Правопис префіксів

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. їх пишуть за певними орфо­графічними правилами, і вони є орфограмами.

1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв'язати, зробити.

2. Перед глухими приголосними [к], [я], [т],[ф], [х] ви­мовляється і пишеться префікс с-: сказати, спитати, стер­піти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається сполученням приго­лосних, то вживається префікс зі- (варіант префікса з-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4. Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розвиднілось, возвеличити, безсистемний, черезсідельник.

5. Префікси пре-, при-, прі- різняться значенням:

а) префікс пре- в українській мові виражає найвищий ступінь ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже (предобрий, премудро, пречудово);

б) префікс при- має значення приєднання, наближення (приписати, прилетіти, приклеїти) і частковості дії (присісти причинити); результату дії (приборкати, прив'я­зати);

в)префікс прі- вживається тільки у словах прізвище, прізвисько, прірва.

6 У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється: відзначати, обстеження, між­районний, підходити, надрізати.

Розділові знаки у реченнях з відокремленими