З дитиною задля забезпечення її потреб

План

1. Особливості батьків / сімей, діти яких / з яких перебувають у притулках для дітей та центрах соціально-психологічної реабілітації дітей.

2. Зміст роботи з батьками та міжвідомча взаємодія.

3. Основні етапи роботи з батьками.

Матеріали лекції

На сьогодні вже достеменно відомо, що автоматичне повернення дитини з притулку додому без активної професійної допомоги членам родини не вирішує проблему, адже виникнуть нові конфлікти, непорозуміння і як наслідок – нова втеча чи інші обставини повернення дитини в заклад соціального захисту. На сьогодні, в притулках України є певна кількість дітей, які потрапляють до за­кладів повторно. Тому надзвичайно важливою складовою роботи з дитиною, що перебуває в притулку або центрі соціально-психологічної реабілітації, є робо­та з батьками дитини. Це якісно новий і логічний рівень роботи, що має на меті не ситуативне, а комплексне вирішення життєвих труднощів родини та забезпе­чення безпечного й комфортного перебування дитини в сім’ї, у природному для неї середовищі, яке якнайкраще сприятиме забезпеченню прав дитини та задо­воленню її потреб.

Особливості батьків, діти яких перебувають у притулках та центрах соціально-психологічної реабілітації. Спеціалістами служб у справах дітей, закладів соціального захисту дітей (притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей) у своїй роботі з дітьми та їх сім’ями часто використовуються такі терміни: “проблемна сім’я”, “неблагополучна сім’я”, “сім’я групи ризику”, “кризова сім’я”, “асоціальна сім’я”, “дисфункційна сім’я”, “сім’я, що опинилася в складних життєвих обставинах” та ін. Звичайно, кожне з визначень має свої

Модуль 6. Впровадження інноваційних технологій роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми

специфічні характеристики, але беззаперечним фактом, що об’єднує ці всі по­няття, є те, що діти, які перебувають у соціальних закладах (інтернатах, притул­ках, центрах соціально-психологічної реабілітації, будинках дитини, дитячих бу­динках та ін.), у своїй абсолютній більшості потрапили в ці заклади з родин однієї із цих категорій.

Найбільш характерними ознаками сімей зазначених категорій, які, безпе­речно, впливають на індивідуальні особливості батьків та специфіку виховання в них дітей, є наступні:

Сім’ї із соціально-медичними проблемами:

– Батьки страждають алкоголізмом чи іншою залежністю. Алкоголь ставиться на перше місце в житті сім’ї, дитина відчуває свою непотрібність, але попри все дитина любить своїх батьків. Така подвійність ставлення до батьків породжує комплекс провини і страху, якого дитина може позбутися через девіантну поведінку.

– Батьки мають інвалідність, складні соматичні чи інфекційні захворювання. Безвихідь з почуттям провини батьків породжує почуття провини у дітей.

– Батьки мають психічні захворювання. Психічні патології, як правило, ускладнюють або ж унеможливлюють адекватність виховного впливу на дитину.

Сім’ї із соціально-побутовими проблемами, труднощами у працевлаш­туванні:

– Батьки – безробітні (або малозабезпечені). Батьки думають тільки про виживання, поступово можуть втрачати бажання щось робити взагалі, стають пасивними, нездатними проявляти любов, увагу до своїх дітей. Діти вважають, що їх “відштовхують”, що в їх житті також немає сенсу.

– Сім’я відчуває брак мінімальних побутових умов (опалення, водо-, газопостачання, невідповідність житла певним нормам та стандартам тощо). У такій сім’ї часто не забезпечуються основні потреби дитини, батьки не можуть налагодити елементарне ведення домашнього господарства, санітарно-гігієнічні норми, як правило, не відповідають вимогам.

Сім’ї з проблемами у вихованні дітей:

– Недостатній догляд за дитиною, низький рівень виховного потенціалу батьків (у т.ч. насильство та жорстоке поводження з дитиною). Досить поширена проблема серед батьків, які самі є вихідцями з дисфункціональних родин або ж виховувались в інтернатних закладах. Батьки самі відчувають низку емоційних проблем. Стратегії та методи виховання в таких сім’ях можуть бути руйнівними для особистості дитини, превалюють фізичні методи покарання – часті побиття дитини. Існують проблеми з елементарним доглядом за дитиною,

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

забезпеченням її базових потреб, з підтримкою дисципліни, зі сприянням розвиткові дитини тощо.

– Ухилення від виконання батьківських обов’язків. Батьки з таких сімей узагалі не виконують свої батьківські функції. Особливу небезпеку такі сім’ї становлять для дітей раннього віку, які ще не здатні забезпечити свої елементарні потреби, що призводить до крайнього ступеня виснаженості таких дітей, а інколи – і до летальних наслідків. Старші діти, котрі можуть самі подбати про себе, більшу частину часу проводять на вулиці.

– Відсутність позитивної моделі поведінки одного з батьків (неповні сім’ї). Дитина, що виховується без батька або матері, може бути гірше адаптована до життя. У разі, якщо один з батьків, хто виховує дитину, повністю зайнятий забезпеченням існування сім’ї і не справляється з вихованням, дитина (особливо це стосується підлітків) може приєднатись до асоціальних компаній тощо.

Сім’ї, що мають складні психологічні обставини:

– Конфлікти та насильство в сім’ї (батьків у ставленні один до одного). Сім’ї, у яких постійно відбуваються конфлікти, де існує насильство, зокрема батьків один щодо іншого, не здатні забезпечити дитині психологічно комфортні умови для проживання. Зокрема, небезпечною є така ситуація для підлітків, які, намагаючись уникнути неприємної ситуації вдома, шукають підтримки на вулиці.

– Інші психологічні проблеми (депресія в батьків, стресові обставини та ін.). Батьки, що мають ряд психологічних проблем, які вони не можуть подолати, не здатні повноцінно виконувати свої батьківські функції, що відповідно знаходить своє відображення у поведінці дитини.

Загалом, у батьків, які представляють вищезазначені категорії сімей, мож­на виявити такі соціально-психологічні та характерологічні особливості, які необхідно знати та враховувати, будуючи роботу з ними:

1. Різного роду залежності (алкогольна, наркотична).

2. Достатньо низький освітній рівень та низька здатність навчатися.

3. Вузьке коло соціальних контактів.

4. Труднощі в сімейному спілкуванні.

5. Власний негативний досвід, отриманий у батьківській сім’ї (постраждалі від насильства).

6. Стереотипність у виховних підходах “А мене так виховували, і я нормальний”.

7. Нерозуміння міри своєї відповідальності за ситуацію, що склалася.

8. Нереалістичні очікування від дитини.

9. Низький рівень взаємодії з дитиною.

10. Низький рівень розвитку батьківських навичок.

Модуль 6. Впровадження інноваційних технологій роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми 281

11. Різні погляди на виховання дитини, на взаємодію з ними у батьків, бабусь та дідусів.

12. Перекладання усієї вини на дитину, школу, середовище, друзів, державу і т.д.

13. Неадекватність самооцінки (занижена, невмотивовано висока).

14. Схильність до депресій.

15. Емоційні проблеми та проблеми із самоконтролем.

16. Агресивність.

17. Високий рівень тривожності тощо.

Отже, перш ніж починати роботу з батьками дитини, необхідно з’ясувати всі особливості родини та спектр проблем у сім’ї, що призвели до влаштування дитини в заклад. Як правило, це низка проблемних обставин. Наприклад, бать­ки можуть зловживати алкоголем і як наслідок – бути безробітними та нена­лежним чином виконувати свої батьківські обов’язки. Також непоодинокими є випадки, коли родина здається зовні благополучною, але при цьому має про­блеми з вихованням дитини, тоді слід шукати психологічні проблеми в батьків (насильство в сім’ї або ж низький рівень розвитку батьківської компетенції).

У разі, коли сім’я має спектр проблем, дуже складно вибудувати ефективну роботу щодо нормалізації функцій сім’ї та повернення дитини в родину. Така діяльність має будуватися лише у співпраці зі службою у справах дітей, цен­тром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді й рядом інших служб та орга­нізацій, що повинні взаємодіяти задля надання допомоги родині й збереження біологічної сім’ї для дитини.

Зміст роботи з батьками та міжвідомча взаємодія. У ході проведення первинної роботи з дитиною за умови взаємодії з працівниками служби у спра­вах дітей, яка в більшості випадків уже має інформацію про сім’ю, психологом, соціальним працівником, юристом закладу, де перебуває дитина, окреслюють­ся основні завдання щодо взаємодії з батьками залежно від конкретної си­туації.

Безумовно, що в багатьох випадках, окрім, власне, особливостей батьків, процес взаємодії з ними також ускладнюється через:

– невідвідування батьками дитини;

– відсторонення від взаємодії, агресивне ставлення до працівників, перенесення відповідальності на них;

– небажання приймати будь-яку допомогу;

– байдужість до ситуації в цілому;

– відокремлене ведення роботи з батьками і дитиною силами різних спеціалістів, тому загальна картина щодо ситуації в родині може бути нецілісною;

– неготовність працівників закладу до проведення роботи з батьками;

– відсутність методичних рекомендацій по роботі з батьками.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Проте складності взаємодії не мають жодним чином впливати на пошук персоніфікованих шляхів взаємодії з батьками та родичами кожної ди­тини, яка перебуває в закладі. Без такої діяльності говорити про комп­лексність процесу реабілітації, його орієнтації на повернення дитини в біологічну родину неможливо. Проводячи реабілітацію дитини без роботи з батьками, ми маємо усвідомлювати великий ризик повторення ситуації, її заго­стрення, повторну травматизацію дитини, дистанціювання батьків і дитини тощо.

Окрім батьків, які стали замкненими, не йдуть на контакт, звинувачують усіх, є й такі батьки, які відкриті до взаємодії, готові переосмислити свою пове­дінку й усвідомлюють свої упущення у вихованні дитини, прислухаються до рекомендацій спеціалістів. У такій ситуації завдання працівників дещо спрощу­ються (хоча в більшості випадків співпрацює зі службою та закладом лише хтось один із батьків).

З усього спектра проблем, які можуть існувати у батьків, спеціалістам за­кладу слід сконцентруватися на сприянні у вирішенні тих, що лежать у межах компетенції закладу, а саме – на психологічній роботі з батьками, форму­ванні батьківських навичок, підвищенні їх батьківської компетенції.

Безперечно, без задоволення найбільш ґрунтовних потреб родини – еконо­мічних, соціальних, потреби у безпеці та захисті, важко говорити про роботу щодо саморозвитку та самовдосконалення, у т.ч. себе як батьків. Саме тому необхідно, щоб робота з батьками спеціалістів притулку (ЦСПР) здійснюва­лась паралельно з відповідними діями інших соціальних служб, у межах компе­тенції яких лежить вирішення соціально-економічних та інших проблем родини.

Основні етапи роботи з батьками:

1. Оцінка потреб (спільно зі спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) – визначення їх основних соціально-психологічних і ха­рактерологічних особливостей; оцінка батьківських навичок; оцінка базового догляду за дитиною та забезпечення її потреб; аналіз стратегій і методів вихо­вання дитини; аналіз рівня прив’язаності; аналіз можливостей забезпечення розвитку дитини тощо;

2. Складання індивідуального плану роботи з батьками, що є обов’язко­вою частиною індивідуального плану роботи з дитиною (спільно зі спеціаліста­ми центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді). Розробка плану має здійснюватися спільно з батьками і за їх активної участі. Кожен крок має бути узгоджений, а батьки повинні розуміти, яку відповідальність вони несуть за досягнення кінцевого результату;

3. Реалізація запланованих заходів. Дуже важливим є спільна стратегія діяльності з батьками (на основі розробленого індивідуального плану) між різни­ми відомствами – заклад, ССД, ЦСССМД, інші залучені заклади та установи. Як показує практика, батьки через відсутність координації роботи служб мо­жуть з різних джерел отримувати різну інформацію та вказівки щодо подальшої

Модуль 6. Впровадження інноваційних технологій роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми

діяльності, у результаті чого вони почуваються розгубленими, у них формуєть­ся почуття недовіри. У такому разі батьки починають вбачати в соціальних інстанціях ворогів, що значно ускладнює спільне завдання – повернення дитини в родину та вжиття заходів щодо усунення труднощів, які спричинили факт роз­міщення дитини в заклад.

4. Оцінка ефективності діяльності внесення, за необхідності, коректив у план дій і продовження роботи.

Основні завдання закладу в роботі з батьками:

– сприяти у вирішенні психоемоційних проблем (ресурсами фахівця-психолога закладу або ж залучати фахівців інших установ); – роз’яснювати психо-характерологічні (на основі діагностики дитини) та

вікові особливості дитини; – рекомендувати ефективні психолого-педагогічні форми взаємодії з

дитиною; – моделювати складні ситуації у взаємодії з дитиною та розробляти шляхи

виходу з них; – відпрацьовувати особливості постановки вимог до дитини і завдань, а також методи контролю поведінки, підтримування дисципліни (що часто є пусковим механізмом, який спричиняє низку непорозумінь). – розвивати здатність батьків сприяти розвиткові дитини (використання книг, іграшок, ігор та інших інструментів взаємодії з дитиною з метою розвитку її когнітивних, соціальних і мовленнєвих навичок); – сприяти підвищенню рівня прив’язаності між батьками та дитиною (формування навичок тактильного спілкування, адекватних реакцій на спроби дитини спілкуватися, оптимізація емоційного спілкування тощо). Важливо, щоб із самого початку взаємодії з батьками на їхню адресу не було ніяких звинувачень, дорікань. Повинна бути чітка позиція всіх спеціалістів, спрямована на допомогу, вирішення ситуації, недопущення повторень у подаль­шому, нівелювання обставин, що спричинили потрапляння дитини в заклад, за необхідності – надання адекватного до ситуації та ефективного соціального супроводу.