Залізнична травма

Залізничною травмою називають механічні ушкодження, що заподіяні тілу людини частинами рухомого рейкового транспорту.

Залежно від умов та обставин події розрізняють п'ять осно­вних видів залізничної травми:

1) удар рухомим поїздом;

2) переїзд колесами;

3) падіння з рухомого потягу;

4) стискання вагонами;

5) травма всередині вагона при залізничних катастрофах.

Як правило, удар завдається передньою поверхнею електрово­за, тепловоза або головного вагона електропоїзда відразу по всіх час­тинах тіла (від гомілок до голови), що призводить до утворення ком­бінованих (поєднаних) важких ушкоджень. При цьому в ділянці ніг і таза нерідко виникають характерні "скидач-ушкодження" від уда­ру нижнім краєм і підніжкою скидача. Ці ушкодження дають можли­вість судити про напрямок удару і положення тіла на момент травми. При ударі поїздом, який рухався з великою швидкістю, тіло, зазвичай, відкидається далеко вбік, аж до узбіччя шляху і бандажної канавки.

Найбільш характерними для рейкової травми є переїзд колесами. Основний механізм травми при цьому - сильне стискання і розчавлення тканин у поєд­нанні з ножицеподібною розділяючою дією колісного гребеня (ре­борди), внаслідок чого відбувається відділення частин тіла або роз­ділення тіла на окремі частини.

Якщо в місці перекочування колеса шкіра не руйнується, то утворюється її ушкодження, що має назву смуга тиску та осаднення.Ці смуги утворюються як від дії поверхні колеса, що котиться, так і від головки рейки, допомагаючи встановлювати по­ложення тіла на нитці рейок. Залишки смуги завширшки до 2-3 см майже завжди добре помітні по краях розділення тіла.

Переїзд залізничним транспортом нерідко супроводжується во­лочінням тіла постраждалого по полотну, іноді тривалим, упродовж сотень метрів і навіть декількох кілометрів. Під час волочіння від ударів до шпал і тертя до баластного шару шляху виникають: обширне садно, подряпини і рани, в глибині яких, на шкірі та одязі скупчується багато змащувальних речовин і частинок баласту (пісок, гравій і т.п.). Іноді при цьому виникають обширні відшарування м'яких тканин або "спилювання" їх до кісток, відривання кінцівок, частко­ве або навіть повне зривання одягу з тіла. У таких випадках частини розчленованого трупа і деталі його одягу можуть бути виявлені на великому протязі залізничної колії.

Слід пам'ятати, що зустрічаються випадки симуляції залізнич­ної травми, коли труп людини, померлої в інший спосіб (вогнепаль­на травма, удушення петлею, заподіяння колото-різаних ушкоджень, отруєння та ін.) підкидається на залізничні колії. Ушкодження також можуть бути заподіяні в рухомому потязі, після чого жертву на ходу можуть викинути з вагона.

Хоча випадки симуляції залізничної травми зустрічаються рідко, про них слід пам'ятати і при огляді місця події шукати на трупі можливі ушкодження іншого характеру, не пов'язані із залізничною травмою. Якщо мертве тіло було покладене на рейки через декілька годин після смерті, на ушкодженнях від залізничного транспорту будуть відсутні ознаки прижиттєвості.

Особливості огляду місця події і трупа. Огляд місця залізничної події, так само як і місця ДТП, по­винен включати:

1) огляд трупа;

2) огляд ділянки залізничної колії;

3) огляд залізничного транспорту, що брав участь у події.

Проте в тих випадках, коли положення трупа заважає руху, пра­цівники залізниці прибирають його з місця первинного розташуван­ня до прибуття учасників огляду. Якщо подія відбулася на території залізничної станції, то труп може залишатися в медпункті вокзалу, куди його нерідко переносять. Якщо людина потрапила під потяг на залізничному перегоні, то труп його часто на цьому ж потягу достав­ляється на найближчу станцію. У таких випадках слідчий встанов­лює місце первинного положення трупа і його позу на підставі свід­чень очевидців, бажано безпосередньо на місці події.

Залізничний транспорт рідко вдається оглянути на місці події, оскільки потяг продовжує рух відповідно до графіка. За необхіднос­ті, він може бути оглянутий за сотні й навіть тисячі кілометрів від місця події.

Труп може бути на залізничних коліях у межах станції, на пере­гоні, в районі переїзду через залізницю та інших місцях. При огляді трупа вказується, на якій ділянці шляху він розташований, на якому кілометрі, поблизу від яких дорожніх споруд, як лежить щодо рейкових ниток: у колії між рейками; на рейці (котрій); на брівці; під на­хилом тощо.

Якщо труп лежить на рейці, то вказується, якою частиною тіла, на череві чи спині, перпендикулярно або під кутом, куди оберне­на голова (всередину колії, назовні, між коліями), куди направлені ноги. При виявленні трупа під залізничним транспортом указують, під яким вагоном він лежить, під якою колісною парою (або на якій відстані від конкретної колісної пари).

У випадках розчленування трупа вказують: які части­ни тіла виявлені, на яких місцях залізничної колії вони розташовані, відстань між ними. Якщо на невеликому відрізку шляху знайдені не всі частини тіла, то слід оглянути залізничну колію впродовж де­кількох кілометрів по напрямку руху потягу. Описані випадки знахо­дження частин трупа на відстані до 100 км від місця події.

Положення трупа та його частин фотографується і заноситься на план-схему (складає слідчий).

При описі одягуслід звернути увагу на його пошкодження і за­бруднення, характерні для залізничної травми: забруднення змащувальними речовинами, антисептиками, занурення частинок баластного шару шляху, "складчасте згладжування", наявність на одязі смуг тиску, смугоподібних ділянок руйнації.

Ушкодження на трупі описують за прийнятою схемою. Слід вказати забруднення змащувальними речовинами, частинками баласту країв і дна ушкоджень, а також шкіри, їх колір.

Пам'ятаючи про можливість симуляції залізничної травми, не­обхідно серед ушкоджень, заподіяних у процесі залізничної події, шукати ушкодження іншого характеру (колото-різані, вогнепаль­ні рани, странгуляційну борозну та ін.), хоча остаточна оцінка цих ушкоджень проводиться в ході судово-медичної експертизи трупа.

Визначення прижиттєвості залізничної травми при огляді трупа на місці його виявлення затруднене. Про прижиттєвість говорить велике скупчення крові у вигляді калюжі або просочення баласту, грунту на значну глибину, виявлення слідів артеріальної кровотечі. У таких ви­падках місце виявлення великої кількості крові є і місцем події. Проте нерідко на місці залізничної події слідів крові дуже небагато, незважа­ючи на обширні ушкодження, що є на трупі. Це пояснюється масив­ним розтрощуванням тканин, швидким падінням артеріального тиску і швидким настанням смерті потерпілого. При цьому колір смуг тиску та осаднення, їх щільність на дотик повинні бути вказані у протоколі.

При огляді ділянки залізничної колії можуть бути виявлені слі­ди волочіння тіла. Про це говорить виявлення на деякому протязі в колії і поза нею слідів крові, відокремлених частин тіла, дрібних об­ривків м'яких тканин, відламків кісток, частинок речовини головно­го мозку, кишок, частин одягу, а також слідів обтирання верхніх по­верхонь шпал і баластного шару шляху.

Огляд залізничного транспорту (електровозів, тепловозів, ваго­нів) дає можливість виявити на них речові докази їх участі в заліз­ничній події. При переїзді через тіло на частинах транспорту, розта­шованих нижче за раму (на колесах, пружинах), на самій рамі, іноді на ударно-тягових пристроях можна виявити сліди крові, волосся, частинки м'яких тканин, обривки одягу, які повинні бути описані й сфотографовані. У зимовий час ці об'єкти примерзають до час­тин транспорту і можуть у такому вигляді зберігатися тривалий час. Замерзлі на металевих частинах плями крові можуть мати білий ко­лір за рахунок утворення на їх поверхні шару інія.

При ударі рухомим потягом на передній або передньобічній по­верхні локомотива можуть бути виявлені стерті накладення пилу та бру­ду, пошкодження фарби, сліди крові, прилипле волосся, частинки мозко­вої речовини, одяг. Необхідно виміряти висоту розташування цих слідів.

У разі необхідності об’єкти біологічного походження (слі­ди крові, волосся, частинки мозкової речовини, м'яких тканин, дріб­ні відламки кісток і т.п.), виявлені на ділянці залізничного полотна, шляхових спорудах, на частинах локомотива і вагонів, вилучають за звичайними правилами. На пакетах, куди вони поміщаються, пови­нно бути вказане точне місце, з якого узятий той чи інший об'єкт.

Основні питання, що вирішуються судово-медичною експертизою при залізничній травмі:

1) Які ушкодження виявлені на трупі?

2) Чи всі ушкодження утворилися від дії частин залізничного
транспорту чи на трупі є ушкодження іншого походження?

3) Чи характерні ушкодження для залізничної травми?

4) Чи є на трупі ушкодження від удару частинами рухомого залізничного транспорту? У яку частину тіла, на якій висоті і в якому напрямку завданий первинний удар?

5) Чи є ушкодження від переїзду? По якій частині тіла, в якому напрямку перекотилися колеса потягу? Скільки разів тіло піддава­лося переїзду?

6) У якому положенні щодо транспорту перебував потерпілий у момент травми?

7) Чи всі частини розчленованого трупа доставлені на експертизу? Чи одному трупу вони належать?

8) Чи відбувалося волочіння тіла?

9) Яка послідовність спричинення ушкоджень?

10) Чи всі ушкодження на трупі є прижиттєвими?

§ 3. Авіаційна травма

Авіаційною травмою називають ушкодження, що виникають у членів екіпажу, пасажирів та інших осіб у процесі експлуатації й обслуговування літаків. Найчастіше такі ушкодження виникають в осіб, що перебувають усередині літака, при падінні його на землю.

Залежно від умов та обставин події авіаційну травму поді­ляють на наступні види:

1) травма всередині літака під час польоту;

2) травма при покиданні літака у польоті;

3) травма всередині літака при падінні його на землю;

4) травма всередині літака, що стоїть на землі;

5) травма осіб, що перебувають на землі поза літаком.

Характер і тяжкість травми усередині літака при падінні його на землю залежать, в основному, від висоти, швидкості і кута падін­ня, а також від того, чи супроводжувався удар літака до землі вибу­хом і пожежею.

У момент зіткнення літака із землею ушкодження у членів екі­пажу і пасажирів утворюються від ударів до частин кабіни і салону та подальшого стиснення окремих ділянок або всього тіла частинами конструкції літака, що зазнали руйнації. При цьому виникають обширні грубі механічні ушкодження, аж до руйнації всього тіла, з відривом окремих його частин (кінцівок, голови), розтином порож­нин, руйнацією та викидом назовні внутрішніх органів.

Якщо удар літака до землі супроводжується вибухом і пожежею, то тіла потерпілих, зазвичай, повністю знищуються. Уламки літака й окремі частини тіл загиблих можуть бути розкидані на місцевості в радіусі до 500 м. При цьому на місці події знаходять окремі клапті шкіри без осаднення країв, відламки кісток (частини хребта, епіфізи кісток), кисті, стопи, обривки м'язів, іноді шматочки внутрішніх органів. Ці рештки, зазвичай, сильно забруднені землею, паливно-мастильними матеріалами, а нерідко й обвуглені, якщо були у вогнищі пожежі.

У тих випадках, коли вибух літака відбувається у повітрі під час польоту, його уламки, тіла й останки загиблих бувають розкидані на великій площі, займаючи до 10 км².

При огляді трупів і рештокна місці події слід шукати первин­ні ушкодження, що виникають у пілота та інших членів екіпажу від ударів до деталей керування і предметів інтер'єру кабіни (рукоятки штурвалу, бічну стінку кабіни, педалі управління і т.п.) ще до зруй­нування літака.

Наявність цих ушкоджень допомагає встановлювати стан чле­нів екіпажу, їх місце розташування в кабіні, позу, характер робочих операцій у момент зіткнення літака із землею.

Первинні ушкодження виникають:

1) від співударяння до дошки приладів - на обличчі пілота;

2) від дії рукояток штурвалу - на кистях рук;

3) удар до крісла супроводжується ушкодженнями на бічних по­верхнях грудей;

4) від дії педалей виникають ушкодження м 'яких тканин і кісток стоп, на підошвах взуття можуть утворитися відбитки рельєфу педалі.

Передача енергії удару по осі кінцівок призводить до утворення вбитих переломів довгих трубчастих кісток. У результаті значного зсуву відламків по осі кінцівки вони розривають шкіру і далеко ви­ступають з утворених ними рваних ран.

При ударі літака до землі під невеликим кутом (наприклад, при спробі зробити посадку) виникають ушкодження, в основному, пов'язані з дією не ударних, а інерційних сил, - обширні рвані рани, а іноді відриви голови і кінцівок від тулуба, фіксованого ременями, або майже повне розділення тулуба на рівні ременів.

Травма всередині літака, що стоїть на землі, може виникнути при зіткненні літаків, що переміщаються по аеродрому, або літака і рухомого автомобіля, при вибуху і пожежі на борту.

Травма осіб, що перебувають на землі поза літаком, може бути заподіяна лопастями гвинта, що обертається, переднім краєм крила і колесами шасі літака під час його руху, струменем розпече­них газів або при засмоктуванні тіла у повітрозабірник працюючого реактивного двигуна.

При диверсійних актах,здійснених на борту літака, на тілах загиблих можна виявити вогнепальні кульові рани, скалкові пора­нення, іноді колото-різані рани.

На місці падіння багатомісного літака залишається велика кіль­кість трупів або решток загиблих, нерідко розкиданих по значній території. Тому огляд такого місця події проводить не один, а спеці­альна група слідчих, на допомогу котрій формується група лікарів-фахівців у галузі судової та авіаційної медицини.

Після загального огляду місця авіаційної катастрофи, який прово­дить старший групи слідчих, визначаються межі місцевості, що підля­гає огляду, складається його план-схема. Якщо ця територія достатньо обширна, то вона ділиться на ділянки, квадрати, сектори, огляд яких доручається окремим членам групи слідчих та експертів.

У ході огляду визначається точне місцеположення і взаєморозташування всіх виявлених об'єктів (уламків літака, трупів або їх останків, одягу та ін.), яке зазначається на плані. При знаходженні окремих частин тіл загиблих лікар повинен визначити їх анатомічну назву, постаратися виявити й описати які-небудь особливості будови, що можуть допомогти у подальшому при встановленні особи; вказати, на яких поверхнях цих частин визначаються сліди дії полум'я (обвуглювання). Там само, на місці виявлення, всі знайдені об'єкти маркують (нумерують) і поміщають в окремі ємності (ящики, пакети і т.п.), в яких потім і доставляють у морг для судово-медичної експертизи. Відповідний номер, привласнений виявленому об'єкту, переноситься і на план місця події.

Категорично заборонено вилучення документів, цінностей та інших предметів з останків трупів, оскільки вони надалі іс­тотно допомагають при ідентифікації.

Якщо на місці події є дерева, то вони також підлягають огляду, бо нерідко окремі уламки літака, трупи або їх частини можуть бути виявлені на гілках дерев.

На кистях і стопах, знайдених на місці події, слід шукати ознаки первинних ушкоджень, які підлягають докладному опису. За числом кистей або стоп можна визначити мінімальну кількість загиблих.

Нерозчленовані трупиоглядають та описують за звичайними правилами. Якщо особа їх не встановлена, їм також присвоюють чер­говий номер. На таких трупах повинні бути детально описані труп­ні зміни, а при нагоді, визначені і суправітальні реакції, ступінь вираженості яких дозволяє орієнтовно визначити час настання смерті.

При маніпуляціях з трупами та їх останками слід проявляти обережність, оскільки в них можуть бути занурені гострі скалки ме­талу, скла, якими легко поранити руки.

При катастрофах легких спортивних, вантажних і т.п. літаків на місці їх падіння знаходять тільки трупи пілота та інших членів екіпажу. У таких випадках необхідно точно зафіксувати положення кожного трупа в кабіні літака або серед його уламків щодо приладів і деталей управління, інших частин інтер'єру кабіни, один до одного.

Детально оглядають та описують одяг, спеціальне споряджен­ня, захисні шоломи, кисневу апаратуру, стан замків крісел, наявність парашутів.

Пожежа літака призводить до того, що у результаті тривалої дії полум'я м'які тканини і розташовані близько під шкірою кіст­ки нерідко згорають повністю, внаслідок чого розкриваються вели­кі порожнини (черевна, плевральні, черепа), оголюються суглоби, поверхня тіла обвуглюється, покривається кіптявою, ущільнення м'язів супроводжується згинанням кінцівок у суглобах, і труп вияв­ляється в позі боксера або фехтувальника.

При опіках із накладеннями кіптяви слід вказати, чи вони є суцільні, чи відсутні у ділянці складок довкола очей "гусячі лапки" (ознака Пухнаревича), а також в інших складках особи, що свідчить про прижиттєве потрапляння у вогнище пожежі. Вказується, чи немає кіптяви та інших сторонніх нашарувань на внутрішніх поверхнях канти або її уламках.

Розташування, форма і розміри слідів крові на деталях кабіни, на одязі пілота дозволяють отримати уявлення про положення тіла у мо­мент травми та механізм утворення первинних ушкоджень. Защемлення тканин тіла у деформованих частинах салону дозволяє визначити, яка ді­лянка тіла пілота була у контакті з певними деталями (частинами) літака.

Іноді на зовнішній поверхні уламків літака вдається виявити сліди крові, частинки тіла і пір'я птахів.

При огляді літака слід дотримуватися максимальної обережності. Навіть після того, як пожежа погашена, пальне, що витікало, може зайнятися знову; у задимленій кабіні або салоні можна отруїтися високотоксичними газами, які утворюються при горінні синтетичних матеріалів. Від пожежі метал (дюралюміній)стає крихким і людина в кабіні чи салоні може провалитися через підлогу або бути придавленою.

Вибух літака при ударі його до землі, зазвичай, призводить до повної руйнації тіл членів екіпажу і пасажирів. Виявлені в таких ви­падках на місці події дрібні об'єкти біологічного походження (клапті шкіри, уламки кісток, частинки внутрішніх органів і т.п.) є речовими доказами і підлягають вилученню.

Встановити стан здоров'я пілота може допомогти гістологічне дослідження внутрішніх органів - серця, головного мозку, печінки, жовчного міхура, нирок та ін.

При повній руйнації тіл, зазвичай, не вдається отримати кров для дослідження її на вміст етилового спирту і карбоксигемоглобіну. У таких випадках беруть м'язову тканину з глибоких шарів, що не піддавалися безпосередній дії полум'я, в кількості не менше 300г для кожного дослідження. Просочення останків гасом не перешкоджає визначенню в них етанолу і карбоксигемоглобіну. Зазвичай, м'язи для судово-токсикологічного досліджен­ня забирає судово-медичний експерт при експертизі трупів та їх останків у морзі. Проте при необхідності отримання термінового ре­зультату, їх можна узяти на місці події в чисту скляну банку і термі­ново направити в судово-токсикологічну лабораторію.

Для вирішення питання про положення, позу пілота і характер його дій у момент зіткнення літака із землею необхідно уважно досліджувати виявлені на місці події кисті і стопи, а також рукавички і взуття. Ці об'єкти, після їх маркування і детального опису в протоко­лі, направляють на судово-медичну експертизу в окремих пакетах.

Уламки літака, на яких є сліди крові або в яких затиснуті частин­ки тканин тіла, також підлягають вилученню. Плями крові, частин­ки біологічного походження (після їх висушування на повітрі) слід прикрити чистою поліетиленовою плівкою або папером, краї якого закріплюються липкою стрічкою. Якщо уламки великих розмірів, то з них випилюють ділянки з біологічними об'єктами. Зішкрябувати плями крові не рекомендується, оскільки при цьому втрачаються форма плям та їх взаємне розташування на об'єкті.

Основні питання, які підлягають вирішенню судово-медичною експертизою при авіаційній травмі:

1) Яким був стан здоров'я пілота та інших членів екіпажу пе­ред польотом? Чи не міг він погіршитись під час польоту?

2) Які ушкодження виявлені на трупах членів екіпажу, механізм їх утворення, від дії яких частин кабіни вони утворилися?

3) Яка послідовність утворення цих ушкоджень?

4) Чи є ці ушкодження прижиттєвими?

5) Чи перебували члени екіпажу за життя у вогнищі пожежі?

6) У якій позі були пілот та інші члени екіпажу у момент зіткнення літака із землею? Чи залишався пілот на своєму робочому місці і чи намагався він керувати літаком?

7) Чи виявлений у крові і тканинах загиблих етиловий спирт?

8) Яка причина смерті членів екіпажу, коли і як швидко вона настала?

9) Чи немає на трупах пілота та інших членів екіпажу вогнепальних або колото-різаних ран, а також інших ушкоджень, які не є авіаційною травмою?

10) Якому членові екіпажу, кому з пасажирів належать виявлені останки, предмети спорядження, одягу і взуття?

11) Чи немає на зовнішніх поверхнях уламків літака слідів крові? Якщо є, то яка її видова приналежність? Чи не є ця кров кров'ю птаха?