Класифікація як метод товарознавства

Класифікація — поділ множини об'єктів на підмножини за схожістю або відмінністю відповідно до прийнятих методів.

Об'єкт класифікації — елемент множини, що класифікується. В товарознавстві таким елементом виступає товар. З безлічі всіх товарів за ознакою призначення для індивідуальних споживачів виділяються споживацькі товари, а для виробників продукції і/або виконавців послуг — товари промислового призначення і товари для управлінської діяльності (оргтехніка).

Ознака класифікації — властивість або характеристика об'єкту, за яким проводиться класифікація.

Ознаки класифікації підрозділяються на телеологічні (призначення, вживання), генетичні (вихідні матеріали, сировина, основні компоненти хімічного складу) і технологічні (конструкція, рецептура, процеси виробництва, способи обробки або оформлення).

Метою класифікації є систематизація, а також ідентифікація і прогнозування властивостей товарів. Систематизація досягається шляхом встановлення послідовності і взаємозв'язків певних класифікаційних угрупувань, одержаних конкретним методом класифікації. Ідентифікація як встановлення тотожності найістотніших ознак можлива лише при виявленні цих ознак, характерних для угрупувань або об'єктів класифікації.

В результаті розподілу множини на підмножини створюються класифікаційні угрупування, що можуть мати загальні і різні ознаки, а також можуть бути взаємозалежними або незалежними. Розрізняють два різновиди методу класифікації: ієрархічний; фасетний.

Ієрархічний метод класифікації — послідовний поділ безлічі об'єктів на підлеглі класифікаційні угрупування.

Особливістю ієрархічного методу є тісний зв'язок між окремими класифікаційними угрупуваннями, що виявляється через спільність і відмінності основоположних ознак. Основою розподілу множини на підмножини за основоположною для даного етапу ознакою є ступінь класифікації.

Ступінь класифікації — етап класифікації при ієрархічному методі, в результаті якого виходить сукупність класифікаційних угрупувань.

Кожна ступінь і угрупування виділені за своєю основоположною ознакою. Відмінності між угрупуваннями полягають в різних ознаках. Тому вибір основоположних ознак — відповідальна операція розподілу множини, від якої багато в чому залежить кінцевий результат. Такий вибір повинен базуватися на цільовому призначенні класифікації.

Кількість ознак і ступень визначає глибину класифікації. На практиці глибина класифікації звичайно не перевищує 10. Саме така глибина застосовується в багатьох класифікаторах.

При необхідності збільшити число ознак застосовують фасетний метод. Фасетний метод класифікації — паралельний поділ безлічі об'єктів на незалежні класифікаційні угрупування.

Кожний різновид методів класифікації характеризується певними перевагами і недоліками (табл. 2.1), знання яких дозволяє раціонально застосовувати ці методи з урахуванням цільового призначення.

Використовуючи класифікації за різними методами застосовують загальні і специфічні правила.

До специфічних правил класифікації об'єктів ієрархічним методом відносяться:

1. Першочерговість самих загальних ознак розподіляючи множину на підмножини.

2. Використовування на кожній ступені тільки однієї ознаки, що має принципове значення для цього етапу.

3. Послідовний поділ об'єктів— від більшого до меншого, від загального до приватного.

4. Вибір з безлічі ознак однакового ступеня спільності найістотнішого.

5. Необхідність встановлення оптимального числа ознак і ступень, а також глибини.

Таблиця 2.1 – Переваги і недоліки ієрархічного і фасетного методів класифікації

Специфічними правилами фасетного методу є:

1. Зразково однакова значущість і незалежність класифікаційних ознак, що використовуються.

2. Відсутність спільності класифікаційних ознак.

3. Можливість доповнення кількості ознак.

Розглянуті методи класифікації широко використовуються в товарознавстві у розподілі безлічі товарів на системні категорії: рід, класи, групи і т.п. Ці методи можуть застосовуватися як незалежно один від одного, так і сумісно.