double arrow

Організаційно-правове регулювання взаємодій суб’єктів інвестиційної діяльності


Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

План лекції:

1. Роль та основні функції держави в сфері інвестиційної діяльності

2. Законодавчі методи регулювання інвестиційної діяльності

3. Форми й методи стимулювання інвестиційних процесів в країні

4. Методи оптимізації відносин в інвестиційній сфері

Ключові слова:

Інвестиційне законодавство, інвестиційна діяльність, державне регулювання, бюджет, грошово-кредитна політика, податкова політика, регіональна політика, інфраструктура, інвестиційна стратегія.

Функції держави у сфері інвестицій реалізуються через представництва різних органів (держава як учасник) або безпосередньо через розподіл бю­джетних коштів (держава як інвестор). Держава виступає в ролі інвестора за наступних умов:

- бере на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництв, про­дукція яких має загальнонаціональний характер і відповідно до законо­давства може вироблятися на державних підприємствах або підприєм­ствах, приватизація яких провадитиметься найближчим часом;

- фінансування тих галузей та виробництв, де держава є замовником та споживачем продукції (оборонна промисловість, об'єкти державної інфра­структури, магістралі, термінали);

- функції інвестора в соціальній сфері, особливо при фінансуванні продук­ції агропромислового комплексу;

- держава тимчасово може інвестувати ті виробництва, де спостерігається спад виробництва (агрегати, вузли, запасні частини, які споживаються віт­чизняними підприємствами);

- держава може інвестувати розвиток виробництв, доцільність яких об­ґрунтовується ринковою кон'юнктурою (з метою отримання прибутку). У будь-якому разі держава реалізує свої основні функції щодо регулю­вання інвестиційного процесу формуючи та запроваджуючи інвестиційну політику, яка є частиною економічної політики держави, визначає обсяг, структуру та напрямок вкладення інвестицій, зростання основного капі­талу (основних засобів) та їхнє відновлення на основі досягнень науки і техніки.

Законодавством України передбачена заборона втручання державних ор­ганів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності. Коло основних учасників інвестиційного процесу в державі представлено на рис. 10.1.




Рис. 10.1 - Класифікація учасників інвестування в державі

Органи державної влади країни відповідають за макроекономічне спри­яння інвестиційній діяльності. У розпорядженні держави - важелі як прямої дії у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об'єкти за­гальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і непрямі засоби регулювання інвестиційного процесу за рахунок бюджетної та грошово-кредитної політики.

Бюджетні важелі - це встановлена державою система різних видів по­датків, що практично визначають таку систему перерозподілу доходів підпри­ємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування дохідної частини бюджету і збереження у підприємств і підприємців ринко­вих стимулів до роботи та отримання прибутків.

Держава є найбільшим підприємцем у країні. Витрати бюджету є ваго­мим засобом формування сукупного попиту, а через нього - стимулювання інвестицій взагалі та їхньої міжгалузевої структури. Навіть система соціаль­них бюджетних програм має вплив на структуру попиту, тому що соціальні виплати з бюджету отримують люди, які витрачають їх на ринку споживчих товарів, що стимулює виробництво та відповідні інвестиції. Крім того є пря­мі бюджетні інвестиції.

Грошово-кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг та роботу банківської системи, яка, по суті, ре­продукує зростання коштів в економічній системі. Через Національний банк держава здійснює регулювання попиту і пропозиції на залучені грошові ре­сурси, кредитну експансію (зниження облікової ставки), кредитну рестрик­цію (стримання інвестиційної активності через заходи, що призводять до подорожчання кредитних ресурсів), проведення операцій на фондовому ринку з державними цінними паперами, регулювання норми обов'язкових ре­зервів або мінімальних резервів.



Головними інструментами грошово-кредитного регулювання виступають:

- норми страхових резервів, що мають тримати в обов'язковому порядку банки і тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного використання для кредитування та інвестування;

- облікова ставка Національного банку, за якої він продає кредитні ресурси установам банків, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій;

- операції на відкритому ринку з державними цінними паперами. Узагальнення важелів державного регулювання інвестиційного процесу наведено на рис. 10.2.

Рис. 10.2 - Форми державного регулювання інвестиційного процесу

Встановлюючи вигідні умови (ціна або дивіденди) за своїми цінними па­перами, держава стимулює їх купівлю юридичними та фізичними особами і цим зменшує кількість вільних грошей, що можуть бути використані для кредитування інвестицій через банківську систему. Навпаки, знижуючи ці­нові та дивідендні умови обігу державних цінних паперів, держава веде до стимулювання викупу їх у юридичних і фізичних осіб. В результаті цього у останніх з'являються додаткові кошти, які через банківську систему або без­посередньо використовуються для фінансування інвестицій.

Держава за допомогою методів економічного регулювання може ціле­спрямовано впливати не тільки на формування внутрішніх та приплив зо­внішніх інвестицій, а й створити умови для їх спрямування в реальний сектор економіки та формувати у країні сприятливе інвестиційне середо­вище. Інвестиційне середовище являє собою сукупність правових, еконо­мічних та інституційних умов, що визначають правила функціонування різних форм інвестицій, операцій з їх розміщення, освоєння та реалізації на ринку, умови залучення та використання, а також особливості та тен­денції руху капіталів.

Важливим аспектом державної інвестиційної політики є розвиток систе­ми захисту інвестиційних капіталів інвесторів. З урахуванням цього збіль­шення обсягу інвестицій залежатиме від покращання макроекономічної ситуації в Україні в цілому та від розробки центральними, регіональними органами і органами місцевими самоврядування дієвих механізмів удоскона­лення економічного, нормативно-правового, інформаційного забезпечення, пов'язаного з державним управлінням інвестиційною діяльністю як потуж­ного стимулятора розвитку ринкових відносин.

Ключовими завданнями оптимізації відносин між державою і регіонами в інвестиційній сфері є узгодження інтересів та гармонізація підходів обох сторін до головних напрямів і механізмів побудови цих відносин. Основний акцент у регіональній інвестиційній стратегії необхідно поставити на роз­витку тих сфер виробництва, які сприятимуть економічному зростанню регі­ону. На регіональному рівні необхідно застосувати нові комплексні підходи до довгострокових відносин, які відповідали б сучасним пріоритетним ін­тересам нашої держави, пов'язаних з європейською інтеграцією та усунення основних регіональних диспропорцій.

Досвід економічно розвинутих країн показує, що в умовах трансформа­ційного періоду особливо важливу роль у державному регулюванні інвести­ційної діяльності відіграють органи місцевої влади. Удосконалення механіз­му залучення інвестицій для регіональних потреб з урахуванням специфіки господарської діяльності відповідних структур є актуальним як у загально­державному, так і в регіональному масштабах.

Ринкова економіка розвивається циклічно, коли періоди швидкого зрос­тання й активного інвестування змінюються економічними кризами, падін­ням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Державне регулювання має за мету вирівнювання циклічних тенденцій: гальмування надлишкової інвести­ційної активності у період піднесення та штучне стимулювання інвестицій перед спадами виробництва.

Запитання для самоконтролю:

1. Як впливає співвідношення між інвестиціями та заощадженнями на макрорівні на розвиток країни?

2. У чому полягає специфіка ринкової моделі реалізації інвестиційного про­цесу? Які основні етапи інвестиційного процесу?

3. У чому полягає відмінність між інвестиційним процесом та інвестицій­ною діяльністю?

4. Яких можна виділити основних учасників інвестиційного процесу?

5. В чому полягають особливості державного регулювання інвестиційної ді­яльності в Україні?

6. Які важелі стимулювання інвестиційних процесів застосовує держава?

7. Які основні принципи формування державної інвестиційної політики?

8. Як відбувається оптимізація інвестиційних відносин між державою і суб’єктами інвестиційної діяльності?

Література: [1], [2], [3], [4], [15], [16], [23], [27], [30], [33].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України Про інвестиційну діяльність від 18 вересня 1991 року.

2. Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 року №. 2664-ІИ.

3. Закон України Про режим іноземного інвестування від 19 березня 1996р.

4. Закон України Про інстітути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) 2001р.

5. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП «Итем» ЛТД «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995.

6. Бланк И.А. Управление инвестициями предприятия. - К., 2003. 18. 21.

7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. Пер. с англ., 4-е изд. - М.: «Дело ЛТД», 1994.

8. Бочаров В. В. Инвестиционньїй менеджмент. - СПб.: Питер, 2000. 22. Волков И. М., Грачева М. В. Проектный анализ: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.

9. Васильев А.В., Потемкин Ю.С. Рынок ценных бумаг. Акционерные ощества. Антикризисное управление.: - Харьков, Фолио, 2001.

10. Васильєв О.В. Методологія і практика інфраструктурного забезпечення функціонування і розвитку регіонів України.: - Харків, ХНАМГ, 2007.

11. Гитман Лоренс Дж., Джонк Майкл Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. / Академия народного хозяйства при Правительстве РФ. - М.: Дело, 1997.

12. Грідасов В. М., Кравченко С. В., Ісаєва О. Є. Інвестування: Навчальний по­сібник. - К.: ЦУЛ, 2004Жид Ш., Рист Ш. История зкономических учений. - М.: Экономика, 2000.

13. Данілов О. Д., Івашина Г. М., Чумаченько О. Г. Інвестування: Навчальний посібник. - К.: Комп'ютерпрес, 2001.

14. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник для студен­тів вищих навчальних закладів. - К.: Алерта, 2003. Игонина Л.А. Инвестиции: Учеб. пособие / Под ред. В. А. Слепова. - М.: Юристь, 2002.

15. Иванов Г. И. Инвестиции: сущность, видьі, механизмьі функционирования. - Ростов н/Д, 2002.Історія економічних учень / За ред. В. Д. Базилевича. - К., 2005.

16. Історія економічних вчень: Підручник / За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко. - К.: КНЕУ, 1999.

17. Кейнс Джон Мейнард. Общая теория занятости, процента и денег / Ассоциация российских вузов / Н. Н. Любимов (пер. с англ.). - М.: Гелиос АРВ, 1999.

18. Классики кейнсианства: В 2 т. Т.2. Экономические циклы и национальный заказ / 3. Хансен. Сост. А. Г. Худокормов. - М.: Экономика, 1997.

19. Майбурд Е. М. Введение в историю зкономической мысли. От пророков до профессоров. - М.: Дело, Вита-Пресс, 1996.

20. Массе Пьер. Критерии и методы оптимального определения капитальных вложений. Пер. с франц. Ф. Р. Окуневой й А. Й. Гладышевского. Науч. ред. и вступит. статья А. В. Жданко. - М.: Статистика, 1971.

21. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2004.Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. - М., 1995.

22. Павлов В.І., Пилипенко 1.1., Кривов'язюк І.В. Цінні папери в Україні: - К.: Кондор, 2004. - 400 с.

23.Управління інвестиція­ми: Навч. посібник. 2-ге вид. - Суми: Університетська книга, 2004.

24. Шарп У, Александер Г., Бзйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 2003.

25. Шклярук С.Г. Портфельное инвестирование: Теория и практика. - К.: Нора-принт, 2000. - 367 с

Учбове видання

Конспект лекцій «Інвестування» (для студентів 4 курсу заочної форми навчання напряму підготовки 0305 «Економіка і підприємництво», спеціальностей «Економіка підприємства» та «Облік і аудит»).)

Автори: Васильєв Олексій Вікторович,

Богдан Наталія Миколаївна

Редактор: М. З. Аляб’єв

План 2009, поз. 206Л

Підп. до друку 15.12.09 Формат 60х84/1/16 Папір офісний

Друк на ризографі Ум.- друк. арк. 4,5 Обл.-вид. арк.

Тираж 200 прим. Зам. №______

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12

Центр оперативної поліграфії ЦНІТ ХНАГ

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12

Заказать ✍️ написание учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Сейчас читают про: