Релігійність

Біблія

Новий Заповіт я читаю з благоговійним трепетом. Як наслідок цього читання в мені народилася думка описати серце матері за життям пречистої Діви, матері Спасителя.

Т.Шевченко. Лист до В.Репніної, 7.03.1850

Невичерпне джерело натхнення.

З Біблії:

v черпав теми („Марія”, „Царі”, „Во Іудеї во дні они...”), афоризми („всує нарікать на Бога”) і символіку,

v епіграфи (7) (Псалтир (43; 14, 15) – „Великий льох ”, Псалтир (117; 22) – «Єретик», Єремія (9; 1) – „Кавказ”, Ісаія (5(6); 1) – „Неофіти”, Євангеліє Івана (14; 17) – „Сон”, Послання Івана (4; 20) – „І мертвим...”, І Послання Петра (1; 22, 25) - „Тризна”) – вперше – 1843р., востаннє – 1857 р.

v поняття особистої відповідальності за прийняті рішення: „Не нарікаю я на Бога, / Не нарікаю ні на кого. Я сам себе, дурний, дурю, / Та ще й співаючи...”,

v полярні поняття Добра і Зла („Діла добрих обновляться, / Діла злих загинуть ” („Псалми Давидові. І”)),

v апокаліптичні пророцтва людству: „Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде. / Розкуються незабаром / Заковані люде...” („І мертвим...”)„Погибнеш, згинеш, Україно, / Не стане знаку на землі. / А ти пишалася колись / В добрі і розкоші! Вкраїно! („Осіє. Глава 14.”)”.

Геніальність в тому, що він не сліпо наслідував цю велику книгу, а творчо переосмислював відповідно до свого естетико-філософського кредо.

Слово «Бог» та похідні від нього – найбільш поширені вирази у «Кобзарі».

Зверненість до Бога як найвищого адресата поетових роздумів про таїну буття і злигодні людської долі, про призначення людини і народів, про невідповідність поведінки людей і особливо можновладців Христовим заповідям, про осквернення земного раю і надій на рай небесний.

Лейтмотивом усієї творчості є поєднання любові Бога і милосердя до ближнього.

За Д.Чижевським, у світогляді «Кобзаря» провідне місце займає Ісус Христос: постать Христа залишається для Шевченка центральною в історії людства та в житті окремої людини:

Молітесь Богові одному,

Молітесь правді на землі,

А більше на землі нікому

Не поклоніться…

Ти, Господи, помагаєш

По землі ходити.

Ти радуєш душу

І серце врачуєш;