Пояснення виникнення травм батьками, що можуть вказувати на вірогідність вчинення насильства

Надана батькам можливість пояснити виникнення травми в дитини може слугувати важливим джерелом інформації, яка може допомогти довести, що дитина стала жертвою насильства або нехтування її потребами.

До пояснень, що можуть викликати підозру щодо жорстокого поводження з дитиною, можна віднести наступні:

– Коли дитина (особливо молодшого шкільного та дошкільного віку) говорить, що її вдарила конкретна особа, це, як правило, відповідає дійсності. Тому співбесіди з дітьми, старшими трьох років, важливо проводити без присутності батьків.

– Коли один з батьків стверджує, що інший вчинив насильство стосовно дитини, це, як правило, відповідає дійсності, особливо якщо батьки не сперечаються один з одним за право опіки над дитиною та не переслідують житлові інтереси.

– Нерідко батьки частково визнають свою провину. Наприклад, що вони завдали дитині лише одну з травм, категорично заперечуючи, що мали стосунок до інших травм. Такі напіввизнання варто враховувати як важливі аргументи на користь того, що батьки насправді можуть бути винні в жорстокому поводженні з дитиною.

– Іноді батьки заперечують, що знають узагалі хоч щось про походження гематом або опіків, хоча ці травми видно неозброєним оком – це також може викликати суттєві підозри. В іншому випадку батьки можуть “помічати травми”, але не можуть пояснити їх походження, частіше за все просто відповідаючи: “Не знаю”, “З ним таке буває часто” і т.д.

– Багато батьків, що винні в насильстві над дитиною, дають неправдиві пояснення, що суперечать здоровому глузду або не відповідають даним медичного обстеження. Найчастіше батьки пояснюють значні травми незначною пригодою, наприклад, стверджують, що дитина отримала численні гематоми, бо перечепилась і впала на ворсистому килимі; або ж дитина послизнулась на паркеті, впала і вдарилась “спочатку об шафу, потім об стілець та стіл”.

– Ще одним показником того, що травма має умисний характер, є невідповідність поведінки, що приписується дитині, рівню її розвитку, та пояснення, що дитина сама нанесла собі травму. Наприклад, коли батьки стверджують, що десятимісячна дитина залізла у ванну та включила гарячу воду, а тому – опеклась. Або що одномісячна дитина викотилася з ліжечка і впала на підлогу; або голівка дитини застрягла між прутами ліжечка, вона намагалась звільнитись, тому дуже подряпалась.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

– Батьки можуть звинувачувати у травмуванні дитини її братів або сестер, особливо в тому випадку, якщо не можуть вигадати більш-менш правдиву “легенду” отримання дитиною травм.

– Невинні батьки зазвичай прагнуть якомога швидше викликати лікаря. Батьки ж, які винні в насильстві, зазвичай вдаються до самолікування або ж не лікують дитину взагалі. У деяких випадках батьки звертаються по медичну допомогу лише тоді, коли дитина перебуває в надзвичайно небезпечному стані. Так, за деякими дослідженнями, які були проведені у США, третина дітей, що стали жертвами насильства, були привезені батьками до лікарні у тяжкому стані лише на 1–4-й день після того, як була отримана травма.

Тема 3.6. Оцінка потреб дитини і її сім’ї як ключовий етап роботи в закладі соціального захисту