Оперативне проникнення

Цей вельми «гострий» оперативний захід, оскільки майже завжди воно пов'язано з порушенням чинного законодавства. Суть його полягає в негласному проникненні в квартиру, службове приміщення, склад, транспортний засіб і інші місця з метою здійснення якого-небудь оперативного заходу (негласного спостереження, огляду, отримання зразків, вилучення або копіювань документів). Наприклад, для установки апаратури для підслуховування. Оперативне проникнення, як правило, здійснюється в рамках оперативної розробки (10, с. 173-178).

У середині ХХ століття контррозвідка Японії активно використовувала зовнішнє спостереження. Так тільки спостереженням у країні займалося декілька органів. Головне місце відводилось контррозвідці - кемпейтай. Вона, як і гестапо для німців - була організацією, яка наводила страх на японців: «Офіцери і агенти кемпейтай (у 1945 році налічувалося 140 000 платних агентів) знаходилися всюди: за стійками портьє в готелях і за віконцями поштових відділень, ними могли виявитися будь-який залізничник або носильник на вокзалі, вони сиділи в поштових управліннях, у відділах цензури преси, літератури і радіомовлення і на станціях радіоперехоплення, їх можна було зустріти в кварталах ділової частини міста, біля кас кінематографа і в шкільних вчительських. Кемпейтай контролювала всі бюро перекладів і магазини фотообладнань, всю торгівлю зброєю і вибухівкою, електростанції і публічні будинки, вела спостереження за гейшами, що користувалися великим попитом у іноземців, і за торгівлею медикаментами. Ця воєнізована армія агентів мала у якості командира власного генерала. Командування військово-морського флоту співробітничало з цим генералом у всьому, що торкалося персонального спостереження» (16, с. 127).

Для здійснення зовнішнього спостереження іноземними контррозвідками використовується широка мережа стаціонарних постів, широко використовуються технічні засоби спостереження.

Розвідник у своїй діяльності повинен постійно враховувати ті обставини, що за ним з боку контррозвідки може вестись спостереження і щоб протидіяти спецслужбам він сам повинен добре володіти методом спостереження, щоб виявляти, по характерним ознакам, дії КРО і протидіяти їй.

Так начальник розвідувального управління Червоної Армії генерал Ян Карлович Берзин характеризуючи Ріхарда Зорге, відмічав його як «здібного спостерігача, майстра глибокого аналізу и надійних прогнозів». Здібності спостереження - необхідна умова при виявленні «зовнішнього спостереження». Так полковник німецького генштабу Отт місяцями організовував слідкування за Р.Зорге, але для останнього це не можливо було приховати. Після чотирьох місяців прибуття в Йокогамі він доповів у Москву: «Я думаю, що достатньо добре знаю кожного шпика окремо і всі їх методи. Здається, мені вдається водити їх всіх за ніс» (16, с.138).

Крім того, метод спостереження широко використовується фахівцями органів, що добувають інформацію, при вирішенні поставлених завдань. Так, тільки завдяки організованому спостереженню за пересуванням японських воєнних ешелонів по Південно Маньчжурській залізниці, Зорге мав можливості постійно здобувати стратегічну інформацію, яка дозволяла зробити висновок про наміри вторгнення японських мілітаристів в СРСР через Монголію.

Особливим видом спостереження є вимірювання. Вимірювання - дає нам інформацію про якісні особливості об`єкта, його кількісні відношення. У середині 40-х років ХХ ст. діяльність радянської розвідки була спрямована на отримання матеріалів, щодо виготовлення та використання атомної зброї. Незважаючи на труднощі у роботі, на те що матеріали були майже недоступні, опис першої бомби був зроблений вже в січні 1945 року. У квітні 1945 року Курчатов отримав від радянської розвідки дуже цінний матеріал щодо характеристик ядерного вибухового пристрою, методу активації атомної бомби й електромагнітному методу розділення ізотопів урану. Цей матеріал був настільки важливим, що вже на наступний день органи розвідки отримали його оцінку. Більшість матеріалів - це були результати вимірювання різних параметрів цієї зброї, але за допомогою них радянський уряд зберіг кошти і головне час, який би був необхідний на експерименти щодо виготовлення цієї зброї.

Головні вимоги до спостереження вивів А.Даллес у своїй книзі «Мистецтво розвідки». Так він довів, що ті данні, які отримані із легко доступних джерел шляхом спостереження можуть нести дезинформацію. «Ракета, яку бачать і фотографують на параді в день Радянської Армії репортери західних газет і військові аташе, фактично може бути не бойовим снарядом, а зібраними до купи частинами якихось інших ракет. Збирати відкриту інформацію легко, але не менш легко і підсовувати в неї дезинформацію. Із всіх цих причин таємний збір інформації (розвідка) повинен залишатися важливим, основним видом діяльності розвідки» (6, с. 8).

Найбільш простішим використанням методу спостереження А. Даллас називає рекогносцировку, тобто «агент підбирається до об'єкту, оглядає його, а потім повертається і докладає про побачене. Звичайно об'єкт має досить великі розміри і може бути легко розпізнаний: війська, фортифікаційні споруди або аеродроми. Можливо, агенту вдасться пробратися також у закритий об'єкт, оглянути його...» (6, с. 87).

Але в сучасних умовах просте спостереження за об`єктами успіхів не принесе. Об`єкти стали майже недоступні для проникнення. Тому дуже широко використовуються технічні засоби спостереження, які дають можливості добувати цінну інформацію: «В 1948 році наш уряд (США) встановив цілодобове спостереження за атмосферою з літаків в цілях виявлення випробувань атомної зброї, що проводяться. Перше свідоцтво радянського атомного вибуху в азіатській частині країни було отримано таким шляхом. У вересні 1949 року на подив всього світу і багатьох учених, які до того часу вважали на підставі наявних них даних, що у Совєтів ще довгі роки не буде атомної бомби. Завдяки подальшому удосконаленню апаратури ми можемо вже фіксувати не тільки факт атомного вибуху, але також потужність і тип висадженого пристрою або зброї. Успіхи в дослідженні космосу дають унікальну можливість для здійснення контролю за військовими експериментами.

Багато важливих військових і технічних об'єктів, проте, є стаціонарними і не видають свого місцеположення або характеру своєї діяльності якимись сигналами, які можна знайти, вислідити, проконтролювати або перехопити. Заводи, верфі, арсенали і бази ракетної зброї, що будуються, не дають знати про своє існування якими або зовнішніми проявами, що піддаються виявленню з великих відстаней. Щоб знайти існування таких споруд, треба підійти до них впритул або пролетіти над ними на дуже великих висотах озброївшись фотокамерами дальньої дії.

Саме такою була задача літака U-2, який міг збирати інформацію з великою швидкістю, точністю і надійністю, ніж будь-який агент, що знаходиться на радянській території. Результати його польотів можна прирівняти тільки з отриманням технічних документів безпосередньо з радянських установ і лабораторій.

Пізніше саме польоти висотних розвідувальних літаків U-2 дали нам в кінці жовтня 1962 року «достовірну інформацію» про розміщення на Кубі радянських ракет середнього радіусу дії. Якби ракети не були знайдені в той час, коли роботи на базах ще проводилися, і їх вдалося б замаскувати, бази ці могли б стати таємною і смертельною загрозою для безпеки США і країн Західної півкулі. Тут ми також спостерігаємо цікавий випадок, коли класичні методи (мається на увазі метод «спостереження») збору інформації в поєднанні з технічними засобами дають виключно цінні результати» (6. с.87).

Наступний епізод показує, настільки цінну інформацію можна отримати методом спостереження. «...Перше специфічне завдання, яке англійці дали Бланту, полягало в тому, щоб він вивчив методи за допомогою яких співробітники зовнішнього спостереження контррозвідки спостерігали за особами які їх цікавлять, а потім надав свої пропозиції щодо їх вдосконалення...

...Блант справився з цією роботою блискуче, спостерігаючи місяцями, як працюють люди із зовнішнього спостереження на практиці. Він ретельно вивчив їх методи маскування й орієнтації, спостерігав, як різні бригади «зовнішників» зміняли одна одну і як вони обривали контакт, коли виникала небезпека їх виявлення.

Потім він складав доповідь в якій вказав на слабкі місця в діях команд спостерігачів й надав декілька пропозицій, як зробити їх роботу більш ефективною. Він запропонував ряд нових методів, в додаток до хитромудрих шляхів спостереження за об`єктами...

...Доповідь Елтоні Бланта дозволила нам пристосуватись до методів наших супротивників. А головне, ми вдосконалили свою систему перевірки, котру кожний наш агент зобов`язаний був проводити перед встановленням контакту...» (28, с. 128-130).