Вивчення здібностей дитини

При вивченні здібностей дитини ні в якому разі не можна ставити «діагноз». Адже обдаровані діти мають ли­ше потенційні можливості, які лише за сприятливих умов проявлятимуться. Ранні прояви спеціальних здібностей зустрічаються зрідка: найчастіше вони акцентуються у підлітковому віці, коли, власне, й здійснюється діагности-ко-профорієнтаційна робота. Тому психологи, вивчаючи прояви здібностей дошкільників, мають говорити про на­хили конкретної дитини до певної діяльності. їхнє завдан­ня полягає у тому, щоб підказати батькам, вихователям, на що спрямована цікавість малюка, підкреслити, що при­таманні йому здібності - своєрідні психологічні реалії сьогодення, і від дорослих залежить, щоб вони розвивали­ся, а не згасали.

Отримати й уточнити інформацію про наявність у ди­тини здібностей допоможе низка методів діагностики.

Під час спостережень варто звернути увагу на такі особливості:

- вид діяльності, яким найбільше цікавиться дитина;

- поведінка до початку роботи (підвищений інтерес, захоплення, радість) і під час її здійснення;

- стабільність, інтенсивність певної діяльності;

- прагнення до самостійності у розв'язанні проблем­них ситуацій, подоланні труднощів і невдач;

- підвищена наполегливість у досягненні результату;

- неординарність думок, суджень, шляхів розв'язан­ня завдання;

- швидке оволодіння новими прийомами роботи;

- прагнення використовувати різноманітні матеріали, дізнаватися про нове, діяти на власний розсуд;

- повернення до розпочатої діяльності після відпочинку.

Інформативною також є методика завершення речень, якою часто послуговуються у психолого-педагогічній практиці. Вона полягає у тому, що дорослий починає ре­чення, а дитина має швидко придумати його закінчення. Наприклад: «Я хочу бути...», «Для мене найцікавіше...», «Найбільше люблю грати у...», «Мої найулюбленіші іграш­ки...», «Мені подобається...», «Я не люблю, коли...», «Я не люблю в...», «Я не люблю робити...» тощо. Потім фіксують витрачений на розмірковування час, зміст сказаного, ана­ліз характеристик, роблять висновок щодо зацікавленості і нахилів дитини, які вже вказують на певні здібності.

Щоб визначити, які саме художні чи мислительні здіб­ності домінують, застосовують серію завдань у формі гри (їх використовують і для виявлення ліворукості):

а) «Оплески». Запропонуйте дитині поплескати в доло­ні (скажімо, після розігрування сценки «Театр») і зафік­суйте, яка рука накриває другу при плесканні (домінує);

б) «Кулачки». Схрестіть пальці обох рук в кулак, і не­хай дитина зробить те саме. Визначте, великий палець якої руки - лівої чи правої - буде зверху;

в) «Розгнівався». Запропонуйте дитині схрестити руки на грудях («поза відокремлення»). Простежте, яка рука знизу накривається в цьому жесті;

г) «Намисто». Для проведення вправи візьміть намис­тинки (ґудзики) й велику голку з ниткою. Дитина нанизу­ватиме намисто, при цьому у неї активно рухатиметься до­мінуюча рука. Активними діями вважаються і нанизуван­ня намистинок на голку, і протягування її через них;

ґ) «Пляшечки». Візьміть кілька порожніх пляшок із закрутками. Поспостерігайте, якою рукою дитина робить активні рухи (розкручує кришечку або обертає пляшку);

д) «Палички». За вказівкою дитина кладе лічильні па­лички (одну, дві, три) у коробочку, потім дорослий поетап­но інструктує виконання вправи: «Поклади три палички в коробочку червоного кольору» тощо. Домінуючою є рука, яка здійснює активні дії (розкриває, закриває коробочку, виймає палички, кладе їх);

е) «Телефон». Запропонуйте дитині розіграти розмову іграшковим телефоном, зафіксуйте, якою рукою вона бере слухавку, набирає номер.

Після проведення серії ігор-завдань зведіть отримані да­ні, проаналізуйте їх і визначте руку, яка домінує. Якщо та­кою є ліва, то психофізіологічні показники створюють спри­ятливий ґрунт для розвитку творчих здібностей (тип - «ми­тець»); якщо права - можуть розвинутись інтелектуальні здібності (тип - «мислитель»). Однакове домінування лі­вої і правої руки свідчить про рівномірні задатки в обох сферах.

Вербально-ігрову методику «Я люблю...-» використову­ють для з'ясування дитячих уподобань, зацікавлень і нахи­лів. Для гри потрібні фішки: на вимовлене вами речення покласти червону або чорну фішку. Якщо дитина позитивно сприймає сказане, відкладається червона фішка, а якщо не­гативно - чорна. Речення можуть бути такими: «Я люблю писати», «Я люблю малювати», «Я люблю прибирати в кім­наті», «Я люблю грати», «Я люблю підстрибувати» тощо.

Фіксація відповідей-фішок дає змогу уточнити інфор­мацію, отриману при попередніх дослідженнях.

Важливе місце у визначенні нахилів, інтересів та здіб­ностей дошкільнят посідають графічні методи діагности­ки, зокрема малювання на вільну тему. Додасть інформа­ції й аналіз малюнків, довільно виконаних на самоті у дру­гій половині дня. Зверніть увагу на тематику, загальний і композиційний характер, на виконання елементів, їх роз­мір, колір, розміщення.

Розумову обдарованість допоможуть виявити стандар­тні тести для дошкільників: шкала інтелекту Векслера, яка складається з п'яти субтестів на розв'язання навчаль­них завдань, рухову координацію та впізнання зорових стимулів (лабіринти, завершення картинки, конструюван­ня з кубиків, геометричні схеми тощо); тест Торенса на визначення рівня розвитку мислення, уяви, здібностей (конструювання картин, завершення карти тощо); шкала інтелекту Станфорд-Біне, яка дає змогу визначити розумо­вий вік дитини і виявити коефіцієнт її інтелекту.

Метод експертних оцінок передбачає з'ясування дум­ки дорослих, які добре знають дитину (батьки, вчителі, ба­бусі та інші) щодо її розумових здібностей. Беруться до уваги такі показники:

- любить складні інтелектуальні ігри (шахи, шашки тощо);

- ставить дорослим багато складних і оригінальних запитань;

- має значний запас слів і високий рівень міркувань, знає спеціальні терміни;

- цікавиться різноманітною інформацією;

- рано навчилася читати, самостійно прагнучи цього;

- читає багато книжок;

- любить розмовляти зі старшими дітьми й дорослими;

- завжди долучається до бесід про Всесвіт, дає свою оцінку явищам природи;

- неуважна, але здатна до цікавих узагальнень та вис­новків;

- має друзів, старших за себе;

- самостійно шукає відповіді на незрозумілі питання;

- уникає рухів, не любить прибирати, мити;

- цінує добрий жарт і сама має почуття гумору;

- прагне брати участь у розв'язанні складних проб­лем, робити висновки;

- має багату уяву, шукає нестандартні шляхи розв'я­зання проблеми;

- кмітлива, впевнена у собі і своїх знаннях;

- прагне відокремлення від однолітків, уникає спілку­вання і полюбляє бути на самоті;

- розуміє подвійний смисл розмови, підтекст, інтонації;

- прагне до лідерства.

Оцінювання відбувається у такий спосіб: кілька людей виставляють бали (від 0 до 5) за всіма показниками; ре­зультати додаються, визначається загальний бал. Найви­щі результати - від 200 до 300 балів; середні - від 100 до 200; низькі - від 0 до 100 балів.

Для отримання точних результатів при діагностиці здібностей дошкільників слід пам'ятати, що здібності - явище динамічне, не застигле, може розвиватися у проце­сі життєдіяльності; психічний настрій і забезпечення ком­фортних умов проведення дослідження, особистість до­слідника впливають на його результати.