Поняття отрути, отруєнь, умови дії отрут

Отруєння, які є приводом для призначення судово-медичної експерти­зи, не такі вже й рідкісні. Вони можуть бути навмисними (з метою самогуб­ства, а інколи вбивства) і випадковими - у побуті, медичній практиці, в умовах виробництва та за інших обставин. Підозра на отруєння виникає при раптовій смерті, коли людина помирає несподівано для оточуючих, серед, здавалося б, повного чи майже повного здоров'я, нерідко після вживання їжі, води чи лікарської речовини. Отруєння може бути пов'язаним з непередбаченим смертельним наслідком якогось захворю­вання. Тому судово-медичнимекспертам іпрацівникам правоохороннихорганів доводиться займатися експертизами випадків отруєнь чи підозри на отруєння досить часто.

Сучасна токсикологія (вчення про отрути та їхню дію на організм) - це наука, яка розглядає отрути і отруєння з різних позицій. Вона поділяється на загальну і спеціальну. Перша визначає загальні зако­номірності токсичної дії окремих отрут і вишукує засоби лікування отруєнь, які ними викликаються. Сучасна токсикологія розділилась накілька відносно самостійних галузей: 1) судову, 2) промислову, 3) харчову і4) військову. Історично найбільш ранньою галуззютоксикології єсудоватоксикологія, яка вивчає отрути і отруєння в аспекті питань, які цікавлять в основному судово-слідчі органи. Судова токсикологія - великий розділ су­дової медицини, з якого вона фактично і почала свій розвиток.

Отрута – це така речовина, яка при попаданні в організм у мінімальній кількості та діючи хімічно або фізико-хімічно, при певних умовах викликає розлад здоровʼя або смерть.

Умови дії отрут різноманітні.

1. Умови, які залежать від самої отрути:

- доза (кількість) речовини. Одна і та ж хімічна речовина в одних дозах діє як ліки, в інших, вищих, може виявляти токсичну дію і викликати от­руєння і навіть смерть. Смертельна доза -це мінімальна кількість отруйної речовини, яка викликає смерть людини;

- розчинність. Речовини, які не розчиняються у соках організму, не викликають отруєнь. Наприклад, нерозчинна сіль НД2СІ2 (каломель) нешкідлива, а розчинна сіль НдСІ2 (сулема) є сильною отрутою. Сірчанокислий барій не є токсичною речовиною для організму, оскількивін не розчиняється в шлунковому соці;

- фізичний стан отрути. Швидше за все діють газоподібні речовини, то­му що вони всмоктуються безпосередньо в кров і у великих кількостях. При прийомі отрути через рот вона швидше діє тоді, коли прийнята в розчині, а не в твердому вигляді, оскільки в останньому випадку отрута діє після роз­чинення і всмоктування в шлунку;

- концентрація отрути. Так, соляна кислота в розведеному вигляді за­стосовується як ліки, та ж кількість концентрованої кислоти діє як отрута;

- речовини, з якими прийнята отрута. Одні речовини можуть посилюва­ти дію отрути (лужне середовище для миш'яку, кисле середовище — вино для ціаністих сполук ), інші — навпаки, послаблюють його дію (прийом су­леми з їжею, багатою на білки, чай і кава для алкалоїдів, наприклад морфій і т. ін.);

- тривалість зберігання отрут і ступінь їх збереження;

- швидкість всмоктування івиведення отрути.

2. Умови дії отрути, які залежать від організму:

- вік: грудні та маленькі діти дуже чутливі до опію, алкоголю і
відносно менш чутливі — до стрихніну;

- стан здоров'я: у людей виснажених, які хворіють на хронічні захворювання, гостріше і швидше виявляється дія отруйних речовин;

- вага: смертельна доза отрути прямо пропорційнавазі потерпілого;

- стать:у жіноку певніперіоди спостерігається підвищена чутливість
до дії отрут (менструація, вагітність);

- звикання донаркотиків, алкоголю і т. ін.На противагу звиканню
у деяких осіб спостерігається підвищена чутливість (ідіосинкразія), наприклад, доантибіотиків, йоду, новокаїну таінших речовин, які приймаються в лікувальних дозах;

- кумуляція отрути в організмі, тобто властивість накопичення (солі
важких металів, лікувальні препарати і т. ін.).

3. Умови, які залежать від шляхів введення отрути. Отруйні речовини можуть надходити до організму через рот, пряму кишку, шляхом вдихання, через шкіру, підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно, а також че ­ рез ранові таопікові поверхні, піхву, спинномозковий канал, сечовий міхур та іншими шляхами.

4. Умови дії отрути, які залежать від зовнішнього середовища. Висока температура і підвищенавологість повітря сприяють отруєнню окисом вуг­лецю і т. ін.Низька температура сприяє отруєнню алкоголем, оскільки при цьомувідбувається переохолодження організму і зниження його реактив­ності.

У медицині немає єдиної загальноприйнятоїкласифікації отрут. Судо­во-медичною практикою прийнята систематизація отрут, восновуякої по­кладена властивість отрут викликати різке ураження вділянці первинної їхньої дії (місцеві) чивиявляти токсичний ефект лише після їх всмоктування (резорбтивні). Виражену місцеву дію (подразнюючу, некротизуючу) мають безліч різних засвоїми властивостями речовин — їдкі кислоти ілуги, фенол і його похідні т. ін.Дія подібних їдких отрут може також супроводжуватись і рядом функціональних порушень.

Резорбтивні отрути залежно від клінічних і морфологічних проявів, які вони викликають, поділяються надеструктивні (характерні різко вира­жені морфологічні зміни у внутрішніх органах — сполуки ртуті, миш'яку), кров'яні (діють нагемоглобін крові — окис вуглецю та ін.)і функціональні (уражають переважно центральнунервову систему, викликають різкийрозлад функцій, але без грубих морфологічних порушень — стрихнін, морфій та ін.).При отруєнні такими сполуками на першому місці стоїть клінічна картина, яка викликана функціональними розладами. Місцева їх дія не маєістотного значення і неє визначальною в картині отруєння.

За походженням усі отруєння можна поділити навипадкові і навмисні, причому випадкові трапляються частіше. Випадкові отруєння бувають до­машніми, медичними і професійними. До випадкових домашніх отруєнь на­лежить більшість отруєнь. Вони відбуваються внаслідок необережного збе­рігання отруйних речовин і вживання їх дітьми, п'яними, з поспіху і т. ін.«Медичними» отруєннями називають отруєння речовинами, які вводяться медичним персоналом з лікувальною метою.

Отруєння інколи трапляються при самолікуванні чилікуванні знаха­рями.

Професійні отруєння трапляються дуже рідко, чому сприяють суворі норми з охорони праці й техніки безпеки, які передбачені законодавством.

Навмисні отруєння можуть кваліфікуватися як самогубство чи вбивст­во. При самогубствах частіше використовують доступні отрути, рідше — лікарські препарати. Вбивство через отруєння трапляється рідко. Із цією метою найчастіше використовуються сильнодіючі речовини, які не мають особливого запаху і смаку (сполуки миш'яку і т. ін.).