Пізнавальні здібності дошкільників

Провідне місце у структурі пізнавальних здібностей зай­має здатність створювати образи, що відображають власти­вості предметів, їх загальну будову, співвідношення основ­них ознак або частин і ситуацій. До таких здібностей відно­сять сенсорні, інтелектуальні і творчі.

Сенсорні здібності пов'язані із сприйняттям дитиною предметів та їх ознак. Вони становлять основу розумового розвитку малюка. Сенсорні здібності формуються із 3-4-х років. Засвоєння дошкільником еталонів призводить до ви­никнення ідеальних зразків властивостей предмета, які позначаються словом. Діти знайомляться із різновидами кожної ознаки та систематизують їх, коли, наприклад, ово­лодівають уявленнями про кольори, феномени рідної мови, еталони геометричних форм.

Основою розвитку інтелектуальних здібностей є не тіль­ки рівень та глибина інтелекту дитини, а і його своєрідність. Характерною рисою дітей із значними інтелектуальними здіб­ностями є їх надзвичайна пізнавальна активність - підвище­на потреба у нових враженнях, у розумовому навантаженні. Розумова активність таких дітей нерозривно пов'язана з її са­морегуляцією.

Уже з раннього дитинства у дитини утворюється інди­відуальне співвідношення загального рівня інтелекту та спеціальних розумових здібностей. Таке співвідношення характеризує своєрідність розуму та може мати провідне значення для подальшого розвитку малюка.

Інтелектуальна своєрідність дуже помітна у дошкіль­ників, що перебувають на однаково високому рівні розвит­ку: одні діти добре вміють розмірковувати, інші приверта­ють увагу своєю кмітливістю у практичних питаннях; од­ним подобається працювати з комп'ютером, іншим - доглядати за рослинами чи птахами; одним легко вдається виявляти помилки та неточності, іншим - придумувати щось нове, конструювати тощо. При цьому у дитини мо­жуть одночасно проявлятися різні розумові якості, оскіль­ки у кожного існують свої прояви інтелектуальних здіб­ностей.

Згідно зі спостереженнями, серед дітей, що відрізня­ються своїми інтелектуальними здібностями, вже у до­шкільному віці можна зустріти чітко виражених «матема­тиків», «біологів», «літераторів», хоча, як правило, інтере­си малюка у цьому віці бувають різносторонніми і можуть швидко змінюватись.

Творчі здібності пов'язані із уявою і дають змогу дити­ні знаходити оригінальні способи і засоби розв'язання за­дач, придумати казку чи історію, скласти гру чи намалю­вати малюнок.

Високі показники творчості дитини не гарантують її творчих досягнень у майбутньому, а лише збільшують ві­рогідність їх прояву за наявності високої мотивації до творчості та оволодіння певними уміннями. Найважливі­шим структурним компонентом творчого потенціалу ди­тини є пізнавальні потреби. Пізнавальна мотивація вира­жається у формі дослідницької та пошукової активності дитини.

Реалізація дослідницької активності забезпечує дити­ні мимовільне пізнання світу, перевтілення невідомого у відоме, забезпечує творче відображення образів, станов­лення сенсорних та перцептивних еталонів, що формує первинні знання дитини про світ. Розвиваючись творчо, дослідницька та пошукова активність дитини перевтілю­ється у вищі форми та виражається як самостійна поста­новка запитань та проблем щодо нового та невідомого. З цього етапу основним компонентом розвитку творчих здібностей стає проблемність. Вона забезпечує постійну відкритість дитини до нового, виражається у пошуку не­відповідностей і суперечностей. Це забезпечує можли­вість переходу до вищого етапу у розвитку творчих здіб­ностей дитини.