Дактилографія

Дактилографія (письмо пальцем) — це відтворення рухом вка-
зівного пальця начертання букв. Цю форму письмової мови вживають
глухі і сліпоглухі для спілкування з людьми, які нормально чують
і бачать, але не знають дактилології.

Розрізняють дактилографію дистантну, що сприймається дис-
тантним аналізатором — органом зору, і контактну, що сприймаєть-
ся контактним аналізатором — дотиком.

Дистантна дактилографія може бути розгорнута і так звана
накладна. При розгорнутій дактилографії графічне начертання
слова відтворюється так само, як і під час писання, розгорнуто.
Розгорнута дактилографія може бути прямою і оберненою, або
дзеркальною.

Пряме письмо в повітрі повністю відповідає письму. Особа,
яка читає, бачить пряме зображення буквених начертань. Людина,
що читає дактильне письмо, повернена обличчям у той самий бік,
що й особа, яка пише. Така форма дактилографії найдоступніша
для сприймання.

Коли застосовують дзеркальне письмо, його читач перебуває
навпроти людини, яка пише, і тому бачить обернене, дзеркальне
зображення, що трохи складніше для сприймання від прямого зоб-
раження, однак навички читання дзеркальної дактилографії утво-
рюються досить швидко.

При накладній дактилографії букви накладають послідовно
одну на одну, тобто пишуть на одному місці. Такий спосіб письма
«у повітрі» для сприймання важчий тільки спочатку. Скоро, з на-
буттям навичок читання, накладне письмо стає більш практичним
і зручнішим.

Накладна дактилографія, так само як і розгорнута, може бути
прямою і дзеркальною і в той же час перевернутою, коли людина,
яка пише, сидить навпроти.

Як відомо, до дистантної дактилографії іноді вдаються в спіл-
куванні між собою й люди, які чують, у ситуаціях, що позбавляють
їх можливості використовувати усну і писемну мову. Проте, незва-
жаючи на явну практичність і доступність дактилографії, нею зо-
всім не користуються учні шкіл глухих. Використання дактилогра-
фії у спілкуванні з людьми, які нормально чують, але не знають
дактилології, було б допоміжним засобом при усуненні труднощів,
що можуть виникнути в розмові у результаті або недостатньо ви-
разної артикуляції осіб, які нормально чують, або недостатніх
навичок читання з губ у глухих і малозадовільної чіткості їх
вимови.

Контактну дактилографію поряд з головним допоміжним за-
собом — дактилологією — застосовують сліпоглухі іу спілкуванні
із зрячими та особами, які чують. Контактна дактилографія тіль-
ки накладна. «Пишуть» пальцем на долоні сліпоглухого. Сліпоглу-

хі досягають дуже високої техніки «читання» дактильного письма
з' долоні. Сліпоглуха О. І. Скороходова (науковий співробітник
Інституту дефектології АПН РРФСР) успішно читає з долоні навіть
скорописну дактилографію.

Зрозуміло, дактильне письмо повинно бути читабельним і
помірного темпу. Букви при дистантній дактилографії найкраще
«писати» розміром приблизно 10 см. При контактній дактилографії
розмір букви повинен бути трохи менший від долоні. Слід користу-
ватися тільки писаними буквами. Друкований шрифт сприймається
погано, бо його не можна відтворювати плавною безперервною
лінією.

Не тільки сурдопедагог, а й кожний працівник школи глухих
зобов'язаний добре володіти технікою і дактилювання, і дактило-
графії — в однаковій мірі бігло і дактилювати, і читати з руки.
Цього досягають вправлянням і в процесі практики. Крім навичок,
що набуваються безпосередньо в процесі розмови, дуже корисно
попередньо повправлятись самому — дактилювати перед дзерка-
лом, що сприяє набуванню навичок читання з руки, бо людина, яка
вправляється, бачить у дзеркалі обернене зображення дактильного
знака, або, при дактилографії, начертання букви, яке відповідає
тому, що сприймається з руки співрозмовника під час розмови.

ХАРАКТЕРИСТИКА
МІМІКО-ЖЕСТИКУЛЯРНОЇ МОВИ

Міміко-жестикулярна мова складається з виражальних рухів
і жестових знаків.

До виражальних рухів належать міміка обличчя і виражальні
жести.

Міміка обличчя (виражальні рухи обличчя) є зовнішнім
вираженням різних емоцій людини та її загальних емоціональних,
станів.

Нижче подаємо опис деяких з них.

Міміка гніву. Сердитий вираз обличчя особливо характер-
ний. Перенісся зібране, контрастно виділяються дві симетричні
поздовжні складки, які діти влучно називають «сердитками»,
брови зміщені. Губи щільно стулені. Жувальні м'язи рельєфно
обрисовуються (щелепи щільно стиснуті). Внаслідок своєрідного
положення брів очі набирають сердитого виразу.

Злість, злоба. М'язи, які піднімають крила носа скоро-
чені, що спричинює зниження внутрішнього кута брів. Брови наби-
рають косого положення. Очні щілини звужені. Губи гранично
щільно стиснуті, кути рота опущені. Носогубні складки рельєфно
контуруються, трохи підняті. На переніссі з'являються горизон-
тальні складки. Все обличчя перекошене. Звідси й вислів: У нього
від злості перекосилось обличчя.

Здивування. Для міміки здивування типове дуже харак-
терне підняття брів, від чого очні щілини ширшають. На лобі утво-
рюється багато поздовжніх складок. Губи трубочкою виступають
вперед.

При різко виявленій міміці здивування (подиву) описані ви-
ще рухи обличчя стають ще яскравішими — силйніше скорочує-
ться лобовий м'яз, нижня щелепа трохи опускається (вираз роз-
крити рот від здивування став приказкою,— говорить проф. Сі-
корський).

Міміка переляку. Лоб зібраний у поздовжні складки.
Брови трохи підняті. Очні щілини широко відкриті. Тулуб дещо
відхилений назад, руки перед грудьми і трохи підняті (компонент
пантомімічний). Виражальна міміка обличчя при переляку може
бути досить різноманітна. Зовнішній вияв емоції переляку слід
відрізняти від міміки жаху і страху.

Міміка страху. При міміці страху очні щілини трохи
розширені, внутрішні кути брів дещо підняті. Поперечні складки
на лобі ледве помітні, немає також і елементів здивування, які
можна помітити в міміці переляку. До пантомімічних компонентів
належить дуже характерне підняття плечового пояса, голова ніби
входить у плечі. Пальці обох рук трохи зведені, кисті дещо підняті
перед грудьми, майже на рівні обличчя. Підняті кисті виражають
захисний рух. Весь тулуб якось зібраний і зщулений від страху.

Міміка жаху. Міміка жаху особливо характерна. На
лобі поперечні складки; брови гранично підняті, від чого очні щі-
лини максимально відкриті і очі на викоті, як прийнято говорити,
наповнені жахом. Нижня щелепа опущена — рот відкритий. Від
ступеня вираження цієї виражальної міміки залежить як відкриття

рота, так і підняття брів. Рот може бути граничне відкритий
(що зв'язано з криком). Нерідко спостерігається і пантоміміч-
ний компонент — від жаху людина хапається за голову обома
руками.

Міміка суму, смутку. Також дуже типова виражальна
міміка. Вона супроводжується скороченням м'яза, який зміщує
брови. Внутрішні кути брів трохи підняті. На лобі видно поперечні
складки, на переніссі — симетрично віялоподібне розміщені складки.
Голова дещо опущена. Іноді спостерігається незначне опускання
нижньої щелепи, рот напіввідкритий. Це опускання нижньої ще-
лепи можна пояснити ослабленням мускулатури нижньої половини
обличчя, що є наслідком зниження загального тонусу (гальму-
вання).

Міміка огиди. Дуже виразна гримаса. На переніссі склад-
ки, ніс зібраний, зморщений. Носогубні складки різко підняті,
рельєфно обрисовуються. Кути рота опущені.

Міміка презирства. Досить типова. Голова трохи під-
нята. Зір спрямований вниз, повіки дещо опущені. Губи щільно
стиснуті, кути рота трохи опущені. На переніссі вертикальні склад-
ки і брови трохи зміщені (характерні і для гніву, виражають нега-
тивне ставлення до людини, що зробила проступок, заслуговує на
презирство). При мікроміміці цієї емоції, без елементів пантоміміч-
ного піднімання голови, можна спостерігати тільки трохи зщулені
очі і дещо опущені кути губ. Звідси й вираз Презирливо щулити
очі. Презирлива посмішка характеризується опущенням кутів губ
під час посміхання.

Тут доцільно сказати, що виражальна міміка ні в якому разі не
повинна бути утрированою. Найкраще користуватись так званою
мікромімікою, яка виражає, звичайно, тільки найхарактерніші
рухи обличчя як зовнішні прояви тієї або іншої емоції. Мікро-
міміка справляє значно сильніше враження, ніж дуже яскрава мі-
міка обличчя і тим більше пантоміма¹.