дій пакошти людям, хоч ти багатий і могучий; не відбивай дівчат від парубків, як оче жа Любкою гнавшя еши, штара шобако!
Юрко
Уже ж, матусенько, не буду! Єй же то богу, не буду! Пустіть мене, будьте ласкаві!
Феська
А жа Любкою чого ти гнавшя?
Юрко
Та вона, бачите, простіть в сім слові, рушники за мене подавала. А далі стала піднімати на глузи.
Феська
Мені ще на тім швіті шкажано, що вона шужена не тобі мерженому, а Іванові Коваленкові; а ти коли ще хочеш животіти, то тепер же Любки відрікайся, щоб тебе не шпекли отут на вогні, як широго рака, Кажу тобі — відрікайшя!
|
|
|
Юрко
(все на руках; складывает руки)
Єй же то богу, відрікаюсь! До віку, до суду відрікаюсь! Тільки помилуйте мене, матусенько! Ослобоніть мене! Не зробіть з мене вишкварків. /354/
Феська
(дает знак рукою; Юрка опускают на пол)
Ну, гляди ж, прешкурвий шину! щоб ти удруге не чіплявшя до Любки, а то я ще не так жа тебе приймушя!
Юрко
(схватившись, опрометью бежит без оглядки)
Оце так! Тепер буду тямити Купала на Івана!..
(Скрылся. Вслед за ним общий хохот)
Конец второго действия
Третье действие через несколько дней.
