І с т о р и ч н і д ж е р е л а

ПОСТАНОВА РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УСРР «ПРО НАТУРАЛЬНИЙ ПОДАТОК НА ЗЕРНОВІ ПРОДУКТИ»

29 березня 1921 р.

З метою вчасного інформування українського селянства про ту кількість зернових продуктів, яку воно повинно буде здати в порядку трудового податку з урожаю 4921 року, виходячи з бажання полегшити тяжкий стан селянського господарства через передання в його власне розпорядження можливе більшої кількости витворених продуктів, Рада Народних Комісарів ухвалює:

Встановити натуральний податок на зернові продукти на 1921 і 1922 рік у 117 млн пуд., замість 160 млн пуд. 1920/ 21 року, при чому з цих 117 млн пуд. утворити губерніяль-ні продовольчі фонди в розмірі 18 мли пуд., що повинні служити для продовольчого забезпечення незаможнього селянства і придбання за кордоном товарів для українського селянства. Таким чином, на безпосередні потреби робітничо-селянської держави для забезпечення Червоної Армії і робітників залищається тільки 99 млн пуд.

Постанову ввести в силу телеграфно.

м. Харків, 29 березня 1921 р.

Голова Ради Народних Комісарів X. Раковський Керуючий Справами Раднаркому Солодуб Секретар РНК К. Ахматів

ПОСТАНОВА ВУЦВК «ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ СПРАВИ ПОДАННЯ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ»

1 березня 1922 р.

Приймаючи на увагу величезні розміри нещастя, що охопило Україну й Росію, та необхідність самої нещадної боротьби з злочинами й правопорушеннями, що перешкоджають справі переведення допомоги голодаючим — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет вважає необхідним збільшити відповідальність за невиконання обов'язків, покладених на урядових осіб та населення, по поданню допомоги голодаючим і з нею метою ухвалив:

1. Всі урядові особи, винні в невиконанні покладених на них службових обов'язків у відношенні допомоги голодаючим, а також винні в невчаснім або недбайливім їх виконанні, підлягають суворій карі, як за тяжкий службовий злочин, аж до позбавлення волі на п'ять років та конфіска-ти майна.

2. Тій же карі підлягають і службовці транспорту, винні в затримці продовольчих, засівних і інших вантажів, направлених на адресу голодаючих.

3. Члени комісій допомоги голодаючим й представники відомств, що викликаються ва засідання цих комісій, винні в неприсутності на засіданнях без поважних причин, підлягають як за преступну недбайливість до службових обов'язків, або саботаж — карам, з'єднаним з усуненням з посади й позбавленням права займати посади в державних та громадських установах.

4. Керівники й співробітники громадських організацій, а також приватні особи — винні в невиконанні без поважних причин обов'язків по поданню допомоги голодаючим, взятих ними по умов з державними установами, а також за невчасне або недбайливе їх виконання підлягають карі до п'ятирічного позбавлення волі й конфіскати майна.

5. Приватні особи, винні в невиконанні без поважних причин зобов'язань у відношенні до подання допомоги голо-даючим, підлягають карі вв'язаній з конфіскатою майна, але без позбавлення волі.

6. Урядові, або приватні особи, винні в грабунках, або привласненні призначеного для допомоги голодавдчим майна або вантажів, а також підпомогачі та переховувачі підлягають найсуворішим карам, згідно а декретом ВУЦВКу од 15 червня 1921 р. про боротьбу з грабунками аж до вжитку найвищої кари.

7. Тій же карі підлягають й урядові особи винні в вима-ганні або бранні хабарів у всіх виглядах за допомогу голо-даючим, що робиться в порядку службовому, або ті, що використовують свій службовий стан в особистих корисливих цілях і на шкоду голодаючим.

8. Всі справи по перерахованих в п. п. 6 та 7 злочинах підсудні революційним трибуналам по військовому відділові й мусять слухатися не пізніше двохтижневого речинця з дня вступу при самій широкій привселюдності.

м. Харків, дня 1 березня 1922 р. Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету

Петровський Секретар ВУЦБКу А. Іванов