Жанр думки

Розробив фольклорний жанр “думи”, який у нього модифікується у літературний жанр елегійно-медитаційний – “думка”.

В основі “думки ” – власні роздуми, почуття, навіяні сьогоденням, проекція з минувшини в майбутнє; переживання ліричного героя розкриваються переважно через внутрішній монолог з елементами рефлексії, аналізу життєвої ситуації.

І період – «Тече вода в синє море», «Вітер буйний, вітер буйний!», «Тяжко-важко в світі жити…», «Нащо мені чорні очі…» (1838), «Вітер з гаєм розмовляє» (1841).

ІІ період – «Дівичії ночі» (1844), «Не завидуй багатому…», «Не женися на багатій…» (1845).

ІІІ період – «Ой вигострю товариша…», «Не так тії вороги…» (1848), «Як маю я журитися…» (1849).

ІV період – «Ой по горі роман цвіте…», «Ой маю я оченята…» (1859).

“Думи мої…”

Заспів до “Кобзаря”.

Це справді таки «увертюра» до великої симфонії Шевченкової поезії: тут мовби короткими музичними репліками окреслено майже всі основні її майбутні теми…

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С.95

Це романтична поезія, в якій поет розмірковує над своїм призначенням поета.

Думи його – це його діти, це квіти, які він посилає до свого народу, своїх далеких земляків.

Кардинально відрізнялася від романтичних поезій укр. Романтиків: не констатує свій розрив із дійсністю, а навпаки, декларує свою єдність із укр. спільнотою.

Романтичні образи - Дніпра, могили-гори, козацької волі, чорного орла.

Музичність - коломийковий розмір

«Перебендя [3]»

…головна власність українського сліпця – це його музичні інструменти, рідко – ліра, рід скрипки, а найчастіше кобза або бандура, через що вони і називаються кобзарями або бандуристами. Це не мертві і часто тупі фігури великоросійських калік, які співають те, чого вони не розуміють, ні, це живі люди, з живою душею, які боліють і страждають, страждають такою мірою, що плачуть, коли співають… Кожного стрічного співець почастує семінарським псалмом або чечіткою… і лише зі своїм приятелем чи близькою людиною поділиться старовинною, дорогою йому думою. Через це кобзар співає не тому, що пісні – його промисел, а в силу своєї поетичної натури: він не може не співати, він піснею заспокоює свою душу.