Його переконання та складові професійної компетентності

Питання до розгляду:

1. Етичні норми роботи та складові компетентності фахівця соціальної сфери.

2. Єдині переконання фахівців соціальної сфери як запорука успішного здійснення профілактичної та реабілітаційної роботи з бездоглядними й безпритульними дітьми.

Матеріали практичного заняття

Відповідно до Закону України “Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” суб’єктами соціальної роботи із сім`ями, дітьми та молоддю є упов­новажені органи, що здійснюють соціальну роботу із сім’ями, дітьми та молод­дю, а саме: органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власне служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування. Фахівці служб у справах дітей, притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації є фахівцями соціальної сфери.

Будь-яке обговорення професійного статусу фахівця соціальної сфери почи­нається, безперечно, з питань етики. Етика поведінки – це сфера норм суспіль­ної моралі, яка виходить за межі закону, сукупність норм поведінки (для будь-якої суспільної групи). Відповідно, професійна етика – це сукупність ідеалів та цінностей, етичних принципів і норм поведінки, які відображають сутність про­фесії та забезпечують взаємостосунки між людьми, що складаються в процесі спільної діяльності.

Слід підкреслити, що професійна етика фахівця соціальної сфери будується на основі загальнолюдських, професійних цінностей та власної системи цінностей, влас­них понять про мораль. На основі етичних принципів будуються етичні норми. В етичних нормах соціального працівника відображено основні вимоги й критерії поведінки фахівця, які випливають зі специфічних умов і змісту його діяльності.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

На основі загальнолюдських цінностей та етичних принципів будуються нор­ми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи, фахівців соціальної сфе­ри, які є основою їхньої професійної діяльності.

Норми етичної поведінки стосовно професії:

– діяти відповідно до принципів і норм етичної поведінки;

– підвищувати якість та ефективність соціальних послуг, розвивати про­фесіоналізм соціальної роботи, залучаючи волонтерів (добровільних помічників) до виконання посильних для них завдань;

– нести відповідальність за клієнтів у рамках обмежень, встановлених етич­ними положеннями цього кодексу;

– визначати і з’ясовувати характер та причини індивідуальних, сімейних, групових соціальних проблем, проблем територіальної громади і гло­бальних соціальних проблем;

– підвищувати статус соціальної та соціально-педагогічної роботи;

– стимулювати розробку і впровадження соціальних технологій, методів, методик, програм, що спрямовані на покращення якості життя людини, сім’ї, групи людей, громади, спільноти й суспільства;

– визнавати пріоритети професійної відповідальності над власними інтересами;

– роз’яснювати призначення, цілі та завдання професійної соціальної та соціально-педагогічної роботи.

Норми етичної поведінки стосовно колег:

– визнавати різні погляди й форми практичного досвіду колег по соціальній роботі та інших фахівців, висловлювати критичні зауваження і пропозиції лаконічно й коректно;

– піддавати конструктивному аналізу професійні дії колег, теоретичні та методичні засади їхньої професійної діяльності;

– створювати й систематично використовувати можливості, умови для обміну знаннями, досвідом і поглядами з колегами по соціальній роботі, фахівцями інших галузей, волонтерами з метою вдосконалення власної практики роботи та збагачення інтелектуальних ресурсів професійної групи;

– підтримувати діяльність легалізованих професійних об’єднань та асоціацій у довільній формі індивідуальної участі й відповідно до вимог чинного законодавства;

– відстоювати професійну честь і гідність своїх колег, не допускати упередженої критики на їхню адресу та щодо професії взагалі;

– звертати увагу відповідних організацій на будь-які порушення положень цього Кодексу в межах і поза межами посадових обов’язків.

Норми етичної поведінки стосовно клієнтів:

– поважати особистість клієнта і гарантувати захист його гідності й прав незалежно від походження, статі, віку та внеску в суспільний і соціальний розвиток;

Модуль 2. Організаційні засади роботи служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

– намагатися зрозуміти кожного клієнта, з’ясовувати всі чинники щодо виниклої проблеми, пропонувати оптимальні види професійної діяльності або соціальної послуги;

– безпека клієнтів є першою умовою здійснення діяльності спеціалістів із соціальної роботи;

– допомагати всім клієнтам рівною мірою, брати на себе відповідальність за свої особисті дії;

– підтримувати право клієнта на взаємодію, яка ґрунтується на довірі, співчуванні та збереженні конфіденційності;

– клієнти мають право на зміну власних переконань і життєвих уподобань без будь-якого тиску з боку соціальних працівників (крім соціальних ситу­ацій, коли клієнти не усвідомлюють небезпеки для самих себе та близького соціального оточення);

– визнавати й поважати наміри, відповідальність клієнтів щодо прийнятого рішення;

– якщо неможливо надати відповідну соціальну послугу, спеціалісти із соціальної роботи зобов’язані повідомити про це клієнтів таким чином, щоб залишити за ними право на свободу дій.

Норми етичної поведінки стосовно взаємодіючих організацій:

– співпрацювати з тими установами та організаціями, наміри й діяльність яких спрямовані на надання соціальних послуг, використовувати досвід їх роботи як ресурсну можливість для підвищення якості допомоги клієнтам;

– підтримувати і популяризувати партнерські стосунки між організаціями, що здійснюють соціальну діяльність у громаді, в суспільстві;

– забезпечувати професійну звітність перед клієнтами та громадськістю стосовно ефективності й продуктивності роботи шляхом періодичних публічних оглядів якості, результативності та ефективності послуг, що надаються.

Етичні принципи, цінності й етичні норми лежать в основі професійної компе­тентності соціального працівника. Загалом, під компетентністю розуміють су­купність знань, умінь, навичок, ставлень, якостей соціального працівника, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, за­безпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у професії, а також досвід професійної поведінки.

Список рекомендованої літератури:

1. Медведева Г. П. Ýтика социальной работû: Учеб. пособие для студентов вûсших учеб. заведений. – М., 1999. – 208 с.

2. Комплексна реабілітація. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько, С. Я. Харченко та ін.; За заг. ред.: І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонової. – К.: Наук. світ, 2004. – 233 с.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

3. Соціальний супровід сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах: навчально-тренінговий модуль із підготовки спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді / За ред. Звєрєвої І.Д., Петрочко Ж.В. – К.: Держсоцслужба, 2008. – 300 с. (с. 48–53; 73–86).

4. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За ред. Звєрєвої І.Д. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.

Тема 2.2. Напрями і зміст діяльності притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Ключові поняття: притулок для дітей, центр соціально-психологічної реабі­літації дітей.