М.Чернишевський. Нові періодичні видання

У реєстрі рукописів, розглянутих 1840 р. про „Кобзар” записано: подано до цензури – 7 березня; назва – „Кобзарь, малороссийские песни и стихотворения”, кількість сторінок – 20, від кого надійшов рукопис – „от г. Гребенки”, цензор – Корсаков, дата схвалення – 7 березня, дата повернення з комітету – так само 7 березня, видано рукопис Іванові Левченку... Незважаючи на те, що Гребінка вдавався до знайомого цензора, „Кобзар” вийшов у світ із багатьма купюрами в поемі „Катерина”, посланні „До Основ”яненка” та поемі „Тарасова ніч ”.

В.Бородін. Т.Г.Шевченко і царська цензура.

Видавець – Петро Іванович Мартос, дрібний полтавський поміщик, випускник ніжинської гімназії вищих наук (1822-1827), знайомий Є.Гребінки, Н.Кукольника, М.Маркевича.

Цензор – П.Корсаков (купюри у «Катерині», «До Основяненка», «Тарасова ніч»). Частина накладу вийшла без купюр: або текст було відновлено, або ці примірники були надруковані ще до цензурного дозволу (В.Бородін).

На рівні фактографічному Шевченко не сказав своїм петербурзьким друзям у першому «Кобзарі» нічого такого про Україну, чого б вони не знали. Навпаки, він сам від них пізнавав історію України. У Петербурзі він чув «голод» за знаннями про Україну, її історію, - і ці знання падали на грунт, здобрений ностальгією. Він відкривав для себе Україну, щоб відкрити її іншим. І сказав про нібито відоме з такою силою, що відкрив у ньому невідоме, неусвідомлене. І саме ця незнана глибина «відомого» всіх вразила: знання було пережите й побачене по-новому, набуло глибини й історичної перспективи – стало живим і вимагало життя.

І.Дзюба. Тарас Шевченко… - С. 100

Назва - “Кобзар” – декларувала поета як народного співця, кровно зв’язаного зі своїм народом.

Центральним мотивом збірки став мотив трагічної долі людини у суспільстві байдужості, жорстокості і безпам’ятства. Ця тема, поглиблюючись, буде центральною у тв. поета.

Увійшло лише 8 творів:

1. “Думи мої, думи мої ”,

2. “Перебендя”,

3. “Катерина”,

4. “Тополя”,

5. “Думка”,

6. “До Основ’яненка”,

7. “Іван Підкова”,

8. “Тарасова ніч”.

…ся маленька книжечка відкрила немов новий світ поезії, вибухнула мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову. Були се немов народні пісні, та, проте, щось зовсім від них відмінне.

І.Франко

Поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцова не можна порівнювати з ним, бо складом своїх думок і навіть своїми прагненнями він іноді віддаляється від народу. У Шевченка навпаки все коло його дум і співчувань цілком відповідає смислу і ладові народного життя. Він вийшов з народу, жив з народом і не тільки думкою, але обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний.

М.Добролюбов, рецензія на “Кобзар”