Методи діагностики мотиваційної сфери

Прямі методи. В їх основі перший критерій (індикатор) – пряма оцінка когнітивна репрезентація. За її допомогою можна скоріше судити о уявних мотивах (кажущихся), стереотипах, ціннісних орієнтаціях, ніж про реально діючи мотиви. Найпростіший варіант такої методики – пряме опитування людини: чому? Заради чого? Щось було зроблено. Можна використовувати анкети, інтерв’ю, коли для вибору пропонується перелік потреб, мотивів, інтересів (часто гіпотетичних, безвідносних до особи).

Недолік цих методів в тому, що вони легко піддаються свідомій або неусвідомленій фальсифікації – фактор соціальної бажаності, соціально схвалюваної поведінки.

Стандартизовані опитувальники. «Список особистісних переваг» А.Едвардса (ЕРРS) (1954) представляє собою опитувальник, який вимірює силу потреб на основі вимушеного вибору одного з пари стверджень (210 пар), які розподіляються за 15 шкалами. Ітоговий індекс показує на абсолютну силу потреби а силу цієї потреби по відношенню до інших.

Подібною є методика Д.Джексона (PRF) – «Форма вивчення особистості».

«Опитувальник для виміру афілятивної тенденції і чутливості до відтогрнення» А.Мехрабіана (1970) призначений для виміру сили двох мотивів: прагнення до прийняття (аффілітація) та страх відторгнення (чутливість до відторгнення). Опитувальник складається з 2 шкал: І – 26 пунктів, ІІ – 24 пункти. В першому випадку шкала оцінює загальні очікування людини про позитивний результат в установленні міжособистісних контактів, а в другому відповідно – негативні очікування.

«Опитувальник для виміру тенденції мотивації досягнення» А.Мехрабіана (RАМ) (1969) має дві форми: для чоловіків та для жінок. Опитувальник побудований на основі теорії мотивації Аткінсона. При виборі пунктів тесту враховувались 2 мотиваційні тенденції – мотив прагнення до успіху та мотив запобігання невдач в поведінці, детермінованій мотивацією досягнення. В якості критеріїв виміру використовувались особливості рівня притягань (притязаний), емоційних реакцій на успіх та невдачу, орієнтації на майбутнє, фактор залежності-незалежності в міжособистісних стосунках.

Проективні методи використовуються для діагностики глибинних мотивів, особливо неусвідомлених мотивів. Методики, що найчастіше використовуються для вияву мотивації – ТАТ Мюррея, тест малюнкових фрустрацій Розенцвейга, тест незакінчених речень, незакінчених творів і подібні.

У вітчизняній психології для діагностики мотивації підлітка створена О.Т.Соколовою (1982) методика на основі ТАТ. Стимульний матеріал складається з 20 сюжетних карток, які пред’являються в 2 сеанси по 10 карток (індивідуально). Тест виявляє потребу в емоційних контактах, в досягненні успіху, запобігання покарань, потребу в агресії. З метою апробації методики був використаних контингент школярів з адаптивною та девіантною поведінкою.

В сучасній психодіагностиці використовується тест гумористичних фраз В.С.Болдирєвой та А.Г.Шмельова (ТЮФ - ТГФ). Він виявляє 10 тематичних конструктів: садизм, секс, пагубні звички, гроші, мода, кар’єра, сімейні незгоди, соціальні незгоди, бездарність у мистецтві, людські дурниці.

Час, потрібний для проведення – 15 -20 хв. В інструкції проговорюється, що в експертних оцінках самим цінним є перше рішення, що приходить в голову. Тому потрібно попереджувати перекладання карток для вирівнювання їх кількості.