1. Сутність і теоретико-прикладні засади мотивування
2. Мотиваційні теорії, їх сутність та класифікація.
1. Після визначення перспектив організації та завершення її побудови особливого значення набувають питання створення максимальної зацікавленості працівників у результатах діяльності організації, тобто мотивування.
Мотивування — вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей і цілей організації.
У процесі історичного розвитку мотивація як економічна категорія пройшла два етапи:
— застосування політики «батога та пряника»;
— використання методів психології і фізіології (згідно з доктринами Зігмунда Фрейда (1856—1936), Е. Мейо, М. Туган-Барановського та ін.).
Мотивація ґрунтується на двох категоріях: потреби — відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь і винагороди — те, що людина вважає цінним для себе.
Потреби поділяють на первинні (фізіологічні) і вторинні (психологічні); винагороди — на внутрішні (отримують у процесі роботи, від змісту трудового процесу, відчуття самоповаги тощо) і зовнішні (зумовлені заробітною платою, просуванням за службовою ієрархією, кабінетом, службовим авто, додатковою відпусткою тощо).
|
|
Узагальнену модель мотивації через потреби можна зобразити графічно (рис. 3.12). Потреби породжують у свідомості людини інтерес, а він — мотиви (усвідомлене спонукання до дій). Відповідно мотиви зумовлюють певну поведінку людини, спонукають її до вчинків і дій з метою отримання винагороди та досягнення особистих цілей. Результатом цього може бути повне задоволення, часткове задоволення чи незадоволення потреб індивіда.
Рис. 3.12 Модель мотивації через потреби
Мотивація – це процес заохочення себе та інших до праці з метою досягнення особистих цілей або цілей організації.
2. Мотиваційні теорії цікавили вчених протягом усієї історії економічної науки. Майже кожен економіст торкався у своїх дослідженнях мотиваційних проблем.
Як і чому заохочує людина себе, влучно визначив у свій час А. Сміт. На його думку, природне бажання людей покращити свій добробут і є великим стимулом до праці. Для менеджера є головним завданням знаходити ті стимули, які цікавлять кожного з підлеглих управлінської структури, і використовувати їх в управлінні.
Суттєвий внесок у розвиток теорій мотивації зробили українські вчені. Так, Михайло Вольський (1834—1876) вважав необхідним поліпшувати фізичні, моральні та інтелектуальні умови існування людини, наголошуючи, що політекономія є наукою про діяльність людини, спрямовану на задоволення матеріальних і духовних потреб. Григорій Цехановецький виступав проти узагальнень Адама Сміта (1723—1790) про людську поведінку, стверджуючи, що багато людей намагається поліпшити своє становище не тільки завдяки власній праці, а й за рахунок інших. Михайло Туган-Барановський одним із перших у світі розробив чітку класифікацію потреб.
|
|
Протягом історії менеджменту сформувалися достатньо обґрунтовані теорії мотивації, покладені в основу прикладних механізмів мотивування працівників (рис. 2.).
Їх поділяють на дві групи:
1. Теорії, які відображають зміст потреб (змістові).
2. Теорії, які відображають процес винагородження (процесійні).
Змістовні грунтуються на внутрішній мотивах людей, які змушують їх діяти так, а не інакше. Процесійні – на поведінці людей з урахуванням їх сприйняття та знання. Змістові та процесійні теорії взаємодоповнюють одні інших.
Теорії, які відображають зміст потреб с концентрували свою увагу на аналізі потреб людини, пріоритетності їх мотивуючої дії..
Теорія А. Маслоу (1908—1970), за якою було сформульовано ієрархію потреб (рис. 3), ґрунтується на біхевіористичній доктрині — вивченні поведінки людей, абстрагуючись від вивчення свідомості, мислення.
А. Маслоу виділяє такі групи потреб:
—фізіологічні (в їжі, воді, одязі, повітрі, теплі, сексі тощо);
— безпеки і захищеності (у захисті від фізичної та психологічної небезпеки);
— соціальні (у відчутті причетності до подій);
— поваги (у повазі з боку оточення (начальників, підлеглих), визнанні, самоповазі);
— самовираження (у реалізації власних можливостей).
Рис. 3. 13. Класифікація потреб згідно з теорією А. Маслоу
Згідно з А. Маслоу перші дві групи потреб є первинними (вимагають першочергового задоволення), три інші — вторинними. Людина передусім задовольнятиме перші дві групи потреб, що слід брати до уваги в менеджменті. При цьому на формування потреб значною мірою впливають міжнаціональні особливості, рівень культури, освіти, правове забезпечення рівності при задоволенні потреб підлеглих з вигодою для організації.
Теорії, які відображають процес винагородження. Вони акцентують увагу не лише на потребах, а й безпосередньо на процесі стимулювання, визначенні умов, за яких процес мотивування буде ефективним.