2015-10-16
722
Технологія машинобудування є вчення про технологічні процеси виготовлення машин потрібної якості та кількості у всановлені терміни із оптимальними витратами.
Для виготовлення будь-якої машинобудівної деталі необхідно розробити технологію (рис. 5.1), тобто вирішити складне багатоваріантне завдання – врахувати вихідні дані й умови, оцінити можливі техніко-економічні й соціальні параметри різноманітних рішень. Обсяг виробництва, традиції, рівень кваліфікації кадрів, стан устаткування – усе це впливає на раціональність ухваленого рішення. В одному випадку вигідною виявляється слюсарна обробка заготівок, в іншому – на токарному автоматі, у третьому – штампуванням. У різних умовах якісь етапи відсутні, якісь стають трудомісткими і складними, але “сума технологій” у машинобудуванні (рис. 5.2) зберігається для деталей найрізноманітнішого призначення, розмірів, властивостей матеріалів – зближаються технології виготовлення колінчатого вала для потужного двигуна судна і для легкового автомобіля, шестерен потужного редуктора і звичайних годинників, величезних труб і ободу велосипедного колеса. Змінюються верстати, інструменти, але головне залишається: переміщують частини об’єму заготовки (обробка тиском, виливання), або з заготовки знімають зайвий матеріал (обробка металів різанням).
|
|
|
 |
Рис. 5.1. Уява про сутність і розробку технологічних процесів
 |
Рис. 5.2. “Сума технологій” у машинобудуванні
або шлях від руди до машини
Будь-яка технологічна структура складається з одних і тих же елементів, тобто є спільність структури токарного або шліфувального верстата, преса й автомобіля (рис. 5.3). Розходження ж лише в рухах заготовки й інструмента, розмірі й характері докладання технологічного зусилля. Проте застосування різноманітних машин і технологій приводить до різних результатів. Різниця особливо помітна в заготівельному виробництві, а від якості, прогресивності заготовки істотно залежать усі наступні етапи обробки і навіть складання машин.
 |
Рис. 5.3. Універсальна структурна схема технологічної машини
