Дактилологія

Дактилологія — це ручна азбука, що є своєрідною формою ви-
раження словесної мови. Дослівно дактилологія — пальцева мова
(від грецького дактилос — палець і л о г о с — мова). Дакти-
лологія¹ близька за своєю суттю до письма. Кожну букву алфавіту
позначають відповідним положенням пальців. Буквений склад сло-
ва передається наступним переходом пальців кисті з одного поло-
ження в інше. Користуючись дактилологією, додержують усіх пра-
вил граматики і правопису. «Дактилологія є не що інше, як серія
букв, показаних за допомогою різного положення пальців, яка
може виразити яку завгодно назву на будь-якій мові...» (де л'Епе).

Як не дивно, дактилологію створили не глухі і, навіть, не
сурдопедагоги, а монахи, які дали «обіт мовчання». У спілкуванні
між собою вони користувались не усною мовою, а дактильною (паль-
цевою). Як один із засобів навчання глухих мови дактилологію
вперше використав Жан ПаблоБоннет (XVII ст.) і дещо пізніше ві-
домий французький сурдопедагог де л'Епе (XVIII ст.).

Існувало багато різноманітних видів дактилології. Глухі,
які не знали пальцевої азбуки, застосовували іноді примітивну
так звану дворучну дактилологію, відтворюючи за допомогою паль-
ців обох рук начертання букв.

Примітивною формою вираження словесної мови є також умовне
позначення букв за допомогою вказування пальцем на ті частини
тіла, назва яких починається з даної букви. Так, наприклад, ко-
ли показують на ніс, то це означає букву н, на око -— букву о, на
вухо — букву в, на лоб — букву л, на язик — букву я. і т. д.

Колись використовували так звану фонетичну дактилологію —
маноральну (ручну) систему Форхгаммера. Це була допоміжна си-
стема ручних знаків, які полегшували глухому читання з губ зву-
ків, видима артикуляція яких однакова для цілої групи звуків.

¹ Дактилологія може розвиватись і як первинна мова і цим вона відріз-
няється від письма в процесі навчання грамоти. Як первинна мова дактилоло-
гія виступає в новій системі навчання глухих (Зикова) на першому етапі по-
чаткового навчання мови.

Так, наприклад, для того, щоб глухий міг відрізнити один від
одного звуки п, б, м або т, д, н, педагог надавав пальцям правої
кисті і самій кисті відповідного положення. Система цих ручних зна-
ків складна, штучна, положення кисті мало чим відрізнялись і тому
важко їх було розрізняти. Крім того, вся ця система методично
себе не виправдала, вона не сприяла розвитку навичок читання з
губ і тепер її не застосовують.

Тепер у Радянському Союзі і в інших країнах застосовують
стандартизовану одноручну дактилологію з урахуванням алфавіту
даної мови. Пальці однієї руки набирають положення, у тій або
іншій мірі подібного начертанню букви. Лише небагато дактиль-
них знаків не відтворює конфігурації букви.

У нашому посібнику подана ручна азбука української і росій-
ської мов. Кожній букві відповідає певне положення пальців ру-
ки, яке зображає дактильний знак — ручне позначення букви.

Усі дактильні знаки за характером конструкції для кращого
і більш швидкого запам'ятовування можна поділити на три групи¹.

До першої групи належать дактильні зна-
ки української і російської мов, подібні
графічним начертанням до б у к в: а, г, й, й, ьі,
і, ї, є, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ц, ш, щ, з.

До другої групи можна віднести так зва-
ні рисуючі дактильні знаки (букву пишуть у повітрі):
д, з, б. (При цьому останній дактильний знак частково відтворюють
пальцями, не вистачає тільки верхньої лінії друкованої букви б)
і знаки частково подібні начертанням букв х, ю, я. Дактильні
знаки х, ю мають лише елементи букви, а пальцеве позначення я
відтворює у деякій мірі скорописну написану букву я.

До третьої групи належать дактильні
знаки з чисто умовним положенням кисті:
в, е, ж, к, ф, ч, ь, т>.

Вивчення ручної азбуки краще починати з першої групи, як
найдоступнішої для засвоєння. Вивчати дактильні знаки рекомен-
дується не ізольовано, а відразу на матеріалі слів. Для активізації
зчитування з руки корисні вправи читання маловідомих слів з метою
виключення догадки. Це сприяє кращому запам'ятовуванню дак-
тильних знаків.

Скоро після цього вивчають решту дактильних знаків і потім
вправляються в дактилюванні та читанні з руки розгорнутої мови
у вигляді відповідей на запитання і нескладних бесід.

При дактилюванні необхідно стежити, щоб плече було приту-
лене до тулуба. Відведене плече не сприяє більшій виразності
дактилології. Кисть, якою дактилюють, повинна бути приблизно
на рівні ключиці і трохи справа.

¹ Класифікацію дактильних знаків подано за Берляном, Лерманом, Юр'е-
вою з деякими доповненнями та змінами автора.

На перших порах вивчення ручної азбуки дактилювання по-
винно бути помірно повільним. Дуже повільне дактилювання утруд-
нює читання. Кожний дактильний знак має бути відтворений точно,
акуратно. Дактильна мова в цілому, точно так само як і почерк,
має бути читабельною, ясною, виразною.

При недостатній гнучкості, рухливості пальців, що нерідко
спостерігається, слід попередньо займатись гімнастикою пальців.
Особливо корисні вправи почергового дотикання випрямлених
пальців до внутрішньої поверхні нігтьової фаланги великого пальця.
Ці рухи виконують у двох напрямах.

Поступово, з утворенням автоматизмів, темп дактилювання
прискорюють і при високій техніці він може майже відповідати
уповільненому темпу усної розмовної мови.

Важливо відмітити, що зчитувати з руки значно важче, ніж
дактилювати, тому необхідно особливу увагу приділяти вправам
з читання дактильного тексту. Крім того, потрібно стежити, щоб
дактилювання було плавним, без ривків — без викидання кисті
вперед під час відтворення кожного дактильного знака. Слово дак-
тилюють разом. Спочатку невеликі паузи рекомендується робити
між усіма словами і дещо більші — між фразами. Коли вже трохи
закріпляться навички читання з руки, слова, що входять до мовної
частини (синтагми), дактилюють разом і паузи роблять між мовними
ланками. Наприклад: У нашій квартирі \ три кімнати \ одна
велика | і дві малі.

Для успішного читання з руки відіграє, звичайно, дуже велику
роль міцне засвоєння кожного дактильного знака. Справа в тому,
що сприймання дактильного складу слова не є в такій мірі ціліс-
ним (глобальним), як при сприйманні буквеного складу слова.
Адже дактильні знаки появляються під час дактилювання слова,
зникають, змінюються іншими. Випадіння навіть одного дактиль-
ного знака, спотворення його зображення або заміна іншим подіб-
ним знаком спричинює нерозуміння слова. Вивчаючи ручну азбуку,
близькі за формою дактильні знаки обов'язково потрібно вивчати
за допомогою зіставлення. Наприклад: лико — лук (й—у), точ-
ка — мочка (т — м) та ін.

Нижче подаємо систему дактильних знаків за групами.

Перша група дактильних знаків, подібних за начертанням
до букв (друкованих або писаних).

-Друга група — це «рисуючі» дактильні знаки і частково по-
дібні за начертанням до букв.

Третя група—дактильні знаки з умовним положенням кисті.

Для кращого засвоєння ручної азбуки можна рекомендувати
спочатку читання дактильного тексту поряд з буквеним його позна-
ченням, потім тільки дактильного тексту.

Вправи на дактильні знаки першої і другої груп:

Вправи на всі дактильні знаки:

Для досягнення високої техніки дактилювання і швидкого
читання з руки потрібна досить тривала практика. Як і в письмі,
існують різні почерки дактилювання. Багато глухих мають поганий
почерк, звичайно неясно відтворюють дактильні знаки, особливо
подібні, такі, наприклад, як м—т, п—л, ш—т та ін. Крім того,
глухі, які погано знають словесну мову, часто спотворюють сло-
ва, що ще більше утруднює читання з руки. Тому дуже важливо
старанно працювати —• добиватись гранично красивого читабель-
ного дактильного почерку, щоб бути для учнів добрим прикладом.
На жаль, нерідко можна спостерігати недбале, неохайне дактилю-
вання вчителя і вихователя. Такі педагоги звичайно не надають
значення, як дактилюють їх учні. Проте не слід забувати, що низь-
ка техніка дактилювання на початковому етапі навчання мови не-
гативно позначається і на виразності вимовляння учнів. На це
звертає увагу С. О. Зиков у праці, присвяченій розробці нової си-
стеми навчання глухих мови за принципом формування мовного
спілкування.

Негативний вплив незадовільної техніки дактилювання на
звуковимовну мову зумовлений рядом причин. Справа в тому, що
корковий «центр» рухової мовної зони головного мозку і «центр»
руки, що є не менш складним, ніж мовновимовний, перебувають у
тісному фізіологічному зв'язку і анатомічне дуже близькі. Дак-
тильні мовнорухові образи і автоматизми, що виникають на їх
основі в процесі мовної діяльності, у значній мірі сприяють більш
швидкому утворенню та зміцненню звуковимовних мовних кіне-
стезій. Усім добре відоме дактильне «промовляння», що супрово-
дить у початковий період навчання усну мову, але з набуттям ви-
мовних навичок усної мови, її автоматизацією і нормалізацією ритму
поступово згасає.

Негативне ставлення деяких сурдопедагогів до дактилології,
яка ніби заважає успішному формуванню усної мови, зокрема ви-
разності вимовляння, необгрунтоване.

Поряд з цим слід сказати, що актуальність дактилології ви-
ходить за межі її застосування в сурдопедагогіці і тифло-сурдо-
педагогіці. Так, наприклад, відомі випадки, коли льотчики і тан-
кісти, а також робітники, що працюють в умовах сильних шумів,
вдавались до дактилології. Це, звичайно, воїни, які були в мину-
лому або сурдопедагогами, або які мали близьких глухих. Вони
навчали своїх товаришів дактилювати і користувались цим спо-
собом, коли мікрофонні установки вибували з ладу.