Складні слова без сполучного звука

3. Складні слова можуть утворюватися без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:

а) На голосний звук: всюдих і д, кількараз о вий, радіокоміт е т; у словах із числівниками одно-, дво-, три-, чотири-: однод е нний, дво я русний, трин і жок, чотирик у тник. Також у словах із тими числівниками, що в родовому відмінку мають закінчення -и: двадцятир і чний, п’ятик у тний, семим и льний.

б) На приголосний звук: Болгр а д, Н о вгород; в абревіатурах: виконк о м, медінстит у т; у словах із числівниками двох-, трьох-, чотирьох-, якщо дальша частина починається голосними а, о: двохосьов и й, чотирьох а ктний.

4. Складні слова можуть писатися разом і через дефіс.

Разом пишемо:

а) Усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацб а нк, Міносв і ти, міськр а да, облвиконк о м, профсп і лка, соцстр а х; профспілк о вий, соцстр а хівський. Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.

б) Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою): двоб і чний, сімдесятир і ччя, трик у тник, тривідс о тковий, чотирим і сячний.

Через дефіс пишуться:

а) Повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення, зокрема: пис а в-пис а в, роб и в-роб и в, ход и в-ход и в; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: б і лий-б і лий, лег е нький-лег е нький, баг а то-баг а то, с и ньо-с и ньо, т и хо-т и хо.

б) Поєднання синонімічних слів: г и дко-бр и дко, зр о ду-в і ку, т и шком-н и шком, ч а сто-г у сто; антонімічних слів: більш-м е нш, в и димо-нев и димо; близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: б а тько-м а ти (батьки ), хліб-с і ль (їжа); слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами й суфіксами: вел и кий-превел и кий, давн и м-давн о, з д а вніх-дав е н, з д і да-пр а діда, м а ло-пом а лу, пов і к-в і ки, р а дий-рад і сінький, с и ла-сил е нна, т и хий-тих е сенький.

Примітка. Два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а друге — орудного, пишуться окремо; кін е ць кінц е м, одн и м одн а, честь ч е стю, чин ч и ном. Так само й займенники: сам а самот о ю.

в) Поєднання слів, що означають приблизність: день-др у гий, год и на-дві, не сьог о дні-з а втра, три-чот и ри.

Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставимо тире: 3—4 (дні), учні 8—10 класів.

г) Складні вигуки та звуконаслідування: гей-г е й, ого-г о, бом-б о м.

д) Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко); По-о-лк, стій!

е) Літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗІЛ-111;

є) Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.

ж) Терміни, до складу яких входить літера алфавіту: П-под і бний, Т-под і бний;

з) Літерні скорочення складних слів, які пишуться разом або через дефіс: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.