Методи роботи

Таблиця 3.1.

Групи методів	Назви методів
Педагогічні	Методи формування свідомості (переконування, навіювання, приклад) Методи організації діяльності (вправляння, тренування, доручення) Методи стимулювання діяльності (заохочення, схвалення, позитивне та негативне підкріплення, змагання) Методи самовиховання (самоаналіз, самоконтроль, самонаказ, самонавіювання)

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Продовження таблиці 3.1.

Психологічні	Методи психодіагностики (тести інтелекту та здібностей, малюнкові та проективні тести, особистісні запитальники, соціометрія) Психотерапевтичні методи (психодрама, соціодрама, ігрова терапія, психосоціальна терапія, сімейна психотерапія, поведінкова терапія) Психокорекційні методи (психогімнастика, арт-терапія, казкотерапія) Психологічне консультування
Соціологічні	Спостереження Методи опитування (інтерв’ю, анкетування, фокус-група) Методи аналізу документів (традиційний аналіз, контент-аналіз) Біографічний метод Експертна оцінка
Соціальної роботи	Аналіз соціуму Соціальна вулична робота Робота в громаді Метод “рівний – рівному”

мості спрямовані на формування певних понять, оцінок суджень, світогляду особистості.

Переконування – це спосіб впливу на раціональну сферу особистості за до­помогою логічно аргументованої інформації з метою підсилення чи зміни по­глядів, установок, оцінок в об’єкта впливу. Серед вербальних видів перекону­вання виокремлюють роз’яснення, доведення, спростування. Основними засо­бами переконування є логічні докази, факти, цифри, приклади із життя, певні події тощо. Для забезпечення ефективного переконування слід дотримуватися таких правил.

1. Інформація фахівця соціальної сфери має бути доступною та зрозумілою для клієнта.

2. Переконування слід проводити з урахуванням індивідуальних особливостей особистості.

3. Переконування має бути логічним, послідовним, доказовим.

4. Доцільно підкріплювати окремі тези прикладами з реального життя.

5. Спеціаліст має бути упевнений у тому, у чому він переконує іншого.

6. Переконування не має перетворюватися в моралізування.

Навіювання – це спосіб впливу на особистість, заснований на некритично­му сприйманні інформації об’єктом впливу. Воно спрямовується, передусім, на почуття людини, сферу її несвідомого, а через них – на її волю і розум. Особ­ливість навіювання полягає в тому, що воно проектується не на логіку й розум,

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

не на здатність людини аналізувати, порівнювати та узагальнювати (як у ви­падку переконування), а на емоційну сферу. У процесі навіювання не потрібно щось логічно доводити чи закликати осмислювати. Навіяне породжує віру в щось, а це, як відзначають дослідники, досягається тільки формою сказаного – важливо не що сказав соціальний працівник/соціальний педагог, а як сказав (ви­разно, яскраво, емоційно – так, щоб “брало за душу”).

За способами реалізації навіювання поділяють на пряме (імперативне, тоб­то навмисне, сплановане) і непряме. Серед методів навіювання, що найчастіше використовуються, виділяються такі: навіювання за допомогою посилання на авторитет. Тут ефект заснований на усвідомленні переваги лідерів і довіри до них та їхньої думки. По-друге, навіювання через попередження, коли змальову­ють образ негативних наслідків у разі іншого вибору. По-третє, навіювання че­рез ідентифікацію. За його допомогою людина ототожнюється з певною гру­пою або особою, щодо якої у неї склалося позитивне ставлення. Сила навіюван­ня прямо залежить від стану свідомості людини. Здебільшого жінкам, яких на­правляють до центру матері та дитини, притаманні невпевненість, занижена самооцінка, пригнічений стан, негативні очікування, слабкість логічного аналі­зу, в діях втрачається здоровий глузд – усе це стає сприятливим ґрунтом для здійснення визначального впливу на позитив.

Методи організації діяльності – це способи закріплення, формування по­зитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків. Одним з різновидів цих методів є вправляння. Воно полягає в залученні клієнта до спеціально організо­ваної діяльності, у процесі якої в нього формуються необхідні навички, уміння, звички, способи поведінки. Вправи організовують як активні, повторювальні дії, прийоми та способи в типових ситуаціях поведінки. Метод вправляння доцільно активно використовувати під час формування в молодих матерів навичок до­гляду за дитиною (годування, одягання, купання тощо), а також під час форму­вання й удосконалення навичок комунікації, оволодіння певними видами діяль­ності. Із цією метою можна проводити спеціальні заняття, залучаючи до участі медичних сестер, психологів, інших спеціалістів, а також проводячи тренінги.

Методи стимулювання діяльності спрямовані на стимулювання особис­тості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності. Різновидом цієї групи методів є позитив­не підкріплення – деякі приємні для людини наслідки чи результати діяльності (нагорода, успіх, схвалення, позитивна оцінка тощо), які стимулюють її до відтво­рення певних видів поведінки чи діяльності в подальшому. Задоволення, яке отримує людина внаслідок позитивного підкріплення, пов’язане з діяльністю, таким чином встановлюється зв’язок “діяльність-задоволення”. Позитивні пе­реживання, котрі пов’язані з діяльністю, виконують роль емоційного підкріплен­ня того, що відбувалося до чи під час переживання. Внаслідок цього людина прагнутиме виконувати те, що викликало задоволення, чи те, що створило мож-

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

ливості запобігти незадоволенню. Тобто, якщо якась дія поєднувалася з при­ємним переживанням, то поєднання позитивних емоцій з діяльністю підсилює мотивацію до цієї діяльності. Певні форми поведінки закріплюються (і повто­рюються в майбутньому) тоді, коли вони супроводжуються позитивними сти­мулами (слова заохочення, схвалення, нагорода, можливість самоствердження тощо). Ймовірність їх повторення, як правило, зменшується, якщо ці дії, навпа­ки, супроводжуються чимось негативним (покарання, осуд, незадоволення). Щоб сформувати необхідну поведінку, чи заохочувати до певної діяльності, треба виокремлювати такі дії клієнта, які є соціально бажаними, і стимулювати їх за допомогою різних видів позитивного підкріплення. Чим сильніше задоволення, котре отримала людина від підкріплення, тим сильніше поведінка (діяльність) буде закріплюватися. Тому важливо визначити, що саме в конкретної особи буде викликати найбільше задоволення, тобто яка форма підкріплення буде найбільш ефективною.

Психологічні методи в соціальній роботи застосовуються з метою діагнос­тики особливостей індивіда й організації на основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психокорекційної роботи.

Тестування – метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень. Тестовий метод дає змогу з певною мірою точ­ності встановити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.

Психодрама – це метод групової психотерапії, у якій використовується ро­льова гра, під час якої створюються необхідні умови для спонтанного виражен­ня індивідом почуттів, що пов’язані з важливими для нього проблемами. Під час психодрами створюються умови для переосмислення особистістю влас­них проблем та конфліктів, подолання неконструктивних поведінкових стерео­типів і способів емоційної реакції, формування адекватних прийомів поведінки.

Ігрова терапія – метод корекції емоційних та поведінкових розладів у дітей шляхом залучення їх до різноманітних ігрових ситуацій. У процесі гри спеціаліст спостерігає за поведінкою дитини, що дає йому певний діагностичний матеріал для того, щоб запропонувати дитині таку гру та роль у ній, яка допоможе усві­домити дитині негативні аспекти своєї поведінки чи формувати ті навички со­ціальної взаємодії, які є відсутніми або малорозвиненими в дитини.

Арт-терапія – метод впливу на психоемоційний та фізичний стан людини за допомогою різних видів художнього й ужиткового мистецтва (малювання, жи­вопис, ліплення, різьба, випалювання, вироби з хутра і тканин тощо). Фізичний та фізіологічний вплив арттерапії перш за все полягає в розвиткові ідіомоторних актів, покращенні рухової координації індивіда. Заняття різними видами худож­ньої діяльності сприяють психологічному розвантаженню, розвиткові креатив-ності та індивідуальності особистості, покращенню її самовідчуттів. Групові

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

заняття з арттерапії сприяють також формуванню навичок спілкування між людьми, що у свою чергу полегшує їм соціальну адаптацію в різних мікросоці-умах.

Соціально-психологічне консультування – процес, який може бути як за­собом розвитку, так і способом втручання в життя клієнта. Він орієнтований на стимулювання клієнта до саморозвитку, змін у поведінці, способах життєдіяль­ності тощо.

У теорії та практиці консультування виокремлюють різні підходи до його організації й здійснення. Найбільш поширеною є еклектична модель консульту­вання, яка відображає універсальні риси консультування будь-якої орієнтації. Так, на етапі первинного інтерв’ю або дослідження проблеми консультанту необхід­но зосередитися на особистості клієнта, виявити участь та щиру зацікавленість до справ клієнта.

На стадії двомірного визначення проблеми консультант прагне точно оха­рактеризувати проблему клієнта. Визначення проблеми дозволяє зрозуміти її причини, а іноді вказує шляхи і способи вирішення.

На наступній стадії обговорюються й обираються можливі способи розв’я­зання проблеми. При цьому консультант спонукає клієнта до активної участі у виборі оптимальних для нього способів вирішення проблем. Варто також про­говорити, як досягатиметься той чи інший запланований результат.

На стадії діяльності відбувається реалізація наміченого разом з консультан­том плану дій. На стадії оцінки клієнт разом з консультантом оцінюють отри­мані результати. Ефективним є негайний зворотний зв’язок.

Ця модель відображає лише загальний процес консультування, а виокрем­лення стадій є досить умовним. Реальний процес не завжди підпадає під за­пропоновану схему. Варто наголосити, що основною умовою ефективного кон­сультування є активна участь клієнта та професійна компетенція консультанта (див. табл. 3.2.).

Окрім педагогічних та психологічних методів, у практичній роботі широко застосовуються різні види соціологічних методів. Найбільш поширеними серед них є спостереження та анкетування.

Спостереження – візуальне сприйняття і реєстрація значимих для об’єкта спостереження фактів. Джерелом інформації під час спостереження є поведін­ка (вчинки, дії, емоційні та вербальні реакції) жінок, дітей, персоналу. У найбільш загальному вигляді процедура спостереження складається з таких етапів:

– визначення мети і завдань (для чого, з якою метою спостерігати?);

– вибір об’єкта і предмета спостереження (що спостерігати?);

– вибір ситуації спостереження (в яких умовах спостерігати?);

– вибір способу спостереження (як спостерігати?);

– вибір способу реєстрації спостережуваного (як вести записи?);

– обробка й інтерпретація отриманої інформації (який результат?).

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Таблиця 3.2.