Третя сцена третьої дії. Офелія , Лаерт , Полоній

Вправу починають з кидання м’яча в образі.

Мета вправи: знайти взаємовідносини. Знайти вольові імпульси, «заряди» волі. Головні зауваження: не поспішати. Чи немає при прощанні присутності Духа? В чому сила Офе-лії? Можливо, кохання, – як сила Офелії? Стихія кохання?

Чому Гамлету не можна вірити? Тому що він одержимий незрозумілим для Лаерта Ду-хом. Оцінити, що Офелія вперше чує попередження про Гамлета. Лаерт уже попрощався,

повернувся з порогу, тому що не може не сказати того, що відчуває.Активна задача по від-ношенню до Офелії. В його душі хвилями проходять то активність, то ніби сумнів, перед-чуття, відчуття Духа. Перевіряє, як його слова доходять до Офелії, і знову й знову шукає доказів, неначе ніяк не може одержати права поїхати. Чи нема у Офелії, крім болю, якоїсь

твердості рішення?

Полоній: відправляє сина в дорогу. Лаерт – лицар.

Запитання:

1. Офелія – чи не робить все заради Гамлета?

2. Офелія – вперше чує попередження про Гамлета?

3. Сила, міць, стихія Офелії?

До образу Офелії. Офелія спочатку «вся в собі». Але слід оцінити, що це чисто трагічна

роль. А в даній сцені – візитна картка Офелії.

4. Лаерт – яким він від’їздить?

5. Те, що відволікає Лаерта, – стихійне? І чи поспішаю від’їздити?

6. Лаерт – лицар. Нехай лицарство виявиться ще й у тому, що він, як ніхто, володіє «точками» – якимись особливими, лаертівськими.

7. Смак.

8. Полоній – з якою задачею він виходить?

9. Полонію – все провести через Гамлета.

10. Чому він завжди посміхається? Куди поділася його земна активність? Адже він день і ніч шукає «крамолу». В цьому його стихійний актив. Йому необхідно все знати на

землі.

Після наших вправ наставатимуть такі моменти: раптом серед дня з’являтимуться при-пливи волі. Їх слід неодмінно не використовувати в житті. Необхідно привчити цю волю виливатися лише на сцені або ширше – у творчій роботі. Можна вилити й у житті на дуже

серйозні справи: важлива, наприклад, допомога комусь. Крім того, неодмінно хоча б тро-хи працювати вдома.

Чи не звучить у вустах Офелії ім’я Гамлета якось особливо? Що (яка задача) мучить за-раз Офелію?

Як ця сцена веде зараз п’єсу? Тут створюються терни для Гамлета – через Офелію шма-

тують Гамлета. Чи не шукає Офелія виходу, розв’язки цього вузла?

Чи нема у Полонія більше безцеремонності, бруду? Він, очевидно, дуже активно накла-дає тут свою лапу.

- 142 -

Градація ролі Офелії полягає, можливо, в тому, наскільки її відривають від Гамлета в кожній з її сцен. В образі Офелії слід шукати силу, серйозність. Полоній не може не обра-жати. Але ображає не словами, а своїм ставленням до того, про що йде мова. У Полонія є

наполегливість, влада, він безцеремонно здійснює операцію. Офелія дратує Полонія. Сло-ва Полонія мають бути неприємними для глядачів.

Сцени Офелії: 1. світлий день, 2. перша хмара (прощання з Лаертом), 3. друга, грізна

хмара (батько). «Я скоряюся» – вона говорить неусвідомлено, йде в цілком новому стані.

Стихія Полонія ще в тому, що він зовсім не розуміє, що з Офелією; цигикає на її слова про кохання до Гамлета. Збоку має бути враження таке сильне, щоб хотілося відірвати його від Офелії й викинути геть. До цієї сцени Полоній уже дуже заряджений хвилюванням з приводу Гамлета.

Дуже важливо, як актор живе.Якщо актор живе егоїстично, живе собою, то це вже знач-

ною мірою заважатиме в нашій роботі. Як тільки людина стає чистою, вона починає бачи-ти: і капость побачить, і зуміє зіграти капосника краще, ніж будь-кого.Бувають актори чіт-

кі, легкі – і непривабливі. Отже, цей актор у житті «нечистий».Найвище мірило нечистоти:

грати через ненависть, злість. Це не мистецтво, хоч багатьох і підкоряє, й захоплює. Чим актор непривабливіший, тим вужче його амплуа.«Нечистій» людині нічим грати. Істери-ки – недобрий знак, тому що подана неочищена форма страждань. Можна зовсім чисто зіграти те, що сам пройшов, переборов у собі.

Як розвинути «імітуючий» апарат?

Вправа. Взяти якусь людину. Кожна людина одухотворена. Слід намагатися проникну-ти, відчути, які сили створили саме таке обличчя, такий лоб у цієї людини. В той час, як

прагнеш зрозуміти сили, що створили таке обличчя, лоб і т. д., в тобі зростатимуть сили, котрі дадуть тобі можливість точно імітувати образ. В той момент, коли я пізнав ці сили, я в собі розворушив сили, якими імітуватиму й цю людину, й іншу. Те, що Азарін імітує ли-ше Москвіна, Чехова, - це означає, що він дилетант на ці два-три образи. Ми повинні ста-ти спецами по імітації. І в залежності від розвитку сил цього порядку нам і образи посила-тимуться значніші й біль, ніж зараз. А що таке розмовники на естраді – бездушні імітато-ри? Це робиться за пам’яттю тіла. Це не процес імітації, а повторення форми. Відбитки,

мертві фотографії. Іноді ми вірно працюємо, але несвідомо. Наша робота полягає в тому,

щоб усвідомити цей процес.

ПРОТОКОЛ №21 25 жовтня 1923р.

Вправа. «Гра у м’яч». Одночасно слідкувати за відчуттям «центру» і за тим, що руки –

промені. Без музики обираються ритми й стани: смутку, міці, легкості й веселощів, сатири

(незлої), спокою, стихійної тривоги й знову спокою, але спокою потенціально активного, що може перемогти стихійну тривогу й дисгармонію. Намагатися при цьому перемогти прикутість до підлоги, до землі.