Стратегічне управління інноваційною діяльністю

Стратегічне управління інноваційною діяльністю є складовою інноваційного менеджменту.

Центральним завданням стратегічного етапу процесу управління є вибір і реалізація інноваційної стратегії.

Під стратегією взагалі розуміється сукупність дій управлінського характеру, спрямованих на поліпшення позицій підприємства й задоволення споживачів, які сприяють досягненню цілей і місії організації. Метою стратегії є не тільки забезпечення поточного успіху, скільки прискорений постійний розвитку організації в умовах конкуренції, лідерства на ринку.

Необхідно відзначити, що будь-які стратегічні кроки організації мають інноваційний характер, тому що, так чи інакше, ґрунтуються на нововведеннях. Разом з тим, стратегічне управління інноваціями орієнтується на досягнення майбутніх результатів безпосередньо через інноваційний процес.

Таким чином, інноваційна стратегія – передбачає об'єднання цілей технічної політики й політики капвкладень і спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції, послуг.

Особливості інноваційної стратегії:

- орієнтована на майбутнє й на постійні зміни середовища;

- пов'язана із залученням значних матеріальних ресурсів, широким використанням інтелектуального потенціалу;

- характеризується гнучкістю, здатністю адаптуватися до ринкових змін;

- ураховує неконтрольовані підприємством зовнішні фактори.

Типи інноваційної стратегії:

1. Залежно від активності наукових досліджень: довгострокова; короткострокова; орієнтована на патентування; орієнтована на ліцензування.

2. Від виду інновацій: орієнтована на радикальні інновації; орієнтована на інкрементальні інновації; орієнтована на псевдоінновації; стратегія імітації інновацій; стратегія дифузії інновацій.

3. Від відношення до конкуренції: наступальна; оборонна; імітаційна.

4. Від росту ринку: високого зросту; обмеженого росту; консолідації.

5. Від широти ринку й асортиментів: обмеженого асортименту; орієнтована на якість; стратегія концентрації; стратегія диверсифікованості; стратегія імпорту-експорту.

6. Від інтеграції: стратегія незалежності; стратегія співучасті; стратегія кооперації; стратегія придбання.

7. Від техніки й технології: стратегія інвестування; стратегія модернізації; стратегія заміщення; стратегія високих технологій.

8. Залежно від типу конкурентних дій: активна; оборонна.

Активна (стратегія лідерства) – означає постановку цілі бути перш, ведучим підприємством у певній сфері діяльності й збуту (навіть дуже великі підприємства не ризикують її використовувати по всім асортиментам продукції). Як правило, використовується стосовно окремого продукту. Такий тип стратегії пов'язаний з великими видатками. У цьому випадку підприємство використовує стратегію інтенсивного зростання на початкових стадіях життєвого циклу продукту, коли йде розширення глобального попиту при невеликому натиску конкурентів.

Технологічне й ринкове лідерство базується на розробці базових, радикальних інновацій. Така стратегія вимагає широкого фронту НДР, постійному зв'язку з фундаментальними дослідженнями. Максимально швидше патентування або ліцензування продукції.

Помірковано наступальна стратегія (стратегія напрямку за лідером) – фокусується на швидкому розширенні ринкової ніші – організація зосереджує на інноваціях, які вже знайшли визнання на ринку. Підприємства, які наслідують дану стратегію, активно патентують власні нововведення, які базуються на радикальних нововведеннях технологічного лідера.

Види помірно-наступальної стратегії:

1) стратегія «кидання виклику» – ціль – зайняти місце лідера за допомогою зниження ціни, здійснення аналогічної рекламної компанії, додання товару нових характеристик, випуску нових моделей товарів;

2) стратегія «партизанської війни» – використовується з метою завоювання ринку конкурента за допомогою: розширення виробничих потужностей у більшому розмірі, чим вимагає ринок; налагодження зв'язків із кращими постачальниками ресурсів;

3) стратегія цінового лідерства (за рахунок масового виробництва);

4) стратегія злиття й поглинання – об'єднання з фірмами-постачальниками, конкурентами, користувачами.

5) стратегія диференціації продукції – постійне вдосконалювання, модернізація й модифікація продукції з якісним дизайном, кращим, ніж в конкурентів;

6) стратегія освоєння й заповнення «ринкових ніш» - частіше використовується малими наукомісткими фірмами (ризикофірмами або венчурними фірмами). Корпорації ж створюють внутрішні венчурні підрозділи, основою яких є самостійна новаторско-підприємницька група («спін-офф») для проникнення в нові галузі виробництва.

Оборонна стратегія – орієнтована на збереження стабільної позиції підприємства на ринку. Види оборонної стратегії:

1) стратегія імітації – базується на використанні вже відомих технологій і їх розвитку відповідно до вимог специфічного ринку. Таке підприємство не несе витрат на дослідження (за винятком витрат на придбання ліцензії). Творча імітація задовольняє вже існуючий попит, а не створює новий.

Комп'ютери «Эппл» і комп'ютери фірми «IBM”, комп'ютери «Эппл» поширюється тільки через власні спеціалізовані магазини.

2) захисна стратегія – використовується у формі короткострокових тактичних дій по створенню фірмам-конкурентам несприятливих умов на ринку шляхом перебудування виробництва на випуск модернізованої продукції;

3) стратегія очікування – здійснюється в умовах невизначеності ситуації й попиту споживачів. Спочатку підприємство чекає прояснення ситуації, а потім нарощує виробництво й збут нової продукції. Коли стають зрозумілими перспективи галузі, підприємство приступає до тактичних дій: починає власні НДДКР, купує ліцензії, створює спільне підприємство з фірмою-новатором або здобуває його.

Компанія «Дженерел Електрик» тільки за 1981 – 1982 рр. придбала 118 малих новаторських фірм, витративши 1 млрд.дол.

4) стратегія оперативного реагування - властива малим фірмам, які працюють за індивідуальними замовленнями і мають здатність швидко переорієнтуватися на створення нового продукту.

Дані стратегії пов'язані з різним рівнем ризику, який залежить від зіставлення трьох моментів:

1) щодо продукту (існуючий/новий);

2) щодо ринку (існуючий/новий);

3) щодо технології (існуюча/нова).

Існуючий продукт Існуючий ринок Існуюча технологія	Існуючий продукт Новий ринок Існуюча технологія	Існуючий продукт Новий ринок Нова технологія
Новий продукт Існуючий ринок Існуюча технологія	Новий продукт Новий ринок Існуюча технологія	Новий продукт Новий ринок Нова технологія

Вибір інвестиційної стратегії здійснюється за допомогою різних методів. Одним з яких є використання матриці вибору інноваційної стратегії:

Ринкова позиція підприємства	Сильна	Скупка іншим підприємством	Проходження за технологічним лідером	Технологічний прорив на основі проведення інтенсивних НДДКР
Благо-Приємна	Раціоналізація виробництва	ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ	Використання нових технологій у вигідних сферах виробництва
Слабка	Ліквідація підприємства	Раціоналізація виробництва	Організація ризикованих інноваційних проектів
	Слабка	Сприятлива	Сильна
Технологічна позиція підприємства