Виправданість: допустиме втручання у право на власність

14. Виявивши втручання у право на власність за одним із трьох положень статті 1 Першого протоколу, необхідно з'ясувати, чи може держава виправдати таке втручання. Якщо такі дії можуть бути виправдані (обов'язок доведення покладається на державу), то слід вважати, що порушення статті 1 Протоколу не відбулося.

15. Втручання у право на власність може бути виправданим, якщо воно переслідує легітимну мету в громадських чи загальних інтересах12.

16. Але самої легітимної мети недостатньо для виправдання втручання. Таке втручання має також бути «пропорційним». У справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) (див. вище) Суд встановив важливий принцип, що стосується виправданості такого втручання: «...Суд повинен визначити, чи було забезпечено справедливий баланс між вимогами щодо загальних інтересів громади і вимогами щодо захисту основних прав особи... Пошуки цього балансу притаманні Конвенції в цілому і'відображені в структурі статті 1[Першого протоколу] (п. 69) (курсив asm.).

Застосовуючи цей критерій, Суд встановив, що в даній справі справедливий баланс було порушено. У своїх пізніших рішеннях Суд неодноразово наголошував ще на одному важливому принципі: «Поєднані таким чином, ці дві серії заходів створили ситуацію, що порушила справедливий баланс, який необхідно підтримувати між захистом права на власність і вимогою щодо загальних інтересів: на Спорронґа і Льоннрот було покладено особистий і надмірний обов'язок, який міг бути визнаний легітимним тільки тоді, коли б їм було надано можливість домагатися зменшення строків або компенсації. Однак на той час законодавство Швеції виключало ці можливості і другу з них виключає ще й досі» (п. 73) (курсив авт.).

17. Отже, необхідно враховувати, чи в разі втручання у право на власність забезпечується справедливий баланс між захистом права на власність і вимогою щодо загальних інтересів. Такий справедливий баланс не буде забезпечено, якщо на окремого власника покладається «особистий і надмірний обов'язок»13. Детальніше застосування цих критеріїв розглядається далі14.

18. До обмеження права на власність також застосовується вимога правової визначеності, або законності. Ця вимога чітко викладена в другому реченні частини першої статті 1 Першого протоколу, згідно з яким особа може бути позбавлена власності тільки «на умовах, передбачених законом». Але принцип правової визначеності притаманний Конвенції в цілому і має дотримуватися незалежно від того, яке з трьох положень, встановлених статтею 1, підлягає застосуванню.

19. Правова визначеність передбачає наявність і дотримання національних нормативно-правових положень, які належною мірою доступні, достатньо чіткі й відповідають основним концептуальним вимогам поняття «закон». Іншими сло-

__________________________________________________

12 «Джеймс проти Сполученого Королівства» (James v. the United Kingdom), A98 (1986), n. 46.

13 «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), A52 (1982), n. 73.

14 Див. п. 20 і далі.

вами, фраза «на умовах, передбачених законом» не зводиться тільки до відповідності [втручання] національному законодавству. Конвенція покликана забезпечувати ситуацію, за якої і саме національне законодавство відповідатиме основним вимогам «закону». Це передбачає наявність справедливої і належної процедури, за якої кожний конкретний захід має призначатися й виконуватися відповідним органом і не може бути свавільним15. Також мають існувати процедурні гарантії від зловживання державою своїми повноваженнями. Принцип правової визначеності розглядається далі16.

Запитання, які слід поставити

20. Як випливає зі сказаного, щоб вирішити, чи відбулося порушення права на власність, передбаченого статтею 1 Першого протоколу, слід поставити такі запитання:

1) Чи йдеться про право на власність або майно, як визначено змістом статті 1?

2) Чи мало місце втручання в це право на власність?

3) За яким із трьох положень статті 1 слід розглядати таке втручання?

4) Чи переслідує це втручання легітимну мету в суспільних або загальних інтересах?

5) Чи є таке втручання пропорційним? Тобто чи забезпечується при цьому справедливий баланс між вимогами щодо загальних інтересів суспільства і вимогами щодо захисту основних прав особи?

6) Чи відповідає таке втручання принципу правової визначеності, або законності?17

21. Якщо втручання у право на власність мало місце, то воно не буде несумісним з положеннями статті 1 Першого протоколу, якщо відповідь на будь-яке з четвертого по шосте запитання буде «ні».