Та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Питання до розгляду:

1. Основні завдання і напрями діяльності закладів соціального захисту дітей: спільне та відмінне.

2. Прийом дітей до притулку для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

3. Специфіка роботи з дітьми у притулках та центрах соціально-психологічної реабілітації.

4. Порядок вибуття дітей із закладів соціального захисту.

Матеріали практичного заняття

Для надання допомоги дітям, які мають досвід проживання на вулиці, в Ук­раїні створено мережу закладів соціального захисту, які перебувають у сфері управління служб у справах дітей: притулки для дітей та центри соціально-психо­логічної реабілітації дітей, діяльність яких спрямована на тимчасове влашту­вання й соціально-психологічну реабілітацію дітей.

Притулок для дітей – це заклад соціального захисту, створений для тим­часового перебування дітей віком від 3 до 18 років. Діти можуть перебувати у притулку протягом часу, необхідного для їх подальшого влаштування, але не більш як 90 діб.

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей – заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебу­вання дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися в складних життєвих обстави­нах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги. Дитина може перебувати в центрі протягом часу, необхідного для її реабілітації, але не більше ніж 9 місяців у разі стаціонар­ного перебування та 12 місяців – денного перебування.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

За статистичними даними, серед дітей, які перебували в притулках частина були вилучені з вулиці під час проведення профілактичних рейдів, частина – із сімей працівниками служб у справах дітей.

У центри соціально-психологічної реабілітації діти потрапляють за направ­ленням служби у справах дітей на основі обстеження умов проживання дитини в сім’ї або після особистого звернення батьків, сім’ї яких перебувають у склад­них життєвих обставинах.

Основними завданнями притулків для дітей є: створення належних житло­во-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної жит­тєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання та змістовного прове­дення дозвілля. Слід відмітити, що основні завдання, які покладаються на центр соціально-психологічної реабілітації дітей, більш широкі, ніж у притулків: – надання дітям комплексної соціальної, психологічної, педагогічної,

медичної, правової та інших видів допомоги; – проведення психолого-педагогічної корекції з урахуванням індивідуальних

потреб кожної дитини; – сприяння формуванню в дітей власної життєвої позиції для подолання

звичок асоціальної поведінки; – здійснення трудової адаптації дітей з урахуванням їх інтересів і можли­востей; – розроблення рекомендацій з питань соціально-психологічної адаптації дітей

для педагогічних та соціальних працівників і батьків. До основних напрямів діяльності притулків для дітей слід віднести: – встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків

або осіб, які її замінюють; – виявлення та усунення конкретних причин і умов перебування дитини

без батьківського догляду; – соціально-психологічну реабілітацію дітей; – здійснення заходів із захисту прав та інтересів дітей (житлові, майнові

права тощо); – сприяння органам опіки та піклування в подальшому влаштуванні дитини; – сприяння створенню належних умов для життєдіяльності дітей у сім’ї,

навчальних закладах тощо. Центр соціально-психологічної реабілітації дітей здійснює свою діяльність у наступних напрямах:

– проведення оцінки фізичного та психічного розвитку дітей;

– надання соціально-психологічної допомоги дитині;

– встановлення місця проживання батьків, родичів, опікунів (піклувальників)

дитини тощо; – здійснення заходів із захисту прав та інтересів дітей (житлові, майнові права тощо);

Модуль 2. Організаційні засади роботи служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

– сприяння органам опіки та піклування в подальшому влаштуванні дітей;

– надання телефонних консультацій із соціальних, психологічних, педагогічних, правових та інших питань життєдіяльності дітей через службу “Телефон довіри для дітей”.

Діти з притулків та груп тривалого (стаціонарного) перебування центрів на­вчаються в загальноосвітніх навчальних закладах різних типів, розташованих поблизу, або за індивідуальними навчальними програмами. Усі вихованці за­кладів соціального захисту оздоровлюються.

Відповідно до “Положення про притулок для дітей” до притулку приймають­ся діти, які: заблукали; були покинуті батьками або піклувальниками; жебра­кують і місцезнаходження їх батьків не встановлено; залишилися без піклування батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників); залишили сім’ю чи навчаль­ний заклад; вилучені кримінальною міліцією у справах дітей органів внутрішніх справ із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзви­чайних подій; не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підки­нуті та безпритульні діти; самі звернулися по допомогу до адміністрації притул­ку; відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

Підставою для прийняття дітей до притулку є:

– звернення дитини до адміністрації притулку по допомогу;

– направлення служби у справах дітей;

– акт кримінальної міліції у справах дітей про доставку до притулку покинутої дитини або дитини, яка заблукала;

– письмове звернення керівника органу управління освітою;

– звернення органу, установи чи організації, на які покладено здійснення заходів соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк;

– письмове звернення керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я.

Усі діти, прийняті до притулку, реєструються в журналі обліку із заповнен­ням обліково-статистичних карток. На дітей заводяться особові справи, у яких зберігаються документи, де містяться дані про вік дитини, про його батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), або осіб, які їх замінюють, довідка про стан здоров’я, психолого-педагогічні спостереження, матеріали про прове­дену індивідуально-виховну роботу тощо.

Відповідно до “Положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей” до центру приймаються діти, які перебувають у складних життєвих об­ставинах, переведені з притулків для дітей, залишилися поза сімейним оточен­ням, зазнали насильства і потребують соціально-психологічної допомоги.

У центрах соціально-психологічної реабілітації групи тривалого (стаціонар­ного) перебування формуються з дітей, які потребують тривалої соціально-пси-

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

хологічної реабілітації. Групи денного перебування формуються з дітей, які про­живають у сім’ях, інтернатних закладах тощо і потребують соціальної, психо­логічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

Прийом дітей до центру здійснюється за висновком психолого-медико-пе-дагогічної комісії на підставі направлення відповідної служби у справах дітей, за клопотанням органів опіки та піклування, інших структурних підрозділів, батьків. Дитина може особисто звертатися по допомогу до центру. У такому разі протягом трьох днів вона направляється до притулку для дітей у супроводі працівника центру або залишається в центрі.

Усі діти, що приймаються до центру, реєструються в журналі обліку, на них заповнюються обліково-статистичні картки. На кожну дитину, зараховану до груп тривалого (стаціонарного) перебування, заводиться особова справа, у якій зберігаються такі документи: направлення, видане відповідною службою у спра­вах дітей; медична картка дитини; виписка з історії хвороби з результатами медичного обстеження, у тому числі лабораторних аналізів; довідка від лікаря-психіатра про стан психічного здоров’я; картка профілактичних щеплень; довідка від дільничного лікаря-педіатра про відсутність інфекційних захворювань за місцем проживання дитини; копія свідоцтва про народження; дані про батьків або осіб, які їх замінюють; висновки психолого-педагогічних спостережень; документ про освітній рівень (у разі, коли дитина навчалася в навчальному за­кладі); акт обстеження умов проживання дитини; опис майна, що належить ди­тині на правах власності, та відомості про особу (орган), яка відповідає за його збереження; документ про закріплену за дитиною житлову площу; пенсійна книжка дитини, яка отримує пенсію; копія рішення суду про стягнення аліментів (у разі отримання їх на дитину одним із батьків або особою, яка їх замінює).

В особовій справі дитини, зарахованої до групи денного перебування, збері­гаються такі документи:

– направлення до центру, яке видане відповідною службою у справах дітей;

– висновки психолого-педагогічних спостережень;

– акт обстеження умов проживання дитини.

До притулків та центрів не приймаються діти у стані алкогольного або нар­котичного сп’яніння, психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а та­кож ті, що вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесення ком­петентними органами чи посадовими особами рішення про розшук, затриман­ня, арешт або поміщення до приймальника-розподільника для дітей органів внутрішніх справ.

Після проведення педагогічно-психологічної корекції вихованців притулків і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей здебільшого повертають до сімей батьків, опікунів або піклувальників, улаштовують до інтернатних закладів, передають під опіку, піклування та влаштовують у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу. Протягом останніх років щорічно зростає чисельність

Модуль 2. Організаційні засади роботи служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

дітей, які після перебування в притулках і центрах соціально-психологічної реабі­літації були влаштовані до сімейних форм виховання. Причин тому є декілька, проте серед основних – це розвиток сімейних форм виховання, покращення ро­боти закладів соціального захисту дітей, служб у справах дітей з питань щодо негайного надання дитині статусу дитини сироти чи дитини, позбавленої бать­ківського піклування.

Положення про притулок для дітей та центри соціально-психологічної реабілі­тації дітей регламентують порядок вибуття дітей із закладів. Так, діти з притулків повертаються в сім’ю за письмовою заявою-зобов’язанням батьків (усиновителів), родичів (за погодженням служби у справах дітей) або опікунів (піклувальників) про забезпечення належного догляду за ними. Дітей із притулків супроводжують бать­ки, діти віком від 16 років і старші, які мають паспорти, а також постійне місце проживання, за письмовим дозволом завідуючого притулку можуть повертатися до батьків (усиновителів) або до опікунів (піклувальників) самостійно.

У випадку, коли повернення дитини до місця колишнього проживання не­можливе через відсутність належних умов проживання і виховання або з інших причин, улаштуванням дітей займаються уповноважені органи за останнім місцем проживання.

З метою подальшої реабілітації діти можуть направлятися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з дозволу на це відповідної служби у справах дітей. Діти, на яких отримані направлення на навчання в навчальних закладах, направляються до закладів у супроводі працівників притулку.

Повернення дітей до батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), або осіб, які їх замінюють, навчальних закладів оформлюється актом.

Дещо інший порядок вибуття дітей із центру соціально-психологічної реабі­літації. Рішення про вибуття дитини із центру приймається відповідною служ­бою у справах дітей. Якщо діти, які перебували в групах тривалого (стаціонар­ного) перебування, повертаються до місця проживання, їх супровід здійснюєть­ся батьками або особами, які їх замінюють, родичами з письмового дозволу відповідної служби у справах дітей. До закладів соціального захисту діти на­правляються в супроводі працівника центру або представника закладу соціаль­ного захисту. Особам, що супроводжують дитину, видаються на вимогу оригі­нали документів дитини, які зберігалися в центрі, та її психолого-педагогічна характеристика з відповідними рекомендаціями. Діти, які вибувають із центру, забезпечуються продуктами харчування та коштами на оплату проїзду до місця проживання. У разі потреби видаються предмети особистої гігієни, одяг і взуття. Після вибуття дитини із центру відповідна служба у справах дітей у місячний строк інформує центр про подальше влаштування дитини, необхідність соціаль­ного супроводу дитини, сім’ї.

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що спільним для закладів соціального захисту дітей є те, що в закладах не тільки надається соціально-педагогічна і

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

соціально-психологічна допомога дітям, а й вирішується питання їх подальшого влаштування. У той же час існує досить багато відмінностей у роботі закладів: термін перебування дітей у закладах, порядок вибуття із закладів дітей, прове­дення соціально-реабілітаційної роботи і навіть категорії дітей, які перебувають у закладах (дітей, вилучених з вулиці, направляють тільки в притулки для дітей).

Список рекомендованої літератури:

1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Типове положення про притулок для дітей” від 9 червня 1997 р., ¹ 565.

2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей” від 28 січня 2004 р., ¹ 87.

3. Нормативно-правове забезпечення діяльності закладів соціального захисту. – К., 2007. – 136 с.