Філософсько-економічна творчість С.М. Булгакова

Докладно про особливості економічної науки та про завдання політичної економії міркує відомий економіст, філософ, богослов С.М. Булгаков. Він, також як і І.К. Бабст, вважає обов'язковим для створення справедливої економічної діяльності, заснованої на моральних засадах, наявність у суб'єктів господарювання економічних знань. Він зазначає, що «незнание политической экономии лишает человека понимания важнейших явлений общественности и потому делает его глухим к требованиям социальной морали, вносит, стало быть, существенный дефект именно в нравственную его личность» [12, С.678].

Економіку він вважає загальноосвітньою наукою. При цьому загальноосвітніми науками він називає ті науки, які виховують людину як духовно-розумну і моральну особистість, а не тільки повідомляють їй будь-які соціальні знання. Тим самим підкреслюючи, що економічна наука входить до складу моральних наук.

У статті «Народное хозяйство и религиозная личность» (1909) С.М. Булгаков обґрунтовує дуже важливу думку, що має сучасне звучання: «Нам нужно освободиться от многих идейных фантомов, а в том числе и от «экономического человека»». Нужно понять, что и хозяйственная деятельность является общественным служением и исполнением нравственного долга, и только при таком к ней отношении и при воспитании общества в таком ее понимании создается наиболее благоприятная духовная атмосфера, как для развития производства, так и для реформ в области распределения, для прогресса экономического и социального» [13, С.204]. І в цьому, на нашу думку, ключ до розуміння сьогоднішніх проблем нашого суспільства та нашої економіки. Витоки економічної кризи – зміна економічної свідомості, що задається всім строєм нашого життя і системою вищої економічної освіти, побудованої на вивченні «економікс». Господарська, економічна діяльність не є суспільним служінням і виконанням морального обов'язку, її суб'єкти переважно переслідують лише особисті матеріальні та владні інтереси. Думки С.М. Булгакова актуальні і сьогодні.

Вже тоді С.М. Булгаков зазначає, що причина «повільного економічного завоювання Росії іноземцями» складається, в тому числі і в «низькій якості людської особистості», маючи на увазі, перш за все, освічене суспільство – інтелігенцію, чиновників, в якому нечасто зустрічаються «пружна воля і пильне око».

Відзначаючи умови розвитку народного господарства Росії, С.М. Булгаков пише про необхідність зміни психології народу, суспільної свідомості і свідомості інтелігенції. Необхідна психологія спільної справи, виховання не свідомості власних інтересів, духу індивідуалізму, що глибоко помилкове і породжує роз'єднання, руйнування етичної самодисципліни, а свідомості громадських обов'язків, відповідальності і самодисципліни: «Нам необхідно зрозуміти, що доля нашої промисловості, як і землеробства, взагалі весь розвиток продуктивних сил, для якого капітал є необхідний засіб, є нашим кровною, загальнонародною справою, в якій зацікавлена вся нація» [13, С.202]. Соціально-економічний розвиток держави не буде можливим без духовно-морального, інтелектуального, культурного розвитку кожної особистості, яка повинна втілюватися й у сфері професійної праці: «Соціальний прогрес нашого часу нерозривно пов'язаний із зростанням особистості, а, отже, підвищенням особистої відповідальності і самодисципліни... Але ця дисципліна не здійсненна на грунті лише голих інтересів: вона передбачає визнання вищих етичних, релігійних цінностей, моральних обов'язків у сфері професійної праці» [13, С.203].

Також важливим є відродження етики та психології служіння, які закладені в православному баченні світу, ставленні до праці, господарської діяльності. У 1906 році, ще будучи професором економіки, С.М. Булгаков опублікував роботу «Короткий нарис політичної економії», де в розділі «Вступ» він розглянув завдання політичної економії в їх християнському розумінні.

С.М. Булгаков підкреслює, що завданням економічної науки є побудова економічного і соціального ідеалу розвитку конкретного суспільства, держави, з урахуванням особливостей його історії, культури, релігії, а також вироблення конкретних шляхів досягнення цього ідеалу в практиці соціально-економічної діяльності, з урахуванням особливостей ситуації, що історично складається. «Политическая экономия по своему внутреннему строению и конечной цели есть социальная политика. Задача социальной политики состоит в установлении социального должествования. Она предполагает оценку существующей действительности и построение идеала, а также практические требования к изменению существующего строя и построению идеала» – пише він [12, С.681].

Відзначає він і суб'єктивність економічної науки, яка по-різному бачить ідеали суспільного та економічного розвитку та шляхи досягнення цих ідеалів: «... в цій частині політична економія характеризується принциповим і непереборним суб'єктивізмом» [12, С.681]. Ця суб'єктивність виходить, насамперед, з різних світоглядних засад, на яких базуються міркування вчених. Тому й існують різні політичні економії: язичницька і християнська. «Але ідеали різні, їх відмінність пояснюється загальним характером світогляду, насамперед релігійного, а потім і соціального, етичного, естетичного... Тому в силу можливості такого розходження в загальних і основних прагненнях людини єдиної політичної економії, яка охоплює і певну систему економічної та соціальної політики, бути не може. При спільності і безспірності фактичної та історичної її частин, в області повинності і політики можуть нараховуватися різні шляхи: шлях «буржуазний чи соціалістичний, язичницький чи християнський» – підкреслює С.М. Булгаков [12, С.710].

У даній роботі він, мабуть вперше в економічній літературі чітко сформулював питання про можливість існування і необхідність розробки християнської політичної економії, яка ставить і вирішує питання економічного життя в світлі і дусі Християнського вчення і яка в відношенні до загального Християнського вчення являє собою прикладну етику. С.М. Булгаков дає визначення християнської політичної економії як науки соціальної любові та прикладної етики, яка «ищет осуществления Царствия Божия, свободы, правды и любви в экономической жизни, в области социальной и экономической политики….. Задачу христианской политической экономии иначе можно определить еще так: она призвана освещать исторический путь социальной любви» [12, С.714].

Заслуговують на увагу і міркування С.М. Булгакова про межі політичної економії. Це стосується як суб'єктивізму і принципової неможливості знайти єдиної точки зору з усіх економічних питань серед всіх вчених, так і характеру економічних досліджень, особливо у зв'язку з нинішніми прагненнями деяких вчених звести економіку до точних математичних розрахунків, моделей. Так С.М. Булгаков критично ставиться до прагнення економічної науки передбачити, у тому числі шляхом математичних досліджень і прогнозів, економічне майбутнє, а також до спроби екстраполювати досвід інших соціально-економічних систем.