Після оцінки виділених у процесі сегментації ринку сегментів необхідно визначити, скільки сегментів обслуговуватиме фірма і як вона їх обслуговуватиме. При цьому постає стратегічне питання вибору цільових сегментів, під час вирішення якого необхідно враховувати два фактори:
- вимоги до вибору цільового сегмента (рис. 6);
- товарно-сегментну структуру загального ринку.
Залежно від товарно-сегментної структури загального ринку існує п’ять стратегій вибору цільового ринку:
Ø односегментна концентрація;
Ø товарна спеціалізація;
Ø сегментна спеціалізація;
Ø селективна спеціалізація;
Ø повне охоплення ринку.
Стратегія односегментної концентрації передбачає вибір як цільового ринкового сегмента і зосередження на ньому діяльності фірми. Таким чином, стратегія односегментної концентрації, концентрований маркетинг і стратегія ринкової ніші є синонімічними категоріями.
Стратегія товарної спеціалізації передбачає орієнтацію діяльності фірми на певному різновиді товару, який пропонується різним групам споживачів у межах загального ринку.
|
|
Стратегія сегментної спеціалізації означає орієнтацію діяльності фірми на задоволення різних потреб одного ринкового сегмента.
Рис. 6. Вимоги до цільового сегмента
Стратегія селективної (вибіркової) спеціалізації полягає у виборі цільових сегментів у межах загального ринку без їх відповідності до товарної або сегментної ознак. Основними факторами вибору цільових ринків у даному випадку є їхня прибутковість та відповідність ресурсам і можливостям фірми.
Стратегія повного охоплення ринку відтворює прагнення фірми задовольнити потреби загального ринку в цілому. Ця стратегія може бути реалізована шляхом використання двох альтернатив - недиференційованого або диференційованого маркетингу.