Спортивних заходів

Страховий ринок - система економічних відносин, складова сфера діяльності страховиків і перестрахувальників в даній країні, групі країн і в міжнародному масштабі щодо надання відповідних страхових послуг страхувальникам. Якщо страхування або перестраховка не можуть бути розміщені на страховому ринку будь-якої однієї країни повністю, то такий ринок є обмеженим.

Регіональний страховий ринок - сукупність страхових організацій, національних страхових ринків окремих регіонів, зв'язаних між собою тісними інтеграційними зв'язками.

Проведення економічної реформи і структурної перебудови економіки обумовлює необхідність подальшого розвитку національного страхового ринку як складової частини фінансового ринку України, що сприяє створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання і забезпечує відшкодування збитків у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та інших непередбачених подій, що негативно впливають на добробут населення, діяльність суб’єктів господарювання і держави.

У сучасній економіці через страхування реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси.

Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне співтовариство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки. Міжнародна кооперація в страхуванні сприяє функціонуванню таких секторів економіки, як міжнародна торгівля, перевезення, авіація, космонавтика і туризм.

В Україні показник співвідношення страхових платежів з відрахуванням платежів, переданих на перестрахування українським страховикам, і ВВП становив усього 2,8%, тоді як у провідних країнах він дорівнює 8-12%. У середньому на душу населення в Україні припадає всього 30 євро страхових премій, що значно менше, ніж в інших європейських країнах (наприклад, у Німеччині - 1250 євро, у Польщі - 120 євро).

Обсяги страхових платежів за довгостроковим страхуванням життя становили у 2004 році всього 0,96% загального обсягу страхових платежів. Не врегульована діяльність страховиків у сфері обов’язкового медичного страхування.

Щороку рівень страхових виплат (відношення суми страхових виплат до суми страхових платежів) неухильно зменшується. У 2000 році він становив 19,1%, а у 2004 році - 7,9%. Це свідчить про розвиток негативних тенденцій на національному страховому ринку, оскільки у світовій практиці ситуація на страховому ринку вважається незадовільною, якщо рівень виплат нижчий ніж 70%.

Подальший розвиток страхового ринку сприятиме:

- захисту інтересів населення, суб’єктів господарювання і держави від можливих соціальних, техногенних, фінансових та інших ризиків;

- зміцненню довіри страхувальників, насамперед населення, до страховиків та страхових посередників;

- розвитку підприємницької діяльності та стабілізації економіки;

- залученню довгострокових фінансових ресурсів, що формуються у сфері страхування, для здійснення інвестицій в економіку України;

- розвитку ринків фінансових послуг (у тому числі фондового ринку);

- стимулюванню розвитку економіки, зокрема транспорту, туризму, міжнародних перевезень, будівельної та агропромислової галузі економіки;

- інтеграції страхового ринку України в міжнародні та регіональні ринки фінансових послуг.

Принципи, на яких буде ґрунтуватися подальший розвиток страхового ринку, повинні враховувати інтереси споживачів страхових послуг, його професійних учасників і держави.

Основними принципами розвитку страхового ринку є:

- вільний рух капіталів та страхових послуг на території України;

- прозорість діяльності учасників страхового ринку;

- використання міжнародного досвіду;

- невтручання органів державної влади в поточну діяльність учасників страхового ринку;

- рівність перед законом усіх учасників страхового ринку;

- функціонування страхового ринку на засадах вільної конкуренції.

Страховий ринок розвиватиметься за такими основними напрямами:

- удосконалення правових засад захисту прав споживачів страхових послуг;

- сприяння розвитку довгострокового страхування життя, участі страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та врегулювання діяльності страховиків у сфері обов’язкового медичного страхування;

- підвищення рівня капіталізації страховиків, їх фінансової надійності та платоспроможності, зміцнення національного перестрахового ринку;

- забезпечення захисту національних інтересів на страховому ринку;

- удосконалення податкового законодавства щодо страхування;

Інжиніринг - комплекс інженерно-консультаційних послуг комерційного характеру з підготовки і забезпечення безпосередньо процесу виробництва, обслуговування споруд, експлуатації господарських об'єктів і реалізації продукції. Інжиніринг охоплює всі етапи інноваційного циклу.

Інвестиційна діяльність - в широкому сенсі - сукупна діяльність щодо вкладення грошових коштів і інших цінностей в проекти, а також забезпечення віддачі вкладень. Інвестиційна діяльність - у вузькому сенсі - покупка/продаж довгострокових активів і інших об'єктів інвестування, що не є грошовими еквівалентами.

Види інвестицій - іноземні, державні, приватні, виробничі, інтелектуальні, контролюючі, неконтролюючі і т.п.

Альтернативні інвестиції - інвестиції в предмети мистецтва, цінності, нумізматику або антикваріат.

Банківські інвестиції - вкладення банківських ресурсів на тривалий термін у високодоходні цінні папери. При цьому досягається розосередження вкладень і отримання додаткового прибутку.

За оцінками фахівців, Близький і Середній Схід знаходиться напередодні економічного стрибка і через деякий час у регіоні може з'явитися декілька нових "азійських тигрів", а сам Близькосхідний регіон розвиватиметься найшвидшими темпами у світі. Вже сьогодні спостерігаються вражаючі темпи економічного зростання на основі самих передових досягнень науки й високих технологій в арабських країнах Перської затоки. За оцінками самміту Світового економічного форуму з питань Близького Сходу, який відбувся 18-20 травня 2007 р. в Йорданії, протягом останніх п’яти років ВНП у країнах Перської затоки подвоївся. Це означає, що окрім Китаю та Індії, регіон Перської затоки характеризується найбільш швидкими темпами економічного зростання. За прогнозами аналітиків, через 10 років економіка країн Перської затоки увійде до першої десятки найбільш розвинутих світових економік.

Арабські країни, в першу чергу країни Перської затоки, перетворюються також на один з провідних фінансових центрів світу. На сьогодні, лише в країнах Перської затоки акумулювалось близько 4 трлн. 100 млрд. дол. США фінансових резервів.

Все більшої ваги та розповсюдження набуває ісламський фінансовий капітал. За оцінками провідної британської консалтингової фірми "Оксфорд Бізнес Груп" капітал ісламських банків зростає останнім часом щорічно на 23%. На сьогодні активно діють більше 300 ісламських банків та відділень ісламських банків, які здійснюють операції відповідно до вимог шаріату із загальним капіталом понад 500 млрд. дол. США, причому ареал їхньої активності розповсюджується в США, Західній Європі, Азійсько-Тихоокеанському регіоні, Росії та країнах СНД.

До реальної конкуренції на українському ринку банківських послуг пройде ще не менше 5 років. Двозначні ставки на кредити, високий попит на кредити з боку підприємств і фізичних осіб, вузька пропозиція стандартних банківських послуг, рівень проникнення банків в економіку країни, величезний розмір готівки (з урахуванням тіньових доларів), що обертається поза фінансовою системою, - все це стимулює активне зростання українських банків.

Прибутковість українських банків зараз все ще нижча, ніж на набагато більш конкурентних західних ринках. Природно, при цьому на перші місця виходять банківські технології, якими вже володіють іноземні банки.

Останніми роками активізувався інтерес іноземних банків до українських. У січні 2006 року російський "Внешторгбанк" придбав 98% акцій АКБ "Мрія". У лютому 2006 року один з найбільших європейських банків - італійський "Banca Intesa" - підписав угоду про покупку 85,42% акцій "Укрсоцбанку". У 2007 р. "BNP Paribas" (Франція) оголосив про закриття операції з придбання 51% акцій АКИБ "Укрсиббанк", а угорський "OTP Bank" завершив операцію покупки 100% акцій "Райффайзенбанк Україна", українського підрозділу австрійського "Raiffeisen International".

В цілому, за даними НБУ, на 1 лютого 2007 р. в Україні зареєстровано 193 банки, з яких діяв 171. В стані ліквідації знаходяться 19 банків, з них 16 ліквідовуються за рішенням НБУ, 3 - за рішенням господарських судів. До складу АУБ входять 5 банківських союзів, Міжнародний інститут фінансів, Українська міжбанківська валютна біржа.

Загальний об'єм коштів громадян, розміщених на депозитах в українських банках, на 1 вересня 2006 року склав 67,7 мільярда гривень, з початку року депозитний портфель фізичних осіб виріс на 22,7%.

За станом на 1 вересня 2006 року найбільший об'єм внесків громадян привернули Приватбанк (9,6 млрд. рн..), банк "Аваль" (6,6 млрд. грн.) і "Промінвестбанк" (4,6 млрд. грн.). ці кошти частково можна було б залучити до інвестування в інноваційну діяльність.

Частка іноземного капіталу в сукупному зареєстрованому статутному капіталі українських банків за підсумками січня 2007 року скоротилася до 27,3% з 27,6% на початок року, повідомляє прес-центр Нацбанку України (НБУ).

Згідно повідомленню, кількість банків з іноземним капіталом за підсумками першого місяця 2007 року не змінилася: до 1 лютого в країні діяло 35 банків за участю іноземного капіталу, зокрема 13 кредитно-фінансових установ з 100%-м іноземним капіталом.

Після тривалого застою на іпотечному ринку фінансисти стали фіксувати підвищений попит населення на кредити для купівлі житла - передбачається збільшення об'ємів іпотеки до кінця 2006 року, щонайменше, на 55-60%. Великий попит має кредит на ремонт і впорядкування житла терміном до 15 років, а також споживчий кредит під заставу нерухомості до 10 років.

Останнім часом найбільш поширеним став механізм перекредитування: клієнту дають можливість перевести свій кредит з однієї фінансової установи до іншої, яка пропонує вигідніші умови. Фінансисти припускають і зміну самих кредитних умов. Основною перепоною, стримуючою людей під час купівлі житла в кредит, є не стільки відсоткова ставка за кредитом, скільки первинний внесок. Відкласти 15-20% від вартості квартири вдається небагатьом, тому вважається вельми перспективним зниження вимог до первинного внеску.

Водночас банкіри збираються розвивати нові схеми кредитування. Після того, як деякі банки постраждали через афери будівельних компаній ("Еліта-Центр" і їй подібні), вони стали викупати квартири, що кредитувалися. Схема роботи досить проста: банк через споріднені компанії набуває нерухомості у забудовника (причому не просто окремі квартири, а цілі будинки), після чого він вже може продавати їх в кредит (заробляючи не тільки на фінансових операціях, але і на перепродажі житла, яке постійно дорожчає). При цьому, фактичним продажем займається не сам банк, а компанія, що знаходиться з ним у споріднених відносинах.

Найближчими роками об'єми видачі іпотечних кредитів в регіонах України будуть зростати. Вже сьогодні значна частина іпотечних кредитів, що видаються українськими банками, доводиться на регіони України, тоді як раніше основну частку в іпотечному портфелі банків складали кредити, надані жителям столиці.

В іпотечному портфелі банків купівля квартир на вторинному ринку превалює над заміською нерухомістю і землею. "Розвивається іпотечне кредитування на первинному ринку столиці, яке затихло на початку року, але зараз знову вийшло на нормальні об'єми. Що стосується видачі кредитів на купівлю заміської нерухомості і земельних ділянок, то цим займається небагато банків".

У той же час, в перспективі число банків, що надають іпотечні кредити на придбання земельних ділянок, буде рости. Цьому сприятиме нарощування темпів коттеджного будівництва, крім того, протягом найближчих 2-х років банки почнуть працювати за поширеною на Заході схемою, коли клієнтові відкривається траншевая кредитна лінія, і він за рахунок першого транша купує землю, а на подальшу суму будує будинок.

За даними компанії "Простобанк Консалтинг", процентні ставки по іпотечному кредитуванню складають в українських банках від 9,5% до 15% для кредитів в доларах і від 14% до 20% для кредитів в гривні.

За останній час суттєво зросли показники орендних ставок на квартири. Один з чинників, сприяючих подальшому дорожчанню оренди квартир, - підвищений інтерес з боку потенційних квартиронаймачів. Середня вартість оренди малогабаритних квартир майже у всіх регіонах перевищує середньомісячний статистичний рівень зарплати. Однокімнатна квартира в не найпрестижнішому Деснянському районі Києва, яку на початку червня 2006 р. пропонували за 240 доларів в місяць, в жовтні здавалася в довгострокову оренду за 320 доларів. У Києві кожна друга квартира знімається студентами.

Приблизно на цьому ж рівні тримається зростання орендних ставок в регіональних мегаполісах з розвиненою системою вищих учбових закладів. У Донецьку щомісячне зростання вартості оренди малогабаритного житла складає 5%. Основна причина в тому, що люди продовжують шукати житлоплощу для оренди, а квартир в місті - дефіцит. Аналогічні тенденції фіксують і харківські ріелтори.

Грошові умови оренди міняються (у бік збільшення). Простоюючих квартир практично немає не тільки в столиці, але і в багатьох обласних центрах України. Середні показники у великих українських містах тримаються приблизно на одному рівні. Щоб орендувати однокімнатну квартиру в Донецьку або Одесі, необхідно в середньому 250-300 доларів в місяць залежно від престижності району і стану самої квартири. За 350 доларів здають вже добре обставлену однокімнатну квартиру з євроремонтом і новою сантехнікою, а за 200 доларів пропонують скромніший варіант на околицях. Елітні однокімнатні апартаменти здаються щомісячно за 700-1500 доларів. У Харкові зняти "середню" однокімнатну квартиру можна за 210-220 доларів. Мінімальні щомісячні ставки оренди зафіксовані на рівні 140 доларів. Основна частина пропозицій виставляється за плату, що не перевищує 300 доларів в місяць.

Дніпропетровські ріелтори пропонують малогабаритні квартири для довгострокового найму в середньому за 200-250 доларів в місяць. В цілому розкид цін на квартири эконом-сегмента в Дніпропетровську - від 150 до 350 доларів. Однокімнатні квартири тут поступаються за популярностю двокімнатним. Малоактуальна довгострокова оренда однокімнатних квартир і для Львова: зараз в місті користуються попитом в основному двох- трикімнатні квартири. Малогабаритне житло для тривалого перебування шукають рідко. Його орендна вартість на околицях міста Льва складає 140-180 доларів в місяць, ближче до центру - 200 доларів, в престижних центральних районах - 250-300 доларів.

Оренда квартир подобово сприймається як найбільш прибутковий сегмент бізнесу. Короткострокова оренда перетворилася на окремий вид бізнесу не тільки в курортних містах. У столиці і регіональних мегаполісах добове житло, що розміщується в основному в центрі, позиціонується як вигідна альтернатива готелям. Рівень сервісу вже досяг готельного: ліжко, рушники, побутова техніка - все передбачено. Плюс - можливість самостійного приготування пищи. У регіонах середня вартість квартир подобово складає 30-45 доларів в центральних районах, 20-30 доларів - віддалік. У Києві: в середньому 50-70 доларів за добу в престижних апартаментах в центрі міста і 30-50 доларів - на периферії.

Венчурні операції - операції, пов'язані з кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок і винаходів. Венчурні операції характеризуються підвищеним ступенем ризику.

Інноваційна діяльність - діяльність, направлена на комерціалізацію накопичених знань, технологій і устаткування. Результатом інноваційної діяльності є нові або додаткові товари/послуги або товари/послуги з новими якостями.

Інноваційний потенціал - сукупність різних видів ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності.

Інноваційний потенціалвключає:

- науково-дослідні, проектно-конструкторскі, технологічні організації;

- експериментальні виробництва;

- дослідні полігони;

- учбові заклади;

- персонал і технічні засоби цих організацій.

Інноваційний товар - товар, що задовольняє нові потреби або існуючі потреби принципово новим способом. Інноваційні товари є принципово новими для виробників і для споживачів.

Сучасний стан інноваційної діяльності малого підприємництва. Станом на 01.10.2005 р. в економіці України функціонувало 277,0 тис. малих підприємств (без сільськогосподарських та банків), що на 3,1% більше порівняно з початком 2005 р. Протягом 2000-2005 рр. динаміка обсягів реалізованої малими підприємствами продукції має тенденцію до зростання, проте їх частка у загальних обсягах реалізації продукції по національній економіці скорочується. Це свідчить про випереджаюче зростання обсягів торгівлі, яку здійснює середній та великий бізнес.

Проблема залучення малих підприємств до інноваційної діяльності в Україні залишається невирішеною. За даними офіційної статистики, ступінь поширення інноваційних процесів у вітчизняному малому підприємництві помітно відстає від аналогічного показника у вітчизняній економіці в цілому та у малому підприємництві розвинених країн світу.

Так, в середньому по Україні лише близько 6% малих промислових підприємств інноваційно активні, при цьому аналогічний показник в Україні для середніх підприємств складає 16%, для великих - 40%, а для малих підприємств, (в Німеччини, - понад 60%).

Специфічну інфраструктуру інноваційної підприємницької діяльності складають Українська державна інноваційна компанія; 7 фондів венчурного капіталу та прямих інвестицій; Інноваційна палата України; 3 інноваційні центри; 14 технологічних парків, у тому числі 8 технопарків, створених відповідно до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків". Поряд з цим, великі надії покладаються на реалізацію Національної програми інформатизації України на 2001-2006 рр. та проекту "Україна - розвиток через Інтернет", що спроможні створити умови для прориву у сфері широкомасштабного забезпечення учасників інноваційного процесу інформаційно-консультативними ресурсами, швидкої підготовки та підвищення кваліфікації кадрів "критичних" економічних і технічних спеціальностей за схемами масового дистанційного навчання, а також поширення використання технологій інтернет-інкубації інноваційних проектів тощо.

Значною інституційною проблемою економіки України є відсутність умов для інтеграції малого підприємництва у процеси інноваційного розвитку регіональних та національної економічних систем. Це зумовлює заблокованість доступу малих інноваційних фірм, з одного боку, до економічних ресурсів, з іншого - до ринків збуту.

З метою активізації інноваційної діяльності науково-дослідницького малого підприємництва необхідно:

- створити спеціалізовану Національну лізингову компанію, спрямовану виключно на сектор малого підприємництва. Головну увагу слід зосередити на оновленні основних фондів малих інноваційно-впроваджувальних підприємств та зміцненні експериментальної бази для проведення прикладних досліджень;

- започаткувати систему державних замовлень на виконання науково-технологічних розробок суб'єктами малого підприємництва;

- забезпечити посередництво між секторами великого, середнього і малого підприємництва. Проводити кон'юнктурні дослідження ринкового попиту на науково-технічну та інноваційну продукцію; виявити та систематизувати потреби великих і середніх підприємств у виконанні на замовлення робіт по розробці та впровадженні інновацій; забезпечити доступ малих підприємств до інформації про попит на інноваційні розробки; розробити механізми взаємовигідних коопераційних зв'язків великого, середнього та малого бізнесу в інноваційній сфері.

З метою активізації інноваційної діяльності прошарку інноваційно-орієнтованого малого підприємництва необхідно:

- розробити програму створення регіональних ринків інтелектуальної власності, в якій, зокрема, передбачити механізми передачі технологій та захисту прав інтелектуальної власності у сфері малого підприємництва, сприяння комерційному використанню результатів інтелектуальної діяльності, стимулювання розвитку інноваційних ідей та впровадження їх у виробничі процеси на великих підприємствах;

- сформувати електронну біржу інновацій, а саме, створити базу даних про інвестиційно привабливі інноваційно-орієнтовані малі підприємства, розвивати регіональні Інтернет-портали інноваційного підприємництва у напрямку популяризації та рекламування інноваційних проектів малого підприємництва, надавати допомогу у підготовці бізнес-планів та інвестиційних проектів малих підприємств в інноваційній сфері;

- розглянути можливість створення Венчурного інноваційного фонду України за участю коштів державного бюджету, що має виконувати функцію каталізатора створення регіональних венчурних фондів за участю вітчизняного та іноземного капіталу.

Реалізація зазначених заходів не лише сприятиме розвитку інноваційної діяльності суб'єктів малого підприємництва, а й створить підґрунтя для формування інтелектуальної економіки, зміцнить конкурентні переваги вітчизняного бізнесу та прискорить формуванню на цій основі повноцінного середнього класу в Україні.

Інформаційний ринок - система економічних, правових і організаційних відносин щодо торгівлі інформаційними технологіями, інформаційними продуктами і послугами.

Інформаційний простір - сукупність банків і баз даних, технологій їх супроводу і використання, інформаційних телекомунікаційних систем, що функціонують на основі загальних принципів і забезпечують:
інформаційна взаємодія організацій і громадян; задоволення їх інформаційних потреб.