Основні вимоги до курсових та випускних робіт

Загальні положення. Згідно з «Положенням про навчальний процес у Херсонському державному університеті» курсові та випускні роботи необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України, яким є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Назва (тема) роботи повинна бути по можливості короткою,
відповідати обраній спеціальності (напряму), освітньо-кваліфікаційному рівню та суті вирішуваної наукової задачі, вказувати на мету курсового (випускного) дослідження і його завершеність. У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів «Дослідження питання», «Дослідження деяких шляхів», «Деякі питання», «Матеріали до вивчення», «До питання» тощо, в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

При написанні курсової (випускної) роботи студент повинен обов’язково по­силатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або ок­ремі результати. Необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології. Курсову роботу подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису у файловій теці, а випускну роботу – у твердому переплетенні. Кожна курсова робота супроводжується наступними документами: завдання-звіт (додаток А), протокол захисту (додаток Б). Кожна випускна робота супроводжується відгуком наукового керівника (додаток В) та рецензією (додаток Д), які вкладають у окремі файли і не переплітають.

Структура курсової (випускної роботи). Курсова (випускна) робота повинні містити:

- титульний аркуш;

- зміст;

- перелік умовних позначень (за необхідності);

- вступ;

- основну частину;

- висновки;

- список використаних джерел;

- додатки (за необхідності).

Вимоги до змісту курсової (випускної) роботи. Титульний аркуш (додаток Ж) є уніфікованим. Зміст подають на початку роботи (додаток З). Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), а також інших композиційних частин роботи, зокрема вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності) наводиться, якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також ви­користано маловідомі скорочення, нові символи, позначення. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абет­кою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальне роз­шифрування. Якщо спеціальні терміни, скорочення, символи, поз­начення повторюються менше трьох разів, перелік не склада­ють, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ. Розкриває сутність і стан наукової задачі та її значу­щість, підстави і вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи в рекомендо­ваній нижче послідовності.

1. Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’я­заннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи ви­робництва, особливо на користь України. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. До­сить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання та вказати вчених, які започаткували його вирішення.

2. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами (тільки для випускної роботи ОКР «магістр»). Коротко викладають зв’язок обраного напряму досліджень з пла­нами організації, де виконано роботу, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами. Бажано зазначити номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, базових для підготовки та подання ро­боти, а також роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

3. Мета і завдання дослідження.Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження», «Вивчення», тому що ці слова вказують на засіб до­сягнення мети, а не на саму мету. Після формування мети і завдань роботи (завдання мають відповідати змісту основної частини, а їх кількість має дорівнювати кількості висновків, для курсової роботи рекомендовано 3-4 завдання, для випускної роботи – 5-7 завдань) вказують об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує про­блемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виді­ляється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет до­слідження визначає тему оботи, яка визначається на титульному аркуші. Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перерахо­вувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та зміс­товно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

4. Наукова новизна одержаних результатів(тільки для випускної роботи ОКР «магістр»).Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), за­пропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальшого розвитку). Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні до­сягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагро­мадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації.

5. Практичне значення одержаних результатів (тільки для випускних робіт).У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення,- відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати. Відзначаючи практичну цінність здобутих результатів, необхідно подати інформацію про ступінь їх готовності до використання або масштабів використання.

6. Апробація результатів дисертації (обов’язкова для випускних робіт, бажана для курсових робіт).Указується, на яких наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, викладені в дисертації.

7. Публікації (тількидля випускних робіт ). Указують, у скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, автор­ських свідоцтвах опубліковані результати роботи. При цьому випускні роботи ОКР «магістр» рекомендуються до захисту тільки за умови публікації основних результатів роботи в альманаху «Магістерські студії».

8. Структура роботи. Вказується, з яких композиційних частин складається курсова або випускна робота.

Основна частина курсової (випускної) роботи. Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням засто­сованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. Висновки по розділам не є композиційною частиною роботи, вони входять до обсягу конкретного розділу і у змісті окремо не виділяються. У розділах основної частини подають:

- огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень (як правило, розділ 1);

- виклад загальної методики й основних методів досліджень (як правило, розділ 1);

- аналіз сучасного стану проблеми (як правило, розділ 2);

- експериментальну частину і методику досліджень (як правило, розділ 3);

- відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні до­слідження (як правило, розділ 3);

- узагальнення результатів досліджень (як правило, розділ 3).

В огляді літератури (перший розділ) студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, виконавець повинен назвати ті питання, що за­лишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень та здійснюють аналіз сучасного стану того соціально-економічного процесу або явища чи конкретної галузі (підприємства), яке вивчається.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають ре­зультати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Висновки. Викладають найважливіші наукові та практичні результати, одер­жані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практич­ного використання здобутих результатів. У першому пункті виснов­ків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої наукової проблеми (за­дачі), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями. У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних по­казниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність резуль­татів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Список використаних джерел. Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсових та випускних робіт), в ал­фавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хро­нологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати з таких міждержавних і державних стандартів: ГОСТ7 1-84 «СИБИД Библиографическое описание до­кумента. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7 12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском язьіке. Общие требования и правила», ГОСТ 7 11-78 «СИБИД. Со­кращение слов и словосочетаний на иностранных европейских язы­ках в библиографическом описании».

Додатки. До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний ма­теріал: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту; інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблених у роботі; допоміжні ілюстрації.

Правила оформлення курсової (випускної роботи).

Загальні вимоги. Випускна (курсова) робота виконується українською мовою,. Як виняток, розпорядженням першого проректора дозволяється написання випускної (курсової) роботи російською мовою, якщо наукової та методичної літератури з цієї проблематики українською мовою недостатня кількість.

Курсову (випускну) роботу друкують машинописним способом або за допо­могою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також по­дати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ. Обсяг основного тексту має становити:

- курсова робота: 20-40 сторінок;

- випускна робота ОКР «бакалавр»: 50 – 70 сторінок;

- випускна робота ОКР «спеціаліст»: 60 – 80 сторінок;

- випускна робота ОКР «магістр»: 70 – 90 сторінок.

Зазначений вище обсяг розрахований на використання при їх оформленні комп’ютерів з використан­ням шрифту Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Шрифти машинописний і Courier відносяться до категорії моноширинних (усі букви і інтервали мають однакову ширину). Шрифт Times New Roman відноситься до категорії таких, що масштабуються, тобто, літери, знаки, інтервали мають різну ширину. Тому при застосуванні різних типів шрифтів рядки при однакових берегах сторінки вміщують різну кількість знаків.

Стандартна кількість знаків у кожному рядку в межах 60-65 зберігається за умов застосування різних величин берегів сторінки для різних шрифтів, що наведено у таблиці 1.

Кількість знаків у роботі визначає її обсяг. За одиницю обсягу авторського твору прийнято авторський аркуш, який дорівнює 40 тис. Друкованих знаків разом з літерами, розділовими знаками, цифрами, а також прогалинами між словами. Якщо на сторінці 30 рядків, а в кожному рядку – біля 60 знаків, кількість знаків на сторінці 1800. Тоді один авторський аркуш складатимуть 40000: 1800 @ 22 сторінки.

Таблиця 1