Порядок підготовки і укладання колективного договору

Укладанню колективних договорів передують переговори. Процедуру ведення переговорів законодавством України чітко не визначено. Проте виходячи з рекомендацій Міжнародної Організації Праці, зарубіжного досвіду, а також вітчизняних наробок доцільна така схема ведення переговорів: будь-яка із сторін не раніше як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору або у строки, і визначені цим договором, письмово повідомляє іншу сторону;про необхідність розпочати нові переговори.

Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладання та внесення змін до колективного договору визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом.

Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору утворюється робоча комісія із представників сторін.

На час ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору представникам сторін надається вільний від роботи час із збереженням заробітної плати та соціально-побутових пільг.

* Осовий Г. Теорія і практика обговорення та укладання колективних договорів та угод в Україні // Матеріали Національної тристоронньої конференції «Соціальний діалог і трипартизм в Україні: завдання та перспективи. Київ, 2 — 3 квітня 1996 р.» — К., 1996. — С. 83.

Рисунок 3-1. Зміст основних елементів колективно-договірного процесу.

Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання потрібної інформації для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.

Сторони зобов'язані надавати безпосереднім учасникам,

переговорів всю необхідну інформацію з питань, що стосуються змісту колективного договору.

Робоча комісія готує проект колективного договору зважаючи на пропозиції, що надійшли від працівників, трудових колективів та громадських організацій.

Проект колективного договору попередньо обговорюється у структурних ланках підприємства, після чого виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. У разі, якщо збори (конференція) трудового колективу відхиляють проект колективного договору, сторони поновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. '' Після цього проект знову виноситься на збори (конференцію) і трудового колективу і за умови його схвалення підписується уповноваженими представниками сторін.

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у договорі. Зміни та доповнення до колективного договору в період його дії можуть вноситися за згодою сторін у порядку, встановленому при укладанні договору.

Розбіжності, що виникають під час проведення переговорів і укладання колективного договору, розглядаються узгоджувальною комісією. Порядок утворення та діяльності;

комісії встановлюється сторонами.

Типова структура колективного договору на промисловому підприємстві повинна включати такі розділи:

1. Загальні положення.

2. Виробничі відносини.

3. Трудові відносини.

4. Забезпечення зайнятості.

5. Формування, регулювання і захист заробітної плати.

6. Нормування праці. ^!

7. Охорона праці. |

8. Розвиток соціальної сфери підприємства, соціаль­но-трудові пільги, гарантії, компенсації.

9. Гарантії діяльності профспілкової організації.

10. Контроль за виконанням колективного договору.

Текст колективного договору доповнюється низкою додатків, що містять конкретну інформацію, необхідну для виконання договірних зобов'язань сторін.

До основних додатків належать:

• тарифна сітка (розміри погодинних тарифних ста­вок);

• схема посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців;

• мінімальні розміри тарифних ставок (окладів) робітників у розрахунку на місяць;

• перелік, розміри і порядок встановлення доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів;

• положення про порядок преміювання працівників;

• положення про порядок і умови виплати винагороди за результати роботи за рік;

• положення про виплату одноразової винагороди за вислугу років;

• заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення рівня охорони праці, запобігання ви­падкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій;

• перелік професій і посад працівників, яким на­дається додатково оплачувана відпустка та передбачається скорочений робочий день за несприятливі умови праці понад визначені законодавством розміри;

• перелік професій і посад працівників, які у зв'язку зі шкідливими умовами праці мають право на безплатне одержання молока або інших рівноцінних харчових продуктів;

• перелік професій і посад працівників, яким видається безплатно спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту понад встановлені норми;

• перелік професій і посад працівників, яким у зв'язку зі шкідливими умовами праці надаються оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

• перелік професій і посад працівників, роботу яких пов'язано із забрудненням і яким безплатно видається мило;

• перелік професій і посад працівників, яким без­платно видаються знешкоджуючі, миючі засо­би, захисні креми у зв'язку з можливою дією на шкіру шкідливих речовин;

• список виробництв, професій, робіт з тяжкими і шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок;

• норми гранично допустимих навантажень для жінок при переміщенні важких речей вручну.