Організація, її місце в системі суспільного виробництва і соціально-трудових відносин

Люди ще на світанку свого усвідомленого існування збагнули дві важливі істини: перша — єдиним джерелом існування і розвитку людини є праця; друга — спільна діяльність є продуктивнішою, ніж праця поодинці.

Ця обставина спонукала первісних людей об'єднувати свої зусилля для здобування їжі, будування житла, захисту від ворогів тощо. Поступово, внаслідок суспільного поділу лраці, людська цивілізація утворила величезне розмаїття організацій різного призначення: виробничих, будівельних, транспортних, освітньо-виховних, оздоровчих, спортивних, культурно-мистецьких, оборонних, управлінських тощо.

Суспільство складається із сімей, а державу утворюють різноманітні організації. Кожна сім'я пов'язана з державою не прямо, а за посередництвом організацій, в яких люди навчаються і виховуються, працюють, лікуються, відпочивають, розвиваються духовно.

Таким чином, можна стверджувати, що сучасна земна цивілізація тримається на «трьох китах»: сім'ї, організації та державі. До речі, сім'ю теж можна розглядати як мініорганізацію, а державу в цілому як суперорганізацію.

Оскільки економічний базис суспільства утворюють організації сфери матеріального виробництва і обслуговування, то саме в них зосереджено більшу частину трудових ресурсів, саме там концентруються соціально-трудові відносини з усіма їхніми малими і великими проблемами.

Від того, як ці проблеми будуть вирішуватись — мирним шляхом, розсудливо, зважаючи на потреби й інтереси як роботодавців, так і найманого персоналу чи, навпаки, «за правом сильнішого», через конфлікти і страйки, — значною мірою залежатиме соціально-психологічний клімат у трудових колективах та показники їхньої виробничої діяльності.

Головним засобом цивілізованого узгодження інтересів роботодавців і найманого персоналу на сучасному етапі є взаємні консультації і переговори, результати яких, як зазначалось вище (розділ II), закріплюються у колективному договорі, що має певну юридичну силу.