Засоби товарної інформації

7. 1 Види і форми товарної інформації

Первинним джерелом товарної інформації і водночас виконавцем послуг з інформування продавців або споживачів про товар, що продається, є сам виробник. Від того, наскільки якісними є такі послуги, залежить швидкість просування товарів каналами розподілу інтенсивність продажу, стимулювання продажу, створення споживчих переваг і кола постійних покупців.

Товарна інформація — це відомості про товар, призначені для користувачів — суб'єктів комерційної діяльності

До суб'єктів комерційної діяльності відносяться: виробники товарів, продавці та споживачі.

Виробники є первинними джерелами товарної інформації і одночасно виконавцями послуг з інформування продавців та (або) споживачів Від того, наскільки якісні будуть ці інформаційні послуги, залежать швидкість просування товарів каналами розподілу, інтенсивність збуту, стимулювання продажів, створення споживчих переваг тощо. У той же час виробник не є єдиним джерелом інформації. Виробнича інформація може доповнюватися продавцем, який зіставляє аналогічні за призначенням товари-конкуренти або товари одного найменування, але різних конкуруючих організацій і дає споживачеві додаткову інформацію для формування споживчих переваг.

У залежності від призначення товарна інформація поділяється на три види: основоположна, комерційна, споживча.

Основоположна товарна інформація — це основні відомості про товар, які мають вирішальне значення для ідентифікації і призначені для всіх суб'єктів ринкових відносин. До основоположної товарної інформації відносять, вид і найменування товару, його сорт, маса нетто, найменування підприємства-виробника, дата випуску, термін зберігання або придатності.

Комерційна товарна інформація — це відомості про товар, що доповнюють основну інформацію і призначені для виробників, постачальників і продавців, але малодоступні споживачеві. Ця інформація містить дані про підприємства-посередниках, нормативних документах про якість товарів, товарній номенклатурі і порядкових номерах підприємства, інші умовні позначення, розшифровка яких малодоступна споживачеві. Типовим прикладом комерційної інформації є штрихове кодування.

Споживча товарна інформація — це відомості про товар, призначені для створення споживацьких переваг, що показують вигоди від застосування конкретного товару і адресовані, в кінцевому рахунку, споживачам. Ця інформація містить відомості про найбільш привабливі споживчі властивості товарів, харчової цінності, складі, функціональне призначення, способи використання та експлуатації, безпеки, надійності і т.п.

Додаткову товарну інформацію надає покупцеві посередник, тобто продавець товару (учасник каналів розподілу).

Форми доведення товарної інформації до споживача:

— словесна;

— цифрова;

— образотворча;

— символічна;

— штрихова.

Словесна інформація є найбільш доступною. У друкованому вигляді вона є досить громіздкою і потребує достатнього часу для осмислювання.

Цифрова інформація найчастіше застосовується для доповнення словесних описів кількісними характеристиками товару (маса, розміри, строки, дати, коди тощо).

Образотворча товарна інформація забезпечує зорове й емоційне прийняття відомостей про товари за допомогою художніх і графічних зображень безпосередньо товару, комбінованих зображень Товару з іншими естетичними об'єктами (квітами, тваринами, тощо), репродукцій з картин, фотографій, листівок чи інших зображень (схем, графіків тощо).

Символічна інформація — це відомості про товар, що передаються за допомогою інформаційних знаків (символ є короткою характеристикою сутності товару, його відмінностей від інших товарів).

Штриховий код — це знак, призначений для автоматизованої ідентифікації товару та обліку інформації про нього. Для цього треба мати відповідну техніку та обладнання. Хоч це потребує значних додаткових витрат, зате наступний економічний ефект є вражаючим.

Інформаційні знаки — це умовні позначення, призначені для ідентифікації окремих або сукупних характеристик товару. Їм властиві стислість, виразність, наочність і швидка пізнаваність.

Штриховий алфавіт коду — це алфавіт коду, знаками якого є штрихи та пробіли, ширину яких сканери зчитують у вигляді цифр. Прикладом можуть служити штрихові коди EAN (Європейська система кодування) і UPС (американський Універсальний товарний код), що широко застосовуються в міжнародній практиці. У відповідності з прийнятим порядком, виробник товару наносить на нього штриховий код, сформований з використанням даних про країну місцезнаходження виробника і коду виробника. Код виробника присвоюється регіональним відділенням міжнародної організації EAN International. Такий порядок реєстрації дозволяє виключити можливість появи двох різних товарів з однаковими кодами.

Кожному товару, що ввозиться, або транспортується через територію України з метою митного оформлення, присвоюється десятизначний цифровий код. Всі товари класифікуються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) (рис. 7.1).

УКТ ЗЕД — це товарна номенклатура, заснована на гармонізованій системі (ГС) кодування та опису товарів і Комбінованій номенклатурі Європейського Співтовариства (КН ЄС).

Рисунок 7.1 — Структура штрихового коду

За допомогою штрихового коду зашифрована інформація про деякі найбільш суттєві параметри продукції. Найбільш поширені товарні номери EAN-13, EAN-8, UPC-A, UPC-E і 14-розрядний код транспортної упаковки ITF-14. Так само існує 128 розрядна система UCC/EAN-128. Відповідно до тієї чи іншої системи, кожному виду виробу привласнюється свій номер, що найчастіше складається з 13 цифр (EAN-13) (рис. 7.2). У штрих-коді логічна структура вже регламентована стандартом, і значення цифр в елементах цієї структури мають конкретний сенс.

Рисунок 7.2 — Приклад коду

Перші три цифри це префікс національної організації GS1, наступні 4-6 цифр — унікальний ідентифікатор підприємства, на якому зареєстрований цей товар, інші цифри це код товару, контрольне число і, можливо, ще один додатковий символ.

Помилково вважається, що перші три цифри в розшифровці штрихового коду визначають країну виробництва. Це не вірно. По-перше, за цими трьома цифрами можна визначити тільки те, у якій національній організації зареєстроване підприємство.

По-друге, зовсім не обов'язково підприємство самостійно виробляє товар — це може бути власник торговельної марки або крупний постачальник, що розміщує виробничі замовлення в будь-якій цікавій йому країні.

Перевірити штрих-код і отримати інформацію про товар можна за допомогою спеціальних сайтів та програм. Наприклад, якщо вказати товарний номер, система пошукає його в глобальному реєстрі GEPIR (Global Electronic Party Information Registry) і покаже дані про власника товарного коду і виноску на національну організацію GS1, у якій код був зареєстрований.