Організація венчурного фонду в розвинених країнах

В США венчурний фонд організований у формі ЗАТ (limited partnership), членами якого являються керуючі партнери (general partners) – венчурні капіталісти, які керують діяльністю фонду, і інвестори (limited partners – партнери з обмеженою відповідальністю). Найбільш близький аналог такої структури в українському законодавстві – командитне суспільство, у якім є два типи учасників: з повною відповідальністю й вкладники. Власні вкладення венчурних капіталістів рідко перевищують 1% від загального обсягу коштів фонду. Фонд має обмежений строк існування – у середньому 7 – 10 років: перші роки діяльності присвячені інвестуванню, останні – продажу активів, середній строк інвестицій – звичайно до 5 років. Величина фонду може становити від декількох десятків до сотень мільйонів доларів.

Звичайний рівень вимог венчурного фонду до фінансованого проекту – ріст капіталу в 10 раз протягом 5 років реалізації проекту. Це означає віддачу на інвестиції менш 60% річних. Середня ж віддача на вкладені кошти інвесторів становить 20 – 25%.

Доходи управляючих звичайно включають дві складові:

- плата за управління в розмірі 2 – 3% від вартості вкладених коштів, яка здійснюється не залежно від величини фінансових результатів фонду;

- участь у прибутку фонду.

Крім зазначеного вище виду венчурного фонду виділяють також так звані «внутрішні венчури», тобто внутрішні підрозділи великих компаній, призначені для відбору й фінансування цікавих ідей і новітньої технології, пропоновані як незалежними малими наукомісткими фірмами, так і співробітниками самої корпорації. Так, компанія «General Electric» має 30 венчурних фірм, загальний фонд яких становить 100 млн. дол., куди можуть звернеться співробітники компанії (інженери, дослідники, винахідники) для одержання підтримки своїх незалежних інноваційних проектів.