Авторська концепція Української держави

Україна – це комплекс долі людей, „мертвих, живих і ненарожденних”. Це вся історія народу із найдавніших її початків, через сучасність Шевченкових часів і до захованого від людського ока майбутнього.

В Шевченковому понятті, „держава ” – це образ своєї хати, в якій родина може жити в повній гармонії, пов’язано кровно і звичаєво: „в своїй хаті своя правда, і сила, і воля ”.

Справедлива держава – це родина, в якій існує любов і посвята одного для другого. Такою бачить Україну в минулому, такою хоче бачити її в майбутньому.

Провідник народу несе відповідальність за долю своєї нації, і його політичні прагнення мають бути такі, щоб уможливити нації щасливе існування.

Звідси – оцінка Б.Хмельницького та інших гетьманів:

Раби, подножка, грязь Москви,

Варшавське сміття – ваші пани,

Ясновельможнії гетьмани. („І мертвим...”)

...Ой Богдане!

Нерозумний сину!..

Ой Богдане, Богданочку!

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала. („Розрита могила ”).

Якби-то ти, Богдане п’яний,

Тепер на Переяслав глянув!

Та на Замчище подививсь!

Упився б! Здорово упивсь!

І препрославлений козачий

Розумний батьку!.. і в смердячій

Жидівській хаті б похмеливсь

Або в калюжі утопивсь,

В багні смердячім.

Амінь тобі, великий муже!

Великий, славний! Та не дуже...

Якби ти в світі не родивсь

Або в колисці б ще упивсь...

То не купав би я в калюжі

Тебе преславного. Амінь.

Утверджував у письменстві новий тип митця – тісно пов’язаного з масою, що служить своїм художнім словом народові, його визвольній боротьбі.

Палкий прихильник цивілізаційної ролі мистецтва, бо, за його словами, митець має бути

v “розповсюджувачем прекрасного і повчального в суспільстві ”,

v бути “поширювачем світла істини ”,

v бути “корисним людям і преподобним (угодним) Богові”

ßßß