Наукова організація праці

Опора на морально-трудові аспекти господарської діяльності забезпечила російській економічній думці пріоритет в багатьох областях розвитку праці, і перш за все в її науковій організації. Ще задовго до досліджень Ф. Тейлора, в 60-70-і рр. XIX ст. в Московському вищому технічному училищі розробляються і упроваджуються раціональні методи навчання ковальському, токарному, слюсарному і ін. «мистецтвам». В 1870 р. училище на мануфактурній виставці в Петербурзі отримало золоту медаль за «відмінне виконання всіх виставлених предметів... і переважно за почин у вельми високій справі систематичного навчання ремеслам, що входять в коло діяльності механіків...».

Через два роки училище було удостоєно чотирьох великих золотих медалей «за виставлені навчальні колекції і машини...». В 1873 р. на Всесвітній виставці у Відні училище за свої навчальні посібники одержує Медаль досягнення успіху. Проте російські західники в економічній науці не дозволили цій системі розповсюдитися в Росії. Першими застосовувати російську методику в широкій практиці почали США. В Массачусетському технологічному інституті була побудована спеціальна будівля для навчальних майстерень, в яких викладання працеведення повинне було здійснюватись за російською системою. Тут вийшла щодо цієї системи спеціальна книга. Москвичі по Найвищому дозволу виготовили і подарували Массачусетському інституту набір навчальних посібників з програми МВТУ. Слідом за Массачусетським технологічним інститутом російську систему опанували Пенсільванський і Вашингтонський університети. В 1884 р. три американські міста – Чикаго, Толедо і Балтімор організували трудові навчальні заклади по типу Массачусетського, а в 1885 р. їх приклад наслідували Філадельфія і Омаха. Американці так оцінювали російську систему: «...зберігає час і гроші». Багато положень російської системи були використані Ф. Тейлором в його працях.

В Росії раніше, ніж в Європі і Америці, почалося теоретичне вивчення досягнень людини (І. М. Сеченов). Проф. Савін видав книгу «Різання металу», оцінену в західноєвропейській літературі нарівні з працями Ф. Тейлора. Створюється російська школа наукової організації праці, її представники – М. Арапов, М. Єспрозванний, П. Богодаров, А. Гастєв, В. Желєзнов; утворюється навіть спеціальне видавництво, що розвернуло «небачену навіть для європейських країн агітацію за принципи наукової організації праці». В «Російському багатстві», в «Світі Божому», в «Журналі для всіх» з'являються статті про наукову організацію праці. Відомі успішні спроби впровадження наукової організації праці на уральських заводах, і зокрема в Лисьві, на заводі П. Семенова в Петербурзі. Перед Першою світовою війною в Росії було вісім заводів, що застосовували в тій або іншій формі наукову організацію праці, тоді як у Франції був зареєстрований лише один. Ще більш широко наукова організація праці стала застосовуватися на російських збройних заводах в роки Першої світової війни [67, 58].