Виражальні жести

Виражальні жести для осіб, які чують, є допоміжним засобом
і служать їм для підкреслювання окремих моментів усної мови,
у міміко-жестикулярній мові вони є не допоміжним засобом спіл-
кування, а основним.

¹ Пантоміма — слово грецького походження, що означає все та зображаю,
тобто все зображаю. Пантоміма — це мистецтво виражати почуття і переживання
одними жестами та рухами без допомоги слів. Пантоміма — один з театральних
жанрів. Середньовічні пантомімічні спектаклі характеризувались тим, що не
було виражальної гри обличчя—актори виступали в масках з постійним ви-
разом обличчя. У радянському театральному мистецтві пантоміму використо-
вують у деяких циркових сюїтах і в балеті.

Проте, як відомо, виражальні жести вживають і^люди, які
чують, у деяких ситуаціях не тільки як допоміжні засоби, а як
замінники звукової мови. Іноді, наприклад, у стані роздратування
(коли не вистачає слів) або коли люди перебувають в умовах дуже
сильного шуму, або відокремлені один від одного (на вокзалі у
вагоні і на пероні перед відходом поїзда і т. д.), вони користуються
виражальними жестами як засобом спілкування.

Георгій Берізко в книзі «Мирне місто» так описує поведінку
людей при шумі: «Гуркіт бою, в якому виділялись особливо дзвінкі
постріли танкових гармат, схожі на удари молота по залізу, робив
людей ніби глухонімими. У цьому гуркоті люди розмовляли зна-
ками, і проводир, який йшов попереду, страшенно жестикулював,
повертаючись до підполковника».

Особливо широко використовують найрізноманітніші виражаль-
ні жести співрозмовники, які не знають спільної для них мови.
Олександр Ільченко в повісті «Серце жде» наводить такий опис
зустрічі Т. Г. Шевченка з відомим артистом Олдріджем, чарівним
Отелло: «Обличчя і руки Олдріджа допомагали йому — майже без
слів викладати необхідну думку. Поет сприймав усе без напружен-
ня, і тільки дивувався тямущості негра, який розумів і його власну,
як здавалось йому, не дуже виразну міміку...»

Багато подібних «бесід» можна було спостерігати в чудові дні
фестивалів дружби молоді і студентів усіх країн світу. У таких
випадках винахідництву в знаходженні жестових засобів для спіл-
кування не було меж.

Такими виражальними жестами є, наприклад, жест запрошення
(рух обома руками в напрямі стільця, дверей), заборона (не мож-
на! — погроза пальцем), прохання (складання обох рук долонями,
кінчики пальців — вгору), ідіть геть! (показування пальцем на
двері) і багато інших вказівних та інсценувальних жестів. Особливо
велику кількість інсценувальних жестів застосовують при насліду-
ванні найрізноманітніших дій (шити, писати, бити, бігти, йти, стру-
гати, пиляти і т. д.).