1. В суху широкогорлу пробірку наливають таку кількість розчинника, щоб його рівень був вищий ртутної кульки термометра на 8–10 мм. Поміщений в пробірку з рідиною термометр Бекмана з мішалкою треба встановити так, щоб відстань між ртутною кулькою і стінками пробірки була приблизно однаковою знизу і з боків. Потім термометр витягують з пробірки і вимірюють об’єм цієї рідини мірним циліндром. Вважаючи, що густина води дорівнює одиниці, визначають масу розчинника g1.
2. Пробірку з розчинником, термометром Бекмана та мішалкою встановлюють в патрон мікрохолодильника і при постійному перемішуванні охолоджують розчинник. За термометром Бекмана визначають зниження температури з часом до встановлення рівноваги (до сталої температури, дослід повторюють двічі).
3. Будують термограму охолодження і визначають температуру замерзання розчинника Т30, тобто коли в рівновазі знаходяться три фази пара–вода–лід (рис. 3.2). Коли замерзне вся вода іде переохолодження льоду.
4. Виймають з пробірки термометр Бекмана. Отримують робочу сіль і в широкогорлу пробірку вносять речовину, що розчиняється шляхом висипання із попередньо зваженої на технічних терезах маленької пробірки. Потім маленьку пробірку знову зважують. За різницею визначають масу наважки розчиненої речовини g2.
|
|
5. При постійному перемішуванні охолоджують розчин і за термометром Бекмана визначають зниження температури з часом до встановлення рівноваги (дослід повторюють двічі), фіксують температуру замерзання розчину Т31.
6. Будують термограму охолодження і визначають температуру замерзання розчину Т31 (рис. 3.3). Розбіжність між двома послідовними вимірами не повинна перевищувати 0,01 ºС.