Групові комунікаційні потреби (інформаційний підхід)

Існує три цільових соціальних групи, особливо зацікавлених у комунікаційному обслуговуванні, тобто повному, точному і своєчасному надходженні змістів, що стосується змісти розв'язуваних ними задач:

• керівники (менеджери) усіх рівнів, що здійснюють керівництво окремими чи колективами суспільством у цілому;

• учені, що ведуть постійний діалог з колегами за допомогою спеціальної комунікації;

• інженери, що розробляють нову техніку.

У 50-і роки XX століття у всіх промислово розвитих країнах сталі створюватися служби (системи) науково-технічної інформації, що взяли на себе турботу про комунікаційне обслуговування перерахованих категорій фахівців. У силу інформаційного підходу, що поширився в той час, комунікаційні потреби були перейменовані в інформаційні потреби, реципієнти — у споживачів інформації, комунікаційні повідомлення — в інформацію, комунікаційна діяльність — в інформаційну діяльність. Одягнемо «інформаційні окуляри» і будемо дотримувати в даному параграфі інформаційної термінології, щоб зберегти традиції наукової інформатики.

У 60-і роки інформаційним працівникам стало ясно, що без вивчення попиту на інформацію (про потреби поки мови не було!) не можна раціонально й ефективно організувати інформаційну діяльність. Звичайним методом «вивчення попиту» стало анкетування, доповнене інтерв'ю й аналізом бібліотечної статистики. Були зібрані й обнародувані немаловажні факти, що характеризують інформаційну поведінку різних груп фахівців. Так, з'ясувалося, що більшість інженерів (до 90%) вважають журнали більш коштовним джерелом інформації, чим книги. Разом з тим аналіз книговыдачи науково-технічних бібліотек показав, що книги завимагалися інженерами в 1,3 рази частіше, ніж журнали. Виявилося, що керівники більше всего цінують оперативність доставки і зручність сприйняття інформації, довіряючи інформаційним службам добір і переробку поточних повідомлень. Учених не дуже залучає оперативність, вони готові миритися з будь-якими формами представлення інформації, але зате їм потрібна гарантована повнота інформування і мінімальний ступінь значеннєвого коректування повідомлень інформаційними працівниками. Інженерів-прагматиків затребують не «читання на сон прийдешній», а конкретний досвід, якому можна впровадити у виробництво, — скоріше, дешевше і без додаткових розумових зусиль. Виявилося, що попит на інформацію залежить від стадії робочого процесу: він максимальний на початку роботи, коли виконавці «входять у проблему», знайомляться зі станом справ, усвідомлюють відоме і невідоме, і на заключному етапі, коли підводяться підсумки, складається звіт і важливо співвіднести отримані результати з результатами колег; протягом основного етапу (власне дослідження, розробка, конструювання) потрібна лише епізодична довідкова інформація невеликого обсягу.

Осмислення накопиченого емпіричного матеріалу зажадало введення поняття інформаційна потреба, що визначалася як «властивість окремої особи, колективу або якої-небудь системи, що відображає необхідність одержання інформації, що відповідає характеру виконуваних чи дій роботи»[6]. Неважко бачити, що це визначення зводиться до тавтології: інформаційна потреба — це необхідність (тобто потреба) в інформації. Утім, у той час ця тавтологія ніким не помічалася. Проте великим теоретичним досягненням можна вважати уявлення про структуру потреб, що дозволила розкрити різні предмети інформаційних потреб і відповідно — різновиду потреб в інформації. Типова структура інформаційних потреб фахівця (керівника, ученого, інженера, агронома, воєначальника і т.д.) бачилася так:

1. Потреба в новій і ретроспективній інформації. Фахівцю, щоб зберегтися на рівні останніх досягнень у своїй і суміжній галузях знань, потрібно оперативне поточне інформування. Потреба в поточній інформації обумовлюється професією фахівця і виконуваними їм виробничими функціями, тому вона відносно стабільна. Звідси і назва запитів, що виражають цю потребу, — постійнодіючі.

Потреба в ретроспективній інформації виникає, якщо потрібно виробити обґрунтоване судження по даному питанню. У цьому випадку нерідко потрібно звертання до джерел, накопиченим у попередні роки. Запити, що виражають потребу в ретроспективній інформації, виникають епізодично і називають їх разовими.

2. Потреба у вузькотематичній і широкотематичній інформації. Спеціалізація науково-технічної діяльності і диференціація знань приводять до постійного звуження тематичних рамок професійної інформаційної потреби. Однак занадто вузька спеціалізація спричиняє обмеженість наукового кругозору, втрату орієнтації в науково-технічному прогресі й у кінцевому рахунку — зниження творчого потенціалу фахівця. З цієї причини фахівцям необхідна як узкотематическая інформація, що безпосередньо відноситься до тієї конкретної виробничої задачі, рішенням якої вони зайняті, так і широкотематическая, що створює представлення про аспект чи дослідження розробки в цілому. Потреба у вузькотематичній інформації виражається в запитах виробничого характеру, потреба в широкотематичній інформації — запитах ознайомлювального характеру.

У повідомленнях, призначених для задоволення ознайомлювальних запитів, повинний міститися відповідь на питання типу «що робиться», «що досягнуто в даній області»; у повідомленнях, призначених для задоволення виробничих запитів, — «як робити». Зрозуміло, поняття «вузька» і «широка» тематика відносні: та сама інформація може задовольняти і ту, і іншу потребу. Так, наприклад, для інженера, зайнятого конструюванням визначеного вузла машини, інформація про області застосування цієї машини, попиті на неї і т.п. є широкотематичною, а для керівника даної розробки — вузькотематичною. Проте в документних потоках є види документів, призначених переважно для задоволення або ознайомлювальних, або виробничих запитів. Приміром, науково-популярна література, огляди, енциклопедії орієнтовані на запити ознайомлювального плану; патентні описи, стандарти, технічна документація, науково-технічні звіти призначені найчастіше для задоволення виробничих запитів.

3. Потреба в галузевій (спеціалізованій) і міжгалузевій (неспеціалізованій, суміжній) інформації. Інтеграція знань, що підсилюється, приводить до того, що більшість найбільш актуальних проблем оцінюється шляхом використання не тільки профільної інформації, що не виходить за рамки даної галузі знання, але й значного обсягу суміжної, міжгалузевої інформації з інших галузей знання, іноді, здавалося б, дуже віддалених. Потреба в галузевій інформації виражається в запитах профільного характеру, у міжгалузевій (суміжній) — непрофілъного характеру.

4. Потреба у фактографічній і концептографічній інформації. У першому випадку — це потреба у фактичних зведеннях про вироби, їхні функції, про матеріали і їхні властивості, про процеси, події, відкриття і т.д. Такі зведення беруться споживачем з довідників, баз даних, консультацій з фахівцями. Концептографічна інформація — це оцінка фактичних зведень з погляду їхньої істинності і вірогідності, техніко-економічній доцільності і перспективності. Особливо мають потребу в подібних концепціях керівники при прийнятті управлінських рішень. Потреба у фактографічній інформації виражається у фактографічних запитах, а в концептографічній — у концептографічних запитах.

Практична цінність розкриття структури професійної потреби фахівців, вбачається в можливості прогнозувати, яка саме інформація буде потрібною фахівцю, що вирішує конкретне завдання. Були розроблені моделі об'єктивних інформаційних потреб різних категорій споживачів інформації (інженерів-конструкторів, інженерів-розроблювачів, керівників, молодих фахівців і ін.). Грубо говорячи, суть цих моделей зводиться до перебування різниці (дефіциту) між обсягом знань спеціаліста, які вимагає фах, і фактичним рівнем його професійної підготовки.

Таблиця 8.3